17 червня 2011 р. Справа № 2а-11400/10/0470
м. Дніпропетровськ
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити певні дії, -
15 вересня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську вчинити дії по включенню до акту щомісячної звірки суми пенсій (в тому числі державної адресної допомоги), та витрат на їх доставку, виплачених громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р. в сумі 1 211 грн. 12 коп., а також надбавку на догляд по інвалідності громадянину ОСОБА_1 за цей же період в сумі 200,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську безпідставно відмовляється включити до акту щомісячної звірки витрати по особах, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме, суми виплачених за період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р. пенсій (включаючи державну адресну допомогу) громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР. Враховуючи, що зазначені особи переїхали на постійне місце проживання до України до 1991 р., є громадянами України та одержують пенсію відповідно до п. «а»ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому витрати Пенсійного фонду України з виплати їм пенсій по інвалідності повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в порядку, передбаченому Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим постановою Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, надав письмові заперечення проти позову, згідно яких, просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства, не є застрахованими у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, особові справи зазначених осіб до Фонду не передані, тому відсутні законні підстави для включення спірних сум до акту звірки, та подальшого відшкодування Пенсійному фонду цих сум. Крім того, вважає, що в разі, коли з боку відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дніпропетровську немає згоди на підписання актів щомісячної звірки по включенню до заліку зазначених витрат, то вимоги про відшкодування таких сум повинні вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум до належного відповідача, а саме, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, в м. Києві. «Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»від 04.03.2003 р., яким передбачено оформлення актів звірки, не розрахований на наявність спору між сторонами з цього приводу, а передбачає добровільне підписання акту звірки за умови, що спору не існує.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, де отримують пенсії по інвалідності, призначені відповідно до п. «а» ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»- внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
Відповідно, Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щомісячно проводиться виплата пенсій по інвалідності зазначеним громадянам, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України на території колишнього СРСР. Зазначені особи є громадянами України, і в період з 01.03.2010 р. по 30.06.2010 р. їм виплачені пенсії по інвалідності на загальну суму 1 211 грн. 12 коп., включаючи державну адресну допомогу, витрати на її доставку та підвищення до пенсії. Крім того, громадянину ОСОБА_1 за цей же період виплачено надбавку на догляд по інвалідності від трудового каліцтва в сумі 200,00 грн.
Відповідачем суми виплачених пенсій зазначеним громадянам не були прийняті до заліку з посиланням на те, що вказані пенсіонери отримали трудове каліцтво на підприємствах, розташованих на території інших республік колишнього СРСР, а тому, у відповідності до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, підписаної між державами-учасницями СНД, в тому числі і Україною 09.09.1994 року, відшкодування шкоди, заподіяної робітнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті, проводиться роботодавцем тієї сторони, законодавство якої розповсюджувалося на робітника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.
При цьому, між сторонами не існує спору щодо виплачених Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська протягом вказаного періоду сум пенсій та державної адресної допомоги зазначеним особам, а також щодо правильності їх нарахування, тому ці обставини не досліджуються судом. Натомість, спір виник з приводу того, чи повинні пенсійні виплати (в тому числі, державна адресна допомога) особі, яка отримала трудове каліцтво на підприємстві, розташованому на території колишнього СРСР, відшкодовуватися Пенсійному Фонду України за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, та чи зобов'язані виконавчі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підписувати щомісячні акти звірки з органами Пенсійного фонду України в разі, якщо між сторонами існує спір щодо необхідності відшкодування вказаних витрат.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
З набранням чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому пенсії по інвалідності, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ст. 3 Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами .
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Відповідно до ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Отже, в даному випадку особи, щодо яких виник спір, підпадають під дію зазначеної Угоди, і тому мають право на отримання від держави всіх видів пенсійного (соціального) забезпечення по інвалідності згідно із законодавством України.
Натомість, Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ним трудових обов'язків, підписана між державами-учасницями СНД, в тому числі і Україною 09.09.1994 року, на яку посилається відповідач, у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки пенсійні виплати по інвалідності не є відшкодуванням шкоди.
Щодо порядків взаєморозрахунків між Фондами, якими зазначеним особам виплачується відповідне забезпечення, суд виходить з наступного.
Спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду від 04.03.2003 р. № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Вказаний порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом, у тому числі потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ним своїх трудових обов'язків.
Відповідно до п. 4 вказаного Порядку, відшкодуванню підлягають, зокрема, суми витрат Пенсійного фонду України з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до п. 6 Порядку, головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України.
З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", ні «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не передбачений такий спосіб захисту прав позивача, як зобов'язання підписати акт звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Встановлені вказаним Порядком правила підписання між Фондами актів звірки розраховані на відсутність між сторонами спору щодо сум виплат. Акт звірки не встановлює права та обов'язки сторін по взаєморозрахункам, а засвідчує процедуру погодження виплачених позивачем сум при взаєморозрахунках з відповідачем.
Відшкодування витрат, як вже зазначалося вище, відбувається на централізованому рівні між центральними органами -Пенсійним Фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Отже, звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки суми витрат по особовим справам потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, яким виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за пенсійними справами, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська не дотрималось встановленого порядку вирішення питання щодо стягнення зазначених сум, і не є тією особою, якій належить право вимоги.
Через невірне визначення позивачем способу захисту у спірних правовідносинах, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Додатково до викладених висновків, відносно заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до актів звірок суми витрат на щомісячну державну адресну допомогу та її доставку зазначеним особам за вказаний період часу, суд зазначає також наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Зазначені норми діють з 01 квітня 2008 року.
Зазначеною постановою передбачено, що такі виплати здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідно до ч.8 статті 36 Закону № 1058, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(Закон № 1105).
При цьому, до страхових виплат, передбачених Законом № 1105, державна адресна допомога, що визначена Постановою КМУ № 265, не включається.
Отже, суд приходить до висновку, що дія зазначеної Постанови не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Цей перелік є вичерпним. У цьому переліку відсутні така виплата, як державна адресна допомога до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття.
За таких обставин, суд доходить висновку, що на даний час відсутні правові підстави для відшкодування відповідачем суми державної адресної допомоги, оскільки дія зазначеної Постанови не розповсюджується на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, так як такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
До того ж, з викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначених виплат.
Також, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, не містить рядка про включення до актів цих сум.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти до заліку суми виплаченої потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_2 державної адресної допомоги та витрат на її доставку, задоволенню не підлягають також у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх відшкодування відповідачем, а не лише через невірно обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати, понесені позивачем по виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 основної пенсії, то, з урахуванням вимог ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, суд зазначає про їх обґрунтованість, проте, обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права суд вважає таким, що не відповідає змісту права Управління ПФУ на відшкодування понесених ним витрат.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 30.05.2007 р. по справі № 21-1289во06, а також в постановах Вищого адміністративного суду України.
За викладених вище обставин, суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпропетровську про зобов'язання вчинити дії, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В.Чорна