"04" липня 2011 р.Справа № 8/36/5022-649/2011
Господарський суд Тернопільської області у складі
Cудді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ,01001, в особі Філії - Тернопільське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", майдан Волі, 2, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Приватного підприємства "Ролікс - Транс", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, 46000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про звернення стягнення на заставне майно в загальній сумі 19 990,82 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 159 392,80 грн., згідно Договору застави транспортного засобу від 20.09.2007 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №06-13/1464 від 20.06.2011р.)
За участю представників сторін:
Позивача: Процька І. Я. -головного юрисконсульта юридичного відділу, довіреність № 5454 від 21.10.2010 року
Відповідача: не прибув
Третьої особи: не прибув
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі Філії Тернопільського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Ролікс - Транс", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором №177 від 19.09.2007р. в розмірі 19 990,82 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 159 392,80 грн., з яких: 13 111,16 дол. США (104 539,21 грн.) - заборгованість за кредитом, 3392,52 дол. США (27 049,58 грн.) - відсотки за користування кредитом, 2 909,98дол. США (23 202,14 грн.) -пеня за несвоєчасну сплату кредиту та 577,16 дол. США (4 601,87 грн.) -пеня за несвоєчасну сплату процентів, на заставлене ПП "Ролікс-Транс", згідно договору застави транспортного засобу від 20.09.2007 р. рухоме майно: сідловий тягач -Е марки MAN 19.414 FLT, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2 (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог №06-13/1464 від 20.06.2011р.).
Позовні вимог мотивовані тим, що:
- 19.09.2007 року між Банком та третьою особою (Позичальник) укладено Кредитний договір №177, на виконання якого, Банк взяв на себе зобов'язання надати Позичальнику (третій особі) грошові кошти (кредит) в сумі 29 500 дол. США, на споживчі цілі, на 36 місяців зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 19 вересня 2010 року, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 14% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені договором;
- третя особа всупереч умов Кредитного договору №177, отримавши кошти у тимчасове користування взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування Кредитом, виконала неналежним чином, що відповідно до положень ЦК України, Закону України "Про заставу" та умов договору дає право Банку ставити вимогу про повернення наданого кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів за договором (п.п.3.2.2., 3.3.1 Договору);
- станом на 20.06.2011 року заборгованість Позичальника (третьої особи) становить 19 990,82 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 159 392,80 грн., в тому числі: 13 111,16 дол. США (104 539,21грн.) -неповернутої суми кредиту, 3 392,52 дол. США (27 049,58 грн.) -несплачених відсотків за користування кредитом, 2 909,98 дол. США (23 202,14грн.) - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 577,16 дол. США (4 601,87 грн.) -пені за несвоєчасну сплату процентів;
- у забезпечення виконання зобов'язань по Кредитного договору №177 від 19.09.2007 року між Банком та ПМП "Ролікс" (майновим поручителем), правонаступником якого є відповідач, укладено договір застави транспортного засобу від 20.09.2007 року, згідно з яким ПМП "Ролікс" -Заставодавець, як майновий поручитель Боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в заставу рухоме майно -транспортний засіб, а саме: сідловий тягач -Е марки MAN 19.414 FLT, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 08 вересня 2007 року;
- п.п.3.1.5 Договору застави, сторони передбачили право Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, зокрема, при несплаті або частковій несплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті суми відсотків.
Таким чином, вважає, що у Банку є право на задоволення своїх вимог щодо погашення заборгованості третьої особи за Кредитним договором за рахунок заставного майна ПП "Ролікс-Транс".
В підтвердження викладеного надано: Кредитний договір №177 від 19.09.2007 року; Договір застави транспортного засобу від 20.09.2007р.; повідомлення вимогу №19-03/1647 від 26.07.2010р., №08-02/130 від 20.01.2010р.,№06-13/43 від 05.01.2011р., №06-13/44 від 05.01.2011р., розрахунок заборгованості, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 11.05.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 10:20 год. 25.05.2011 року. Окрім того, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Ціцюру Ігоря Івановича -Позичальника за Кредитним договором №177 від 19.09.2077 року.
В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, ухвалою суду від 20.06.2011 року до 14:50 год. 04.07.2011 року.
