73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
21.07.2011 Справа № 5024/721/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області м. Херсон
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України
до відповідача-1 Приватного підприємства "Агродія" м. Херсон
відповідача-2 - відкритого акціонерного товариства "Бериславський елеватор" м.Берислав Херсонської області
про визнання частково недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача -уповноважена особа Маляренко А.О.
від відповідача -1 - уповноважена особа Карасьов І.О.
від відповідача-2 - уповноважена особа Марухненко І.П.
від третьої особи - не прибув
За заявою позивача та у зв'язку з перебуванням судді в щорічній плановій відпустці з 14.06.2011року по 20.07.2011року, розглянути справу в межах строку встановленого ст. 69 ГПК України неможливо, тому спір вирішено в межах розумного строку.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (позивач) звернулось з позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 06.06.2008року № 1175, укладеного між приватним підприємством "Агродія" (відповідач-1) та відкритим акціонерним товариством "Бериславський елеватор" (відповідач-2), в частині відчуження об'єкту нерухомого майна - пожежного депо (інвентарний номер 9, літ. Б), яке розташоване за адресою: с. Львове Бериславського району Херсонської області вул. Набережна.
Позивач також просить застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача-1 повернути спірне майно пожежного депо відповідачу-2, як балансоутримувачу державного майна.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при укладенні спірного договору було порушено право власності держави в особі позивача, оскільки при приватизації ВАТ "Бериславський елеватор" зазначене пожежне депо не увійшло до статутного фонду приватизованого підприємства, але залишилося на його балансі та передано йому на зберігання і на момент відчуження майна було об'єктом права державної власності.
Позивач зазначає, що на підставі його звернень рішенням Львівської сільської ради від 14.11.2008року № 325 внесені зміни до рішення Львівської сільської ради від 22.06.2005року №177 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна", а саме: скасовано право власності ВАТ "Бериславський елеватор" на пожежне депо і на підставі даного рішення анульовано свідоцтво про право приватної власності ВАТ "Бериславський елеватор" на пожежне депо (літ. Б) від 25.07.2005року серія № 794082.
За клопотанням позивача судом залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України, яким здійснювалась приватизація ВАТ "Бериславський елеватор".
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, документи, які позивач зазначає у позовній заяві на підтвердження права державної власності на пожежне депо (акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу від 25.05.1998року, інвентаризаційний опис №1 від 01.09.2004 року, протокол про результати проведення інвентаризації державного майна від 15.01.2007 року, лист ВАТ "Бериславський елеватор" від 22.01.2008 року № 5, рішення Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 14 листопада 2008 року № 325) не підтверджують право власності держави в особі позивача.
Відповідач-1 вважає, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.06.2008року № 1175 ВАТ "Бериславський елеватор" мало необхідний обсяг цивільних прав та передбачені законом правовстановлюючі документи для відчуження майна. До того ж, рішенням господарського суду Херсонської області від 21.03.2011року по справі № 15/19-11 судом було вже встановлено, що позивач не надав доказів того, що пожежне депо було передано відповідачу-2 в управління або на підставі договору зберігання.
Відповідач-2 проти позову також заперечує, посилаючись на те, що на момент укладення спірного договору він був власником пожежного депо на підставі свідоцтва про право власності та витягу БТІ щодо державної реєстрації права власності на об'єкт "пожежне депо" за ВАТ "Бериславський елеватор". Він зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що саме пожежне депо за інв. номером 9, літ. Б, яке розташоване за адресою Херсонська обл. Бериславський р-н с.Львове вул.. Набережна на момент укладення договору купівлі-продажу було його власністю.
Представник третьої особи в засідання суду втретє не прибув і витребуваних судом документів на надіслав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день розгляду справи, що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення йому ухвали про відкладення справи від 06.06.2011року.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.
За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника третьої особи, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки відкладення розгляду справи є неможливим та спричинить порушення строку вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
Між приватним підприємством "Агродія" (відповідач-1) та відкритим акціонерним товариством "Бериславський елеватор" (відповідач-2) 06 червня 2008року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського територіального округу ОСОБА_1. 06.06.2008 року та зареєстровано в реєстрі за №1175.
