73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
21.07.2011 Справа № 5024/845/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Херсонській області м. Херсон
до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Херсона
про заборону та зобов'язання вчиняти певні дії
за участю помічника військового прокурора Херсонського гарнізону Гринник А.О.
та представників сторін:
від позивача - юрист ОСОБА_1
від відповідача - уповноважена особа Гунько Я.В.
Військовий прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області, яким просить заборонити відповідачу - квартирно-експлуатаційному відділу м. Херсона (далі - відповідач, КЕВ), використовувати артезіанську свердловину, яка розташована на території підрозділу військової частини А1836, а саме військового містечка №9 (с. Антонівка) до отримання відповідачем дозволу на її використання.
Крім того, прокурор також просить зобов'язати відповідача отримати дозвіл на використання артезіанської свердловини, яка розташована на території підрозділу військової частини А1836, а саме військове містечко №9 (с. Антонівка).
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 21.07.2011року до 15.00год. того ж дня через неявку в засідання прокурора.
Прокурор в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позивач позовні вимоги не підтримує, посилаючись на те, що відповідач не є водокористувачем, а тому він не зобов'язаний отримувати дозвіл на спецводо-користування, а прийняття рішення про заборону використання артезіанської свердловини відноситься до компетенції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність вини КЕВ, оскільки він не здійснює спецводокористування, так як спірна свердловина знаходиться на території і в користуванні в/ч А 1836, якою здійснюється забір води із водних об'єктів. Крім того, відповідач зазначає, що отримати своєчасно дозвіл на спец водокористування військова частина не змогла через відсутність бюджетного фінансування видатків на отримання дозволу. Відповідачем також заявлено клопотання про залучення в якості відповідача Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів та органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, яке судом відхилено з підстав, зазначених в ухвалі від 07.06.2011року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -
Як вбачається із змісту позовної заяви, військовою прокуратурою Херсонського гарнізону було проведено прокурорську перевірку додержання службовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Водного Кодексу України. Перевіркою встановлено, що на балансі КЕВ м. Херсона перебуває артезіанська свердловина, яка розташована на території підрозділу військової частини А 1836 у військовому містечку № 9 в сел. Антонівка в м.Херсоні. Як зазначено в позові, свердловина постійно експлуатується військовою частиною, яка здійснює забір води для господарських потреб, але дозвіл на її використання відсутній.
Відповідач не заперечує, що балансоутримувачем свердловини, розташованої на території підрозділу військової частини А1836, а саме військового містечка №9 (с. Антонівка), є КЕВ м. Херсона, але посилається на те, що він не є належним водокористувачем, оскільки територіально свердловина розташована на території підрозділу військової частини А1836 і використовується виключно військовою частиною для потреб водокористування.
Суд зазначає, що відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також іншим спеціальним законодавством, зокрема Водним Кодексом України.
Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", позивачу, як спеціально уповноваженому органу з питань екології та природних ресурсів, надано право здійснювати контроль за використанням та охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів, територіальних вод, дотриманням норм екологічної безпеки, а також подання позовів про відшкодування збитків, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статтею 19 Водного Кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням і відтворенням водних ресурсів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю у галузі використання вод визначається відповідно до закону.
Відповідно до Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006року №548, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.02.2007року за №120/13387, державна екологічна інспекція в Херсонській області здійснює реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України - на пільгових умовах.
Згідно з вимогами пунктів 1, 9 ст. 44, ст. 49 Водного Кодексу України водокористувачі зобов'язані економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення, поліпшення якості та здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу на спецводокористування, який оформляється державними органами охорони навколишнього природного середовища.
Видача дозволу на спецводокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з відповідними органами. У дозволі визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин.
Пунктом ж частини першої статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях віднесено, зокрема, обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Пунктом 8 ч.1 ст. 15 Водного Кодексу України також встановлено, що прийняття у встановленому порядку рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства належить до відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів в галузі управління і контролю за використанням і охороною та відтворенням водних ресурсів.
Пунктом 3 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого постановою Верховної ради України від 29.10.1992року зазначено, що рішення про обмеження, тимчасову заборону та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними природоохоронного законодавства приймають відповідні органи в межах своєї компетенції, в тому числі Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, а також спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.
З урахуванням аналізу вищезазначених норм права суд дійшов до висновку, що заборона використовувати водні об'єкти, що експлуатуються з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти належить до компетенції державної екологічної інспекції та інших спеціально уповноважених державних органів.
Суд зазначає, що цивільні права та інтереси підлягають захисту судом у спосіб, що встановлений договором або законом, та відповідно до визначеної законом компетенції суду.
Як зазначено вище, до компетенції суду не належить прийняття рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, в тому числі і дозволів на спецводокористування.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача отримати дозвіл на використання артезіанської свердловини, вони також задоволенню не підлягають, оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що позов спрямований на зобов'язання відповідача отримати дозвіл не на використання свердловини, а на здійснення спеціального водокористування.
Статтею 48 Водного Кодексу України наведено поняття спеціального водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При зверненні з позовом прокурор не надав доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює спеціальне водокористування, а із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач не є водокористувачем та не здійснює спеціальне водокористування, в розумінні статті 48 Водного Кодексу України, а тому і отримувати дозвіл на спецводокористування він не зобов'язаний, оскільки такий обов'язок згідно з п.9 ч.1 ст. 44 Водного Кодексу України покладається на водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування.
Крім того, отримання дозволу на спецводокористування є обов'язком підприємств, установ, організацій, які здійснюють спецводокористування, а тому суд не вправі втручатись в господарську діяльність відповідача.
За таких обставин позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя З.І. Ємленінова
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 26.07.2011р.