Представник позивача в судове засідання 04.07.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 04.07.2011 року не забезпечив, документів, які витребовував суд в ухвалі від 20.06.2011 року не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Разом з тим, у відзиві на позов, підтриманому повноважним представником в судових засіданнях 25.05.2011р. та 15.06.2011 року, відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме: суму боргу за кредитним договором в розмірі 104 435,63 грн. та суму нарахованих відсотків до 19.09.2010 року визнає в повному обсязі, позов в частині стягнення пені заперечує. Зазначає, що: згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, а в даному випадку є вина боржника (третьої) особи, а не заставодавця (відповідача); згідно ч.2ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків, та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення; відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), однак враховуючи те, що позивач не звертався з відповідним позовом та вимогою більше року це призвело до нарахування пені в заявленому розмірі, просить відмовити в позові щодо стягнення пені.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, документів які витребовував суд в ухвалі від 20.06.2011 року не надав, хоча про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.
Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, думку прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Згідно ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
19 вересня 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі начальника філії -Тернопільське обласне управління, - Банк, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1., Позичальник, з другої сторони, укладено Кредитний договір №177, згідно якого Банк зобов'язався надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 29 500 дол. США (кредит), на споживчі цілі, терміном на 36 місяців, зі строком повернення не пізніше 19 вересня 2010 року, а Позичальник -зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 29 500 доларів США, також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 14% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
П. 3.1 Кредитного договору передбачено, що Банк відкриває Позичальнику рахунок для надання Кредиту та обліку заборгованості за кредитом та рахунок для нарахування та обліку нарахованих доходів за Кредитом відповідно до правил, що діють у Банку, а також надає Позичальнику Кредит в порядку і на умовах викладених в цьому Договору, за умови виконання Позичальником "Загальних умов надання Кредиту".
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору надання кредиту здійснюється одноразово -готівкою.
Згідно п.8.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
На виконання умов Кредитного договору, Банком були надані кредитні кошти Позичальнику (третій особі) в розмірі 29 500 дол. США, про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія заяви ОСОБА_1. на видачу готівки №5437 від 24.09.2007 року (оригінал оглянуто в судовому засіданні).
Факт отримання кредиту в зазначеній сумі належним чином доведений та Позичальником не оспорений.
Відповідно до п.1.5 Договору, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки, визначених в цьому Договорі.
Проценти нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі Кредиту до моменту закінчення строку вказаного в п.1.2 цього Договору. При нарахуванні процентів за користування кредитом враховується перший і не враховується останній день користування Кредитом. Сплата процентів, нарахованих банком на залишок заборгованості за кредитом, здійснюється у валюті Кредиту до 30 числа кожного місяця, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань. Остання сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 19 вересня 2010 р. (п.п.1.5.1.1-1.5.1.3 п.1.5 Договору).
Відповідно до п.п.3.3.1 п.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором. Точно в строки обумовлені Договором, повернути кредит в сумі 29 500 дол. США та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за цим Договором.
Всупереч договірним умовам, позичальник -ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановленому розмірі та строках.
Відповідно до розрахунку Банку, станом на 20.06.2011 року заборгованість ОСОБА_1. по кредиту (тіло) становить 13 111,16 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 104539,21 грн. та заборгованість по непогашених процентах, станом на 20.06.2011 року становить 3392,52 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 27049,58 грн.
Відповідач у відзиві на позов заборгованість за кредитом в сумі 13 111,16 дол. США визнає в повному обсязі, розмір нарахованих Банком відсотків за користування кредитом визнає в сумі, нарахованій по 19.09.2010 року.
В засіданні 25.05.2011 року представник відповідача зазначив, що умовами укладеного договору чітко передбачено можливий строк нарахування відсотків. Відтак, проведене Банком нарахування процентів в період після 19.09.2010 року вважає неправомірним. В задоволенні позову в даній частині просить відмовити.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки, умовами укладеного договору (п.п. 1.5.1.1 п.1.5.1) сторони чітко встановили період нарахування процентів, - "проценти нараховуються Банком щомісячно…, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення строку вказаного в п.1.2", тобто до -19 вересня 2010 року, суд погоджується з доводами відповідача про неправомірність нарахування банком відсотків після 19.09.2010 року.