Згідно з договором купівлі-продажу від 06.06.2008року відповідач-2 передає у власність відповідачу-1 об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: Херсонська область, Бериславський район с.Львове, вул. Набережна, в тому числі і пожежне депо літ. Б . В договорі зазначено (пункт 1.1 абз. 3), що нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва на право власності серії САА № 794082, виданого Львівською сільською радою Бериславського району Херсонської області 25.07.2005 року та зареєстроване в Херсонському державному БТІ 25.07.2005 року, № запису 147.
Позивач просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 06.06.2008року в частині відчуження пожежного депо літ. Б.
Підставою позовних вимог позивач зазначає ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України, посилаючись на те, що на момент відчуження майна будівлі пожежного депо відповідач-2 не був його власником і не мав права на його відчуження, так як зазначене нерухоме майно не увійшло до статутного фонду ВАТ «Бериславський елеватор»при приватизації підприємства, але залишилося на його балансі на умовах зберігання відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України та належить державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області і відчуженням цього майна порушуються законні права власника майна, оскільки рішення про його відчуження Фондом не приймалося.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. На підтвердження права власності держави на спірне майно пожежного депо літ. Б, позивач при звернені з позовом надав до матеріалів справи акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу від 25.05.1998року, інвентаризаційний опис №1 від 01.09.2004року, рішення 33 сесії 5 скликання Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області №325 від 14.11.2008року.
В наступні засідання позивачем було надано копію наказу Фонду державного майна України № 8-ПД від 02.02.1998року «Щодо прийняття рішення про приватизацію хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств», копію листа Фонду державного майна України №15/79 від 06.07.2011року та копію додатку до цього листа -витягу із відомості про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарської організації.
При вивчені та досліджені наданих позивачем доказів суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем належними доказами того, що спірне майно на момент його відчуження не було власністю відповідача-2, а перебувало у власності держави, а відповідно і того, що у відповідача були відсутні правові підстави відчуження цього майна.
Так, в наданому позивачем до матеріалів справи акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу відсутні відомості щодо спірної будівлі пожежного депо та її правового статусу. В акті наявні лише загальні відомості щодо об'єкту приватизації, в тому числі і об'єктів, які не підлягають приватизації, але передаточного балансу, зазначеного в акті, позивач суду не надав.
Не є належним доказом права державної власності і копія наданого позивачем інвентаризаційного опису основних засобів №1, оскільки цей опис складено відносно будов та споруд, а також транспортних засобів, місцезнаходженням яких є м.Берислав, вул.. 1-го Травня №300, в тому числі і щодо 2 об'єктів пожежного депо, які знаходяться по вул. 1 Травня № 300 в м.Берислав, в той час як місцезнаходження спірного об'єкту пожежного депо, яке було відчужене відповідачем-2 за договором купівлі-продажу -с.Львове Бериславського району вул. Набережна. Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо цих розбіжностей представник позивача в засіданні суду не надав.
В той же час матеріалами справи доведено, що предметом спірного договору від 06.06.2008року був об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Херсонська область. Бериславський район с. Львове, вул.. Набережна і на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.06.2008року право власності на нерухоме майно, в тому числі і на пожежне депо літ. Б належало ВАТ «Бериславський елеватор».
Даний факт підтверджується наданим до матеріалів справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №794082, виданим Львівською сільською радою Бериславського району Херсонської області 25.07.2005року на підставі рішення №173 від 22.06.2005року та витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно №19004984 від 29.05.2008року виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Жодних доказів на підтвердження того, що Фондом державного майна України, або позивачем здійснено державну реєстрацію права державної власності на нерухомий об'єкт пожежного депо літ. Б розташованого в с. Львове Бериславського району Херсонської обл. по вул. Набережній, в порядку встановленому ст.182 ЦК України суду не надано, чим не обґрунтовано наведені в позовній заяві посилання на те, що спірний об'єкт пожежного депо належить державі.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-9/2009 від 16.04.2009року за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частини 1, 10 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни зазначено, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Але пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання.
