Категорія №8.2.1
Іменем України
17 червня 2011 року Справа № 2а-2837/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання: Вівдюк М.М.,
за участю сторін:
представника позивача: Овчарова Г.В.
представника відповідача: Назаренко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Малого спільне науково-виробничого підприємства «Клен» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про скасування податкового повідомлення-рішення, -
04 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося МСНВП «Клен» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податково існпекції в м.Луганську, яким просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 №0000022310/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17242,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4310,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з акту перевірки від 18.01.2011 року № 10/23/13407298 «завищення податкового кредиту на суму 17242 грн.» посадова особа Ленінської МДПІ вибачає у взаємовідносинах із ПП «КФ «Парадігма», а саме у тому що між МСНВП «Клен» та ПП «КФ «Парадігма» укладений договір № 01/02 від 01.12.2008 року. Як зазначається у цьому акті договори скріплені печатками сторін та підписами директорів підприємств. Відповідно до цих договорів ПП «КФ «Парадігма» було сплачено 103452,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 17242,00 грн. згідно до наданій податковій накладній НН-10-12-08-02 від 10.12.08 року на придбання автомобільних запчастин. Зазначена податкова накладна включена до реєстру податкових накладних та відповідає даним 5-го додатку до декларації з ПДВ за відповідний період. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003 р. N 755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Актом перевірки від 18.01.2011 року № 10/23/13407298 встановлено, що на момент оформлення податкових накладних ПП «КФ «Парадігма» «перебуває в Єдиному державному реєстрі, як платник податку зареєстровано в Ленінській МДШ м. Луганська. Особа, яка виступила засновником, не заперечувала факту заснування підприємства на своє ім'я.» З огляду на це: якщо на час здійснення господарських операцій контрагент був включеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, платник не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (принцип презумпції правомірності правочину). Акт перевірки від 18.01.2011 року № 10/23/13407298 не містить відомостей які б підтверджували наявність умислу з боку позивача чи ПП «КФ «Парадігма» на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства чи вчинення удаваного правочину з метою завищення податкового кредиту.
Висновок посадової особи відповідача ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_3 з матеріалів кримінальної справи, протоколі допиту з матеріалів кримінальної справи, про те що він начебто «ніяких документів, в тому числі договорів та додатків до них він не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам» та на обвинувальному вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року (по справі № 1-887/2010 року), яким ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні таких злочинів як службовий підлог та фіктивне підприємництво. Але на сьогодняшний день у Господарському суді Луганської області розглядаються справи за участю ПП «КФ «Парадігма», де від підприємства до суду ходять представники, та представляють інтереси ПП «КФ «Парадігма» у розгляді справ. Також письмові пояснення ОСОБА_3 суперечать обставинам викладеним у цьому акті перевірки від 18.01.2011 року № 10/23/13407298 про те що «податкова накладна від НН-10-12-08-02 від 10.12.08 року підписана особисто директором ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_3 та скріплені печаткою ПП «КФ «Парадігма». Наведені обставини свідчать про те, що господарські операції що були предметом перевірки підтверджені необхідними та належними первинними документами, що відповідає п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Мінюсті України від 05.06.95 за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Підписання зазначеної накладної директором ПП «КФ» «Парадігма» ОСОБА_3 не роблять накладну недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказів, лише через те ще він був притягнутий до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво, оскільки документи, що були предметом перевірки не досліджувалися у згаданій вище кримінальної справі, їх недостовірність чи те що вони були підроблені вироком суду не встановлювалася. Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Надана податкова накладна є таким документам, що підтверджуює проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість. По результатах перевірки не було доведено, наведені в накладних товари не поставлялись чи послуги не надавалися. Ні у вироку суду ні у інших кримінально-процесуальних документах на які послався перевіряючий у акті перевірки від 18.01.2011 року № 10/23/13407298 ця конкретна податкова накладна не згадуються, як така, що була підроблена чи сфальсифікована. Перевіряючим не було доведено, що відомості які містяться у податковий накладній не відповідають дійсності.
За таких підстав позивач вважає, що податковий орган протиправно дійшов висновку, що однією підставою для визнання нікчемними правочинами було наявність вироку суду відносно директора підприємства контрагента ПП «КФ «Парадігма».
