79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
13 липня 2011 р. м. Львів № 2а-6381/11/1370
16 год. 30 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Янчака П.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кріль О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3002 ВВ МВС України про стягнення компенсації за речове майно,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 3002 ВВ МВС України про стягнення компенсації за речове майно у сумі 4 624,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її було звільнено з військової служби у відставку Збройних сил України по статті 26, ч. 6 п. «В»за віком та виключено з особового складу частини. При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію, але видано довідку № 68 на отримання грошової компенсації замість речового майна на суму 4 624,36 грн. Листом від 01 березня 2011 року її повідомлено про відмову у виплаті належної компенсації у зв'язку з тим що така кошторисними призначеннями не передбачена. Вважає, що такі дії порушують її законні права та не відповідають ч. 2 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ ( далі - Закон № 2011-ХІІ), п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444, якою затверджено Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час». Просить позов задовольнити.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив. В письмовому запереченні від 12.07.2011р. зазначає, що відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»з 11.03.2000р. дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призупинено в частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 03.11.2006р., який набрав чинності з 01.01.2007р. ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»викладено в новій редакції та доповнено ст. 9-1, якою не передбачено виплату грошової компенсації замість речового майна за бажанням військовослужбовців. В подальшому п. 2 ст. 9-1 виключено на підставі Закону від 28.12.2007р. Таким чином, на момент розгляду справи законодавством не передбачено отримання грошової компенсації військовослужбовцям замість речового майна, а позивач посилається на нормативні акти, які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходила службу у військовій частині 3002 Внутрішніх військ України Міністерства внутрішніх справ України і 28 грудня 2010 року була звільнена зі служби на підставі ст. 26, ч. 6 п. «В»(за віком) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25.03.1992р.
Відповідно до довідки № 68 про виплату грошової компенсації замість належних предметів форменного обмундирування, що підлягає видачі ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням зі служби, сума до виплати складає 4 624,36 грн. (а. с. 6). Правильність обчислення цієї суми сторонами не заперечується.
Листом від 01 березня 2011 року позивача повідомлено про відмову у виплаті належної компенсації у зв'язку з тим, що така кошторисними призначеннями не передбачена.
Спір виник щодо правомірності дій відповідача щодо невиплати компенсації за не отримане речове майно. Щодо фактичних обставин спору немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»від 26.03.1992р. держава забезпечує соціальні і правові гарантії військовослужбовцям внутрішніх військ і членам їх сімей відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців -діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 даного Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення в розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів. За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань.
На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України 22.07.1998 року було прийнято постанову №1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час".
Дію частини 2 статті 9 зазначеного Закону призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
Відповідно до положень зазначеного Закону військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них. Право на отримання речового майна під час проходження служби у військовослужбовців залишилось, військовослужбовці були позбавлені лише права, за їх бажанням, під час проходження військової служби, на отримання грошової компенсації замість речового майна. Аналогічного висновку дійшов Львівський апеляційний адміністративний суд України у справі № 50322/09 (ухвала від 28.03.2011р.)
Проте постановою Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444 відновлено право на грошову компенсацію за не отримане речове майно.
Відповідно до п. 27 Постанови № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Отже, грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року. Таким чином, на день підписання наказу про звільнення зі служби у грудні 2010 року позивач мала передбачене цим Положенням, право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість не отриманого речового майна.
Суд враховує, що у справах про стягнення компенсації за невидане речове майно звільненим військовослужбовцям стала судова практика (Ухвала ВАС України від 10.11.2010 р. № К-15408/08, Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 р. № 12962/10/9104 та ін.).
Доводи відповідача на відсутність кошторисних призначень, як причину невиплати компенсації, суд вважає необгрунтованими.
Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задоволити повністю.
Стягнути з Військової частини 3002 ВВ МВС України (м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 105) на користь ОСОБА_1 (Львівська область, Турківський район, с. Розлуч) грошову компенсацію замість неотриманого речового майна на суму 4 624,36 (чотири тисячі шістсот двадцять чотири) гривень 36 (тридцять шість) копійки.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок сплаченого судового збору.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2011 року.
Суддя Сподарик Н.І.