З огляду на вищезазначене, посилання позивача на те, що рішенням Львівської сільської ради від 14.11.2008року № 325 внесені зміни до рішення Львівської сільської ради від 22.06.2005року №177 "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна", а саме: скасовано право власності ВАТ "Бериславський елеватор" на пожежне депо, і на підставі даного рішення анульовано свідоцтво про право приватної власності ВАТ "Бериславський елеватор" на пожежне депо (літ. Б) від 25.07.2005року серія САА № 794082 судом не приймається як належний доказ відсутності державної реєстрації права власності відповідача-2 на спірний нерухомий об'єкт, оскільки зазначене свідоцтво на право власності на момент прийняття рішення сільської ради №325 вичерпало свою дію відчуженням нерухомого майна відповідачу-1, таким чином рішення Львівської сільської ради № 325 від 14.11.2008 року не відповідає законодавству України, а тому воно не застосовується судом.
Надані в наступному в засідання суду позивачем копія наказу Фонду державного майна України №8-ПД від 02.02.1998року, копія листа Фонду державного майна України №15/79 від 06.07.2011року та додаток до цього листа не підтверджують права власності держави на спірне майно будівлі пожежного депо, оскільки доказів державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку та спростування свідоцтва на право власності і реєстрацію цього права за відповідачем-2 в Херсонському державному БТІ суду не надано. До того ж, в додатку до листа Фонду державного майна України значиться пожежне депо розташоване в с. Львове Бериславського району Херсонської області по вул.. Набережній, в той час, як відповідно до інвентаризаційного опису №1, на підставі якого майно передавалося в користування відповідача-2, місцезнаходженням нерухомого об'єкту пожежного депо є м. Берислав вул. 1 Травня №300.
Оскільки позивачем не надано суду плану приватизації та акту передачі (передаточного балансу)майна товариству під час приватизації, його твердження про те, що під час приватизації господарського товариства саме майно пожежного депо літ. Б розташованого в с. Львове Бериславського району по вул.. Набережній ( а не в м. Бериславі по вул.. 1 Травня 300) не увійшло до статутного капіталу відповідача-2 та залишилося на його балансі на умовах зберігання, не підтверджені належними доказами, а тому не приймаються судом.
Суд також зазначає, що до правовідносин щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу приватизованого підприємства, але залишилося на його балансі, застосовується Положення «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», затверджено наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999року №908/68.
Відповідно до пункту 1.3 зазначеного Положення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпечені уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.
Позивачем не надано належних доказів на виконання пункту 1.3 вищезазначеного Положення щодо того, яким способом ним було забезпечено подальше використання державного майна відповідачем-2, а його посилання в позовній заяві на те, що відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України відповідач-2 несе відповідальність за збереження об'єкту, який не увійшов до статутного капіталу товариства у процесі приватизації, але залишився на його балансі не підтверджено належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, так як доказів передачі цього майна (та якого саме з зазначенням його конкретної адреси) на зберігання відповідачу-2 не надано.
З урахуванням вищезазначеного, позивачем не доведено належними доказами своїх підтверджень про те, що нерухоме майно будівлі пожежного депо літ. Б, яке є предметом оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу від 06.06.2008року, перебуло у власності держави на момент його відчуження, чим не доведено факт того, що спірний договір купівлі-продажу в частині відчуження будівлі пожежного депо не відповідає вимогам закону, а тому правові підстави визнання частково недійсним договору відсутні.
Відповідно відсутні і підстави для застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання відповідача-1 повернути спірне майно пожежного депо відповідачу-2.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06 червня 2008року № 1175 укладеного між відкритим акціонерним товариством «Бериславський елеватор»та приватним підприємством «Агродія»в частині відчуження об'єкту нерухомого майна -пожежного депо (інвентарний номер 9, літ. Б), яке розташоване за адресою: Херсонська область Бериславський район с. Львове вул. Набережна.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27.07.2011р.