79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
13 липня 2011 р. м. Львів № 2а-6321/11/1370
15 год. 28 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участю секретаря судового засідання Янчака П.О., представника позивача Овчарука В.І., представника відповідача Томашівського О.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Спеціальне конструкторське бюро мікроелектроніки в приладобудуванні»до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним та скасування рішення,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «СКБ мікроелектроніки в приладобудуванні»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова, в якому позивач просить суд визнати нечинним та скасувати рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 29.04.2011 року №622/83/15-2 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ВАТ «СКБ мікроелектроніки в приладобудуванні».
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що відповідач не мав правових підстав для застосування по відношенню до позивача положення пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки дія даного підпункту поширюється виключно на тих платників податку, які були зареєстровані такими добровільно, а не в обов'язковому порядку, як це мало місце у випадку з позивачем.
Крім того, позивач вказує на те, що задекларовані ним показники обсягів постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців (до дати анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ) сукупно становлять більше аніж 50 відсотків загального обсягу постачання що, на думку позивача, унеможливлює застосування по відношенню до нього санкцій, які визначені пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України навіть у випадку, як би позивач реєструвався платником ПДВ добровільно.
Відповідач заперечує позовні вимоги позивача, мотивуючи тим, що реєстрація позивача платником ПДВ здійснювалась на підставі поданої позивачем заяви, а тому, на думку відповідача, реєстрація позивача платником ПДВ була добровільною.
Також, відповідач вказує на те, що на момент прийняття спірного рішення у нього не було даних щодо задекларованих позивачем уточнених показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які були подані позивачем до податкового органу 20.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідив подані докази у їх сукупності та встановив :
29.04.2011 року створеною відповідачем комісією було прийнято рішення № 622/83/15-2 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість».
Анулювання реєстрації позивача платником ПДВ було здійснене відповідачем із формулюванням - «у зв'язку з поданням позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість протягом 12-ти календарних місяців, згідно яких обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить 0 грн.», а також міститься вказівка на пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України.
Відповідно до положень, які містяться в пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України, анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Тобто, як вбачається зі змісту пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України, дія даного підпункту поширюється виключно на платників податку, які були зареєстровані такими добровільно.
Судом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ № 18074288, яке було анульоване відповідачем, на підставі спірного рішення, було видано позивачу 06.11.2001 року.
Відповідно до діючого станом на 06.11.2001 року законодавства, реєстрація осіб платниками податку на додану вартість поділялась на добровільну і обов'язкову.
Умова про обов'язкову реєстрацію особи платником ПДВ містилась в абзаці 1 п.9.3.ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, що діяла станом на дату реєстрації позивача платником ПДВ, відповідно до якої особи, що підпадали під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.
Особам, котрі не підпадали під визначення п. 2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», як платники податку, у зв'язку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) меньшими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте, які вважали за доцільне зареєструватись як платник податку, даний закон надавав можливість реєструватись платникам податку у добровільному порядку абз. 2 п. 9.3 ст.9 даного Закону.
Як добровільна, так і обов'язкова реєстраця особи платником ПДВ відбувалась за заявою такої особи.
Відповідно до вимог пп. 2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла станом на 06.11.2001 року, платником ПДВ вважалась особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої, протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців, перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61 200,00 грн.).
Відповідно до поданих позивачем документів за останні 12 календарних місяців, які передували його реєстрації платником ПДВ у листопаді 2001 року, обсяг оподатковуваних операцій позивача з продажу товарів (робіт, послуг) перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, лише за квітень 2001 року, обсяг таких операцій становив 64 420, 00 грн. , про що свідчать накладні № 12, № 14, податкові накладні № 5, № 6 (а.с. 8-12).
Таким чином, відповідно до законодавства, яке діяло станом на дату реєстрації позивача платником ПДВ, реєстрація позивача платником ПДВ, з огляду на обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), була для позивача не добровільною, а обов'язковою.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки позивач був зареєстрований платником ПДВ не у добровільному, а в обов'язковому порядку, відповідно, положення пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України до такого платника податку застосовуватись не можуть.
Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи документами податкової звітності позивача, обсяг постачання ним товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців (до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ) сукупно становить більше аніж 50 відстоків загального обсягу постачання.
Так, відповідно до задекларованих позивачем показників (декларації за останні 12 місяців з уточнюючим розрахунком за лютий 2011 року) протягом останніх 12-ти календарних місяців обсяг постачання позивачем товарів/послуг становив 14 449, 00 грн., в тому числі обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам ПДВ становив - 8 050, 00 грн., тобто 55,7 % загального обсягу постачання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення, безпідставно посилався на пункт «и»ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки надані позивачем для огляду в судовому засіданні декларації, що передували реєстрації платника податку, а також і декларації, які підтверджують діяльність позивача і вказана сума щодо постачання товарів та послуг іншим платникам ПДВ стверджують протилежне.
Проте, як встановлено судом, в даному випадку, позивач є особою, яка реєструвалась платником ПДВ в обов'язковому порядку, а не добровільно, а тому, застосування по відношенню до такої особи положень, які містяться в пп. «и»ст. 184 Податкового кодексу України є незаконним, незалежно від задекларованих позивачем показників.
Враховуючи встановлені фактичні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задоволити повністю.
Визнати нечинним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 29.04.2011 року № 622/83/15-2 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ВАТ «СКБ мікроелектроніки в приладобудуванні».
Стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ «СКБ мікроелектроніки в приладобудуванні»(м. Львів, вул. Стрийська, 35, ідентифікаційний код 00229961) судові витрати у виді судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Сподарик Н.І.