Згідно розрахунку позивача, станом на 19.09.2010 року (графа "сума прострочених відсотків") заборгованість ОСОБА_1. по відсотках становить 2 119,02 дол. США.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість третої особи по кредиту становить 13 111,16 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2011 року, становить 104539,21грн.; заборгованість по відсотках -2119,02 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.06.2011 року становить 16 895,58грн.
Позов в частині стягнення з відповідача 1 273,50 дол. США (10 154грн.) процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає, оскільки в цій частині останні нараховані всупереч умов укладеного Кредитного договору.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Станом на момент розгляду справи, Позичальником -ОСОБА_1. не виконано зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів та своєчасної сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором №177, тобто умови Договору порушено.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
П.п.7.8 п.7 Договору, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до 3 (трьох) років для всіх грошових зобов'язань Позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені), що передбачені умовами цього Договору.
Згідно поданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1. по пені за порушення строків повернення кредиту за період з 31.08.2008р. по 20.06.2011 року становить 2 909,98дол. США (23 202,14грн.); заборгованість позичальника по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.09.2008р. по 20.06.2011 року -577,16 дол. США (4 601,87грн.).
Оцінивши даний розрахунок пені за порушення строків повернення кредиту, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст.ст. 232,343 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, не порушує вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, суд визнає правомірним проведене відповідно до умов договору нарахування та погоджується з доводами позивача, що станом на 20.06.2011 року сума пені за несвоєчасну сплату кредиту становить 2 909,98 дол. США (23 202,14грн.). Перерахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну сплату процентів, беручи до уваги умови укладеного Кредитного договору (п.п.1.5.11 п.1.5.1, п.1.2 Договору), суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 01.09.2008р. по 20.06.2011 року в сумі 509,30 дол. США ,що еквівалентно 4060,80 грн. (з врахуванням того, що станом на 19.09.2010 року заборгованість Позичальника по відсотках за користування кредитом становить 2 119,02 дол. США.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків суд задовольняє частково на суму 509,30 дол. США., що в гривневому еквіваленті становить 4 060,80грн. Позов в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 67,86 дол. США (541,07грн.) задоволенню не підлягає, оскільки пеня в даній частині нарахована безпідставно. Перерахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
П. п. 3.2.2 п.3.2 Кредитного договору, сторони передбачили, що при виникнення простроченої заборгованості за Кредитом або процентами чи комісійними винагородами ( у разі їх стягнення згідно з умовами цього Договору), а також в інших випадках передбачених цим договором, Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позичальник, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, неналежним чином виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого станом на 20.06.2011 року прострочена заборгованість по кредиту становить 13 111,16 дол. США, прострочена заборгованість по відсотках становить 2 119,02 дол. США, на які відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 2 909,98 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту та 509,30 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів.
Таким чином, у Банку виникло право вимагати повернення наданих у користування кредитних коштів, сплати процентів та неустойки.
Банк неодноразово, зокрема, - 26.07.2010р., 20.01.2010р. та 05.01.2011 року звертався до Позичальника з вимогою про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед Банком щодо сплати простроченого боргу. Зазначені вимоги були отримані позичальником, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, однак залишені останнім без відповіді та задоволення.
П.1.4 Договору Сторони погодили, що зобов'язання Банку надати Кредит виникає з моменту виконання Позичальником протягом двох днів від дати укладення цього договору, певних умов, зокрема, умови щодо укладення в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, - договору застави транспортних засобів та договору майнової поруки; здійснення позичальником (майновим поручителем) страхування майна, що передається в заставу і залишається у його володінні, за власний рахунок на користь Банку шляхом укладення договору страхування із страховою компанією терміном один рік з подальшим продовженням строку його дії до моменту повного погашення заборгованості за кредитом.
29 вересня 2007 року, у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1. за Кредитним договором №177 від 19 вересня 2007 року, між Банком (Заставодержатель) та ПМП "Ролікс", правонаступником якого є відповідач (докази правонаступництва знаходяться в матеріалах справи) укладено Договір застави транспортного засобу, що нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_2., за реєстровим №10689.
