79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.07.11 Справа № 5010/792/2011-24/21
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Мурської Х.В.
суддів Давид Л.Л.
Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалсервісбуд", м. Калуш, вих. № 08/07 від 08.07.2011р.
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2011 р.
у справі № 5010/792/2011-24/21, суддя Ткаченко І.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалсервісбуд", м. Калуш
до Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт", м. Калуш
про визнання дійсним договору міни
за участю представників
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2011 р. у справі № 5010/792/2011-24/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалсервісбуд" до Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" про визнання дійсним договору міни -відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що правило частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України не поширюється на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 220 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому такі договори є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав та обов'язків. У зв'язку з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірний договір не може бути визнаний дійсним у судовому порядку, такий договір є нікчемним.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ "Реалсервісбуд" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2011 р. у даній справі скасувати, позов задоволити, покликаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.
Ліквідатор ВАТ "Калушхімремонт" у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у ньому.
Сторони в судове засідання не з'явились, подали на розгляд суду клопотання (скаржник -факсограму, відповідач -телеграму) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити в судовому засіданні, призначеному на 27.07.2011р., участі своїх представників.
Судова колегія відмовила у задоволенні поданих клопотань, оскільки такі необґрунтовані та документально не підтверджені.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції -залишити без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 25.05.2006р. між ВАТ "Калушхімремонт" в особі ліквідатора Павликівського Б., що діяв на підставі постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2003р. у справі №Б-7/224, як продавцем, та ТОВ "Реалсервісбуд", як покупцем, була укладена угода купівлі-продажу, згідно з п.1.1. якої продавець зобов'язується продати у власність покупця належну йому частку в статутному капіталі ТОВ "Реалсервісбуд" вартістю 241271грн., а покупець зобов'язується оплатити її на умовах даного договору.
В п.2 угоди визначено, що покупець зобов'язаний прийняти частку в статутному фонді товариства згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору і провести оплату за частку по вартості, яка відображена в установчих документах - 241271грн. - на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10 днів з моменту підписання даного договору. Продавець, в свою чергу, зобов'язувався передати покупцеві частку згідно акту прийому-передачі.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2011р. у справі № 22/118 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Реалсервісбуд" до ВАТ "Калушхімремонт", ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання договору купівлі-продажу від 25.05.2006р. дійсним, визнання права власності на будівлі та зобов'язання зареєструвати право власності на об'єкти нерухомості згідно додатку №1, додатку №2 до договору купівлі-продажу від 25.05.2006р., які розташовані за адресою: вул. Окружна, 1А, м. Калуш -відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що на виконання умов договору від 25.05.2006р. між його сторонами 01.08.2006р. було підписано Акт прийому-передачі частки в статутному капіталі.
Відповідно до вказаного Акта продавець (ВАТ "Калушхімремонт") передав, а покупець (ТОВ "Реалсервісбуд") прийняв частку в статутному фонді ТОВ "Реалсервісбуд" відповідно до договору купівлі-продажу №1 від 25.05.2006р. та рішення комітету кредиторів; договірна ціна 241271грн. Окрім того, у вказаному акті зазначено, що продавець передає, а покупець приймає: 1.Перелік майна згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною акту прийому-передачі. 2.Проектно-технічну документацію. Перелік майна, яке передано у власність ТОВ "Реалсервісбуд", як додаток№1 до угоди, містить вказівку на такі будівлі: адміністративний корпус, гараж, майстерня із складськими приміщеннями, закрита трансформаторна станція, приміщення столярного цеху, будівля лісопильного цеху, гаражні приміщення.
Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки Відповідач-1 (ВАТ "Калушхімремонт") не заперечує право власності позивача на нерухоме майно, вказане в додатку №1 до угоди від 25.05.2006р., то позов в частині визнання права власності на об'єкти нерухомості згідно додатку №1 є безпідставним.
Що стосується додатку №2, то згідно зі ст.ст.657, 716 ЦК України договір міни підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відповідно до ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, виникає з моменту такого посвідчення та з моменту такої реєстрації. Недотримання даних вимог згідно обумовлює нікчемність правочину, який не створює юридичних наслідків (ст.216, ч.1 ст.219 ЦК України).
Вказане судове рішення було предметом оскарження в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2011р. рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2011р. у справі № 22/118 залишене без змін.
В березні 2011р. ТОВ "Реалсервісбуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ "Калушхімремонт" про визнання договору міни, зазначеного як додаток № 2 до договору купівлі-продажу від 25.05.2006р. дійсним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання дійсним договору міни є безпідставною, оскільки даний договір в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемним.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно частин 1-5 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В Додатку №2 від 01.08.2006р. до угоди купівлі-продажу від 25.05.2006р., який позивач просить визнати дійсним, зазначено, що вартість майна, що передано у власність ТОВ "Реалсервісбуд" складає:
1. Приміщення контрольно-пропускного пункту та приміщення диспетчерської - 1334,18грн.,
2.Гаражні приміщення під літерою "Б". а) №1-13; б) приміщення надбудови під номерами 18-28 - 5841,82грн.
Вартість майна, що передано у власність ВАТ "Калушхімремонт" складає:
1.Металевий ангар під літерою "Д" - 7176грн.
Оскільки спірний додаток №2 від 01.08.2006р. був укладений сторонами до угоди купівлі-продажу від 25.05.2006р., то такий слід розглядати в сукупності з угодою купівлі-продажу від 25.05.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на приміщення, які, за твердженнями позивача були йому передані ВАТ "Калушхімремонт", 23.04.2004р. зареєстровано за ВАТ "Калушхімремонт" на підставі Наказу Міністерства промисловості України від 16.06.1994р. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3485897 від 30.04.2004р.). Право власності на металевий ангар під літерою "Д", який відповідно до спірного додатку № 2 до угоди купівлі-продажу від 25.05.2006р., за твердженнями позивача був переданий відповідачу, на даний час зареєстровано за позивачем. Зворотнього суду не подано.
Відповідно до п.1 ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єктом цивільних прав можуть виступати корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами( ч.1 ст.167 ЦК України).
Як вбачається зі змісту угоди від 25.05.2006р., її предметом є корпоративні права, а не майно. Нотаріального посвідчення даного договору чинним законодавством не передбачено.
Згідно ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
В силу даних положень Закону позивач став власником нерухомого майна, переданого відповідачем в якості внеску в статутний фонд з часу складення акта приймання-передачі. Перелік цих об'єктів наведений в додатку №1 до угоди від 25.05.2006р., частину з яких, а саме: адміністративно-побутову будівлю, гараж, майстерні з складськими приміщеннями, закриту трансформаторну підстанцію, як встановлено судовим рішенням у справі № 22/118, позивач відчужив.
В силу вимог ч.2 ст.220 ЦК України, на яку скаржник покликається як на підставу своїх вимог, суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Як правомірно встановлено місцевим господарським судом, докази повного або часткового виконання сторонами додатку № 2 до угоди купівлі-продажу, Акт приймання-передачі майна, вказаного в спірному додатку № 2 до угоди купівлі-продажу в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, в угоді купівлі-продажу від 25.05.2006р. йдеться про продаж корпоративних прав, умови щодо міни нерухомого майна -відсутні, як і відсутні посилання на додаток №2.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність заявленого позову.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2011 р. у справі № 5010/792/2011-24/21 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.
Головуючий суддя Мурська Х.В.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Кордюк Г.Т.