27 липня 2011 року (17 год. 27 хв.) Справа № 2а-0870/5553/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Киселя Р.В.
при секретарі судового засідання Лавринці І.П.
за участю:
представника позивача: Кірносенка Я.В.,
відповідача: ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області
до: особи без громадянства ОСОБА_2
про: примусове видворення іноземця.
15.07.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - позивач) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд прийняти постанову про примусове видворення з території України відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2011 Бердянським РВ ГУМВС України в Запорізькій області було прийнято рішення про видворення відповідача за межі України, згідно з яким, відповідач був зобов'язаний покинути територію України до 01.04.2011, але до теперішнього часу відповідач за межі України не виїхав.
Ухвалою судді від 18.07.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 21.07.2011.
У судове засідання, призначене на 21.07.2011 сторони не прибули.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, судовий розгляд справи було відкладено на 27.07.2011.
Представник позивача у судовому засіданні 27.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши, що відповідач перебуває на території України за недійним документом, не має законних засобів до існування, притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП за проживання по недійсним документам. Крім того, відповідач до центрів зайнятості з питань працевлаштування не звертався, офіційно ніде не працює, родичів - громадян України не має. З питань отримання громадянства України чи надання іншого статусу, який надав би йому право перебувати в Україні, відповідач до уповноважених органів України не звертався. Представник позивача просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні 27.07.2011 відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, зазначив, що з 1992 року проживав на території України без реєстрації, до органів державної влади України звертався з питанням про реєстрацію місця проживання в Україні, але після того як дізнався про необхідність знятися з місця попередньої реєстрації в Російській Федерації, спроби зареєструватися на території України припинив. В Україні з 1992 року проживав на території Бердянського району та в місті Бердянську Запорізької області. Приблизно з 2007 року проживає за адресою: АДРЕСА_1. Родичів на території України не має. Правопорушень як на території України, так і на території інших держав не вчиняв, за межі території України з 1992 року не виїжджав. Просив дозволити йому залишитися в Україні.
У судовому засіданні 27.07.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,
01.03.2011 в.о. начальника СГІРФО Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області було прийнято рішення про видворення відповідача за межі України (далі - Рішення), погоджене начальником Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області та затверджене начальником ГУМВС України в Запорізькій області.
Як вбачається з даного Рішення, 24.02.2011 в ході проведення перевірки правил перебування іноземних громадян в селі Луначарське Бердянського району співробітниками Бердянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області був затриманий відповідач.
Під час перевірки законності перебування на території України було встановлено, що відповідач прибув на територію України з території Російської Федерації в 01.05.1992 року через КПП «Харків» за паспортом громадянина колишнього СРСР VІІІ-ВС №НОМЕР_1 виданим 01.09.1986 ВВС Дальнегорського РВ Приморського краю, у приватних справах. За продовженням терміну перебування до СГІРФО Бердянського РВ відповідач не звертався.
За порушення правил перебування на території України, а саме проживання по недійсним документам, відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення №865 від 11.11.2010 за ч. 1 ст. 203 КУпАП. Постановою Бердянського міськрайонного суду до відповідача був застосований штраф в розмірі 340 грн.
З пояснень представника позивача та відповідача, наданих в судовому засіданні судом встановлено, що відповідач штраф не сплатив через відсутність у нього необхідних коштів. Виконавче провадження по примусовому стягненню з відповідача суми штрафу закрите через відсутність у нього майна на яке може бути звернено стягнення.
Відповідно до Рішення відповідач був зобов'язаний покинути територію України до 01.04.2011, також йому було заборонено в'їзд на територію України на шість місяців до 01.09.2011.
01.03.2011 про прийняте рішення щодо видворення відповідача за межі території України було повідомлено Бердянського міжрайонного прокурора.
01.03.2011 відповідач ознайомився із Рішенням та зобов'язався покинути територію України до 01.04.2011 добровільно.
Станом на дату розгляду справи відповідач добровільно не виконав зобов'язання покинути територію України.
В України відповідач мешкав на території Бердянського району та м. Бердянськ Запорізької області за різними адресами. Постійного місця проживання на території України та приймаючої сторони відповідач не має, близьких родичів в Україні не має.
Судом встановлено, що відповідач прибув на територію України 01.05.1992 року через КПП «Харків».
Всі зазначені вище обставини були підтверджені відповідачем у судовому засіданні.
Вирішуючи дану справу суд дійшов висновку, що відповідач не має статусу громадянина Російської Федерації, оскільки відповідно до ст. 10 Федерального закону Російської Федерації «Про громадянство Російської Федерації», прийнятого Державною думою РФ 19.04.2002, документом, який посвідчує громадянство Російської Федерації, є паспорт громадянина Російської Федерації або інший основний документ, який містить вказівку на громадянство особи. Крім того, ст. 5 зазначеного Федерального закону встановлено, що громадянами Російської Федерації є: а) особи, які мають громадянство Російської Федерації на день набрання чинності цим Федеральним законом; б) особи, які набули громадянство Російської Федерації у відповідності із цим Федеральним законом.
З наданого суду паспортного документу відповідача вбачається, що з моменту припинення існування СРСР відповідач не визначився до громадянства якої країни він належить. Разом з тим, згідно цього документу, відповідач має постійне місце проживання на території Російської Федерації.
Відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянином України є особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України, а особою без громадянства є особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Судом встановлено, що з метою отримання дозволу на імміграцію, надання притулку, статусу біженця чи продовження терміну тимчасового перебування в Україні, набуття громадянства України відповідач до уповноважених органів України не звертався, з місця реєстрації в Російській Федерації не знявся.
Відтак, судом встановлено, що відповідач є особою без громадянства.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 № 3929-ХІІ (далі - Закон № 3929-ХІІ) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Згідно з п. 19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою КМУ від 29.12.1995 № 1074, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами. Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Частиною 1 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України, крім іншого, у разі якщо під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України, крім іншого, у разі якщо: він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Згідно із ч. ч. 5, 7 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Підстав для відмови у видворенні відповідача з території України, визначених ст. 32-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», судом не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, на підставі ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 № 3929-ХІІ та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Позов Бердянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області до особи без громадянства ОСОБА_2 про примусове видворення іноземця задовольнити.
Примусово видворити з України особу без громадянства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина колишнього СРСР VІІІ-ВС №НОМЕР_1 виданим 01.09.1986 ВВС Дальнегорського РВ Приморського краю).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова в повному обсязі складена 27.07.2011.