22 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3145/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н. В.
при секретаріМоісєєвій А.В.
за участю:
представника позивача :
представника відповідача : ОСОБА_4
Якобчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, з позовними вимогами про : - визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови здійснити реєстрацію права власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1 за ОСОБА_5; - зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_1, за ОСОБА_5.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення відповідача від 10.01. 2011р. про відмову в реєстрації за ним права власності на об'єкт нерухомого майна є неправомірним, оскільки право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за позивачем було визнано на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2009р. Вважає відмову в реєстрації права власності такою що порушує діюче законодавство, права та інтереси власника, а також перешкоджає власнику розпоряджатися належною йому на законних підставах нерухомістю. Посилаючись на Конституцію України, Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 просив адміністративний позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити посилаючись на доводи викладені в адміністративному позові.
Відповідач письмових заперечень на позов до суду не подав, проте в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити посилаючись при цьому на те, що рішення про відмову в реєстрації є законним та обґрунтованим, оскільки рішенням АНД районного суду встановлено, що договір купівлі-продажу від 10.02.1979р. між позивачем та ОСОБА_6 укладено в простій письмовій формі, (повинен бути нотаріально посвідчений), зазначений договір до розгляду не надано, вказаний об'єкт самочинно побудований про що виставлено відповідний штамп, не надано документів підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою на якій розміщено нерухоме майно, в рішенні суду не зазначено від якої дати визнаний чинним договір купівлі-продажу, в резолютивній частині рішення суду не вказано технічний опис нерухомого майна за вищевказаною адресою (загальну та житлову площу житлового будинку, його літерацію, не вказані господарчі будівлі і споруди), до розгляду не надано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про погодження прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна. Посилаючись на Цивільний Кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 вважає що відмова в реєстрації права власності на вказаний об'єкт ґрунтується на вимогах законодавства.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2009 року позов ОСОБА_5 до Дніпропетровської міської ради, третя особа КП «ДМБТІ» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. Визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнано право власності на АДРЕСА_1 що складається з житлового будинку літ. «Д-1», вбиральні літ. «Е», за ОСОБА_5.
17.12.2010 р. позивач подав до відповідача замовлення № 07/23318 від 17.12.2010р. стосовно державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2009р.
Рішенням від 10.01.2011 року відповідач відмовив позивачу в реєстрації за ним права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що рішенням АНД районного суду від 02.10.2009р. встановлено, що договір купівлі-продажу від 10.02.1979р. між позивачем та ОСОБА_6 укладено в простій письмовій формі, проте згідно ст.. 227 Цивільного Кодексу України повинен бути нотаріально посвідчений, недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору, зазначений договір до розгляду не надано, вказаний об'єкт самочинно побудований про що виставлено відповідний штамп, не надано документів підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою на якій розміщено нерухоме майно, в резолютивній частині рішення суду не зазначено від якої дати визнаний чинним договір купівлі-продажу, не вказано технічний опис нерухомого майна за вищевказаною адресою (загальну та житлову площу житлового будинку, його літерацію, не вказані господарчі будівлі і споруди), до розгляду не надано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про погодження прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна. При цьому реєстратор посилається на Цивільний кодекс України, Закон України «Про власність», Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що 10.02.1979р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була укладена «домашня угода» в простій письмовій формі про купівлю житлового будинку, який знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Седнєва, 19. Дана угода нотаріально посвідчена не була, оскільки відповідач ОСОБА_6 12.09.1979р. помер.
Ч.1, 2, 3 ст. 376 Цивільного Кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. в редакції чинній на час вчинення оскаржуваних дій, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
П.5. Прикінцевих положень, вищевказаного закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до п.1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за № 7/5 державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Державна реєстрація права власності на об'єкти незавершеного будівництва проводиться у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі IV Положення. Не підлягають державній реєстрації право власності та інші речові права на тимчасові споруди.
Згідно з п.1.7. вищевказаного Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.
П.2.1 Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення права власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності продаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення встановлено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, п.10.встановлено рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
П.2.9. Тимчасового положення передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, реєстратор перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені (в редакції чинній на час прийняття рішення реєстратора про відмову в реєстрації).
Згідно з п. 3.3. Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: - заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; - об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; - із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; - подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; - заявлене право вже зареєстроване; - не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; - право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; - право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; - відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; - при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.
П.3.5. Тимчасового Положення передбачено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.
П.4 ч.1, ч.3 Ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Як вбачається з резолютивної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2009 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Визнано право власності на АДРЕСА_1 що складається з житлового будинку літ. «Д-1», вбиральні літ. «Е», за ОСОБА_5.
Проте в резолютивній частині рішення суду не зазначено від якої дати визнаний чинним договір купівлі-продажу, та відсутній технічний опис нерухомого майна (загальна та житлова площа житлового будинку, його літерація, не вказані господарчі будівлі і споруди).
При прийнятті рішення судом також взято до уваги, що на час звернення позивача з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, державному реєстратору не надано, договір купівлі-продажу нерухомого майна, документів підтверджуючих право власності або користування земельною ділянкою на якій розміщено нерухоме майно, вказаний об'єкт самочинно побудований про що виставлено відповідний штамп, в резолютивній частині рішення суду не зазначено від якої дати визнаний чинним договір купівлі-продажу, та не вказано технічний опис нерухомого майна за вищевказаною адресою (загальну та житлову площу житлового будинку, не вказані господарчі будівлі і споруди), до розгляду не надано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про погодження прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна вищевказане унеможливлює виконання державним реєстратором своїх посадових обов'язків щодо внесення певних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, що не узгоджується з приписами зазначеного вище Положення.
Таким чином, суд приходить до висновку що відповідач правомірно відмовив позивачу в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки подані документи не відповідали вимогам, установленим ст..24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та п.3.3.Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, не давали змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів, а саме вищевказаний договір купівлі-продажу був укладені без нотаріального посвідчення, попереднього проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, а також відчуження нерухомого майна відбулось без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, резолютивна частина рішення суду не містить опису нерухомого майна, його технічної характеристики, не зазначена дата визнаного чинним договоруч купівлі-продажу, а отже вказане унеможливлює внесення певних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень, що не узгоджується з приписами п.2.7 зазначеного вище Положення.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, обставини справи, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, останній діяв в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України правові підстави для задоволення позову у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 25 червня 2011 р.
Суддя Н.В. Турлакова