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення аналогічні позовним вимогам.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що контрагент МСНВП «Клен» - ПП «КФ «Парадігма» на момент оформлення податкових накладних перебувало в Єдиному державному реєстрі та було зареєстровано як платник ПДВ в Ленінській МДПІ. Засновником, директором та головним бухгалтером ПП «КФ «Парадигма» с одноосібно ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Ленінським районним судом міста Луганська 21 жовтня 2010 року винесено вирок (по і справі № 1-887 2010 р.) на підставі якого ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні злочину передбаченого статтями 358 ч.З, ст.358 ч.і, ст.27 ч.2, ст.205 ч.і КК України. Вирок набрав чинності 06.11.2010р. Дії засудженого кваліфіковано як фіктивне підприємництво тобто створення або придбання суб'єктів господарської діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності з ознаками підробки документів та використання завідомо підроблених документів.
Судовим слідством встановлено, що ОСОБА_3, здійснюючи даний злочин з корисних мотивів, діяв навмисно, протиправно, посягав на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, порядок державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності, порядок оподаткування підприємств та права власності. Передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди інтересам держави, які охороняються законом, обізнано доводив до їх настання.
Пояснення ОСОБА_3, матеріали карної справи та судового слідства свідчать про те, що ніяких документів, в т.ч. договорів та додатків до них, він не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Тому всі правочини, укладені ПП «КФ «Парадігма» в період, коли ОСОБА_3 значився директором і а засновником, є незаконними.
Діяльність ПП «КФ «Парадігма» не відповідає та суперечить вимогам ст.3, 42, 44 Господарського Кодексу України. Таким чином податкові накладні та інші документи, виписані ПП «КФ «Парадігма» на ім'я позивача не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.
За таких підстав відповідач вважає, що діяв в межах наданих законом повноважень, а тому прийняв законне та обгрунтоване податкове повідомлення-рішення та просив відмовити в задоволення позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач - Малого спільне науково-виробничого підприємства «Клен» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 17 грудня 1991 року (а.с.10, 11).
МСНВП «Клен» взято до податкового обліку Ленінською МДПІ у м. Луганську 17.12.1991, що підтверджується довідкою №3448 від 14.08.2008 про взяття на облік (а.с.9)
МСНВП «Клен» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100052061 від 11.07.1997 (а.с.8).
З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2008 року між ПП «КФ «Парадігма» та МСНВП «Клен» було укладено договір купівлі-продажу №01/12, згідно з яким Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити товар по номенклатурі, в кількості та за цінами вказаним в спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.3.2 договору товар передається Покупцю на умовах EXW відповідно з «Інкотермс», якщо іше не передбачено відповідною спеціфікацією.
На виконання договору було видано податкову накладну від 10.12.2008 за №НН-10-12-08-02 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17242,00 грн., видаткову накладну №РН-10-12-08-02 від 10.12.2008 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17242,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-09-12-08-01 від 09.12.2008 на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17242,00 грн.
14 січня 2009 року МСНВП «Клен» подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в якій в рядку 17 зазначив суму податкового кредиту у розмірі 72049,00 грн. (а.с.58-59).
На підставі п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІ «Про державну податкову службу в Україні», із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 02.12.2010 №1499 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 по 31.12.2008, про що було складено акт від 18.01.2011 №10/23/13407298 (а.с.30-49).
Під час перевірки формування податкового кредиту податковим органом було встановлено, що згідно з аналізом податкової звітності з ПДВ за грудень 2008 року, а саме декларації з додатком №5, податковий кредит позивача у зазначеному періоді сформовано на загальну суму 72049 грн. за рахунок конртагентів-постачальників, у тому числі ПП «КФ «Парадігма».
За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем МСНВП «Клен» порушено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Господарського кодексу, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у грудні 2008 року в сумі 17242,00 грн. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між МСНВП «Клен» та контрагентом-постачальником ПП «КФ «Парадігма» на загальну суму 103452,00 грн., в т.ч. ПДВ - 17242,00 грн.
До цих висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що Ленінським районним судом м. Луганська 21.10.2010 року винесено вирок на підставі якого ОСОБА_3, застовника, директора, головного бухгалтера ПП «КФ «Парадігма» визнано винним у здійсненні злочину передбаченого статтями 358 ч.ч. 1, 3, ст. 27, ст. 205 ч.1 КК України.
Також податковий орган в акті перевірки зазначив, що вирок суду, протокол допиту обвинувачувального, пояснення ОСОБА_3 та всі інші матеріали судового слідства свідчать про відсутність здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності ним безпосередньо та самостійно або за допомогою вільного найму працівників.
В акті перевірки податковий орган зазначив, що представлені перевірці договір, видаткова накладна на придбання товарно-матеріальних цінностей, податкова накладна, не мають юридичної сили і доказовості первинного документа, крім всього переліченого вище, черерз відстуність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ПП «КФ «Парадігма». Всі вищеперелічені документи оформоювались та перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної чатини Державного бюджету України.
Позивачем на акт перевірки було надано заперечення (а.с.26-29).
За результатами перевірки у відношенні МСНВП «Клен» винесено податкове повідомлення рішення від 03.02.2011 року №0000022310/0 про за порушення п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Господарського кодексу, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податкове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 17242,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 4310,50 грн. (а.с.25).
З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Луганська було винесено вирок за обвинуваченням ОСОБА_3 за здійсненими злочинами, передбаченими ст.ст.358 ч.3, ст.358 ч.1, ст.27 ч.2, ст. 205 ч.1 КК України (а.с.66-70).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані здійснювати сої функції , у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Спеціальним законом з питань оподаткування, яким до набрання Податковим кодексом України встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (надалі - Закон 2181).
Відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Підпунктом 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно із п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 (Закон №334) не включається до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких, передбачено правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168) не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.
Згідно п.5 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997, № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (яка діяла на час спірних правовідносин) податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Крім того, суд зазначає, що п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дані вимоги закону узгоджуються з приписами п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Таким чином законодавець встановив обов'язкові реквізити для первинних документів, на підставі яких суб'єкти господарювання формують податковий кредит та податкові зобов'язання.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі - Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 1.7. ст.1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 7.2. Закону нарахування податкового кредиту здійснюється «за наявності вірно оформленої податкової накладної, за винятком тих випадків, коли підставою для нарахування податкового кредиту є інші первинні документи (ВМД, касові чеки, транспортний квиток, готельний рахунок тощо)».
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 3 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби. Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість»та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Податкова накладна оформлена відповідно до чинного законодавства, підпис уповноваженої особи скріплена печаткою підприємства.
В силу частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Так, вироком встановлено, що ОСОБА_3 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його ім'я приватного підприємства «Комерційна фірма «Парадигма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Останній відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має.
Суд вважає, що даний вирок не є доказом недійсності укладених угод між МСНВП «Клен» та ПП «КФ «Парадигма» з огляду на те, що даний вирок не встановив недійсності господарських договорів, укладених від імені «КФ «Парадигма» з іншими господарюючими суб'єктами. Вироком встановлена вина фізичної особи, яка без належного встановлення у вироку обставин, що впливають на діяльність і відповідальність юридичної особи, не може впливати на результати господарської діяльності контрагента підприємства. Взагалі вирок не містить посилання на господарські взаємовідносини «КФ «Парадигма» з МСНВП «Клен», тому він не може бути належним доказом в розумінні ч. 1 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом. Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді правомірності донарахування податку на додану вартість.
Крім того суд зазначає, що у вироку суду від 21.10.2009 стосовно ОСОБА_3 встановлення обставин, які б спростовували видання ПП «КФ «Парадигма» податкових накладних, або наявності висновку експертизи про невідповідність підписів на угодах і податкових документах відсутні.
Суд вважає, що оскільки ПП «КФ «Парадигма» на день укладення договору з позивачем перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а рішення суду про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи було прийнято 04 травня 2011 року у справі №2а-2367/22/1270, яке на день прийняття рішення не набрало законної сили, само по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено суми податку на додану вартість, які позивач включив до складу податкового кредиту, оскільки надав копії відповідних податкових накладних, які містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, а також дають змогу ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну та особу, яка її отримала. Тому відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Згідно зі ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення та суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, є необхідність вийти за межі позловних вимог та визнати протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтею 2, 11, 17, 18, 71, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Малого спільне науково-виробничого підприємства «Клен» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022310/0 від 03.02.2011, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську, про донарахування Малому спільному науково-виробничому підприємству «Клен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17242,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4310,50 грн.
Стягнути на користь Малого спільне науково-виробничого підприємства «Клен» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 22 червня 2011 року.
СуддяО.В. Ірметова