Відповідно до Договору застави ПМП "Ролікс", як майновий поручитель Боржника, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передало в заставу рухоме майно - транспортний засіб, а саме:
- сідловий тягач -Е марки MAN 19.414 FLT, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, належний Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого і зареєстрованого РЕВ МРВ 1ДАІ м. Тернопіль 08 вересня 2007 року;
Вартість предмету застави сторони оцінили в сумі 259 000 грн.(п.1.4 Договору застави).
28.09.2007 року предмети застави: сідловий тягач -Е марки MAN 19.414 FLT, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №5743536, що підтверджується наявною в матеріалах справи, належним чином засвідченою копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №14646883 від 28.09.2007 року.
Згідно п.п.3.3.4 Договору застави, Заставодавець зобов'язався за власний рахунок застрахувати предмет застави на суму його договірної вартості, вказаної в п.1.4 Договору на користь Заставодержателя шляхом укладення договору страхування із страховою компанією, терміном на один рік з подальшим продовженням строку його дії до моменту повного погашення заборгованості за кредитом та надати Заставодержателю належним чином оформлені відповідні документи на підтвердження вчинення таких дій.
20.01.2009 року на виконання умов договору укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 020109/0431/0000033.
Відповідно до п.п.3.1.5 Договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором, зокрема, при несплаті або частковій сплаті сумі відсотків, несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його в порядку, передбаченому цим Договором.
Згідно п.п 4.2,4.3 Договору застави, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством Заставодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет застави у порядку визначеному цим договором. Заставодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі, який визначається Заставодержателем самостійно на момент реалізації права застави, у тому числі але виключно, вимагати до сплати на користь Заставодержателя:
- основну суму кредиту;
- проценти за користування кредитом;
- комісійну винагороду, визначену кредитним договором;
- нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф);
- витрати, понесені Заставодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати Заставодержателя, якщо вони будуть мати місце;
- спричинені Заставодержателю збитки.
П.п.6.1 Договору застави сторони передбачили, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання Боржником будь-якого з обов'язків, передбачених цим договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка із гарантій або завірень, наданих Заставодавцем у відповідності з цим Договором, виявиться недійсною.
26.07.2010р., 20.01.2010р та 05.01.2011 р. Банком було направлено ПП "Ролікс-Транс", як Заставодавцю, вимоги про усунення порушень та виконання порушених зобов'язань перед Банком, передбачених Кредитним договором № 177 від 19.09.2007року. Відповіді на зазначені листи-вимоги Банк не отримав. Заборгованість за Кредитним договором станом на день розгляду справи в суді не погашена.
28.01.2011 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відомості про те, що ВАТ "Ощадбанк" розпочато процедуру звернення стягнення на об'єкт обтяжень, про що свідчить долучений позивачем до матеріалів справи Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №30139232 від 28.01.2011р.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 1 Закону України "Про заставу", від 02.10.1992р. №2654-ХІІ, за наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2654-ХІІ) визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту (ст.3 Закону №2654-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Аналогічні приписи містить ч. 1 статті 589 ЦК України.
У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позичальник на день розгляду справи не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, в тому числі і щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а тому, згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України, слід вважати, що за ним рахується борг по кредиту в сумі 13 111,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 104 539,21грн.50коп. та борг по несплачених процентах за користування кредитом в сумі 2 119,02 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 16 895грн. 58 коп.
Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк, Позичальником дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.4.1.1.) у вигляді сплати пені за несвоєчасне повернення отриманих кредитних коштів, що згідно розрахунку позивача за прострочений період, з урахуванням збільшених п.6.6. Договору строків позовної давності до 3-х років, становить 2 909,98 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 23 202 грн.14 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, що згідно проведеного судом перерахунку за прострочений період, з урахуванням збільшених п.6.6. Договору строків позовної давності до 3-х років, становить 509,30 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 060 грн. 80 коп.
Ч. 6 ст. 20 Закону №2654-ХІІ передбачено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором.
В силу ст. 19 Закону №2654-ХІІ за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Враховуючи, що наявними у матеріалах справи документами підтверджено неналежне виконання Позичальником умов Кредитного договору, а саме, - порушення строків повернення кредиту, внесення платежів (відсотків), суд вважає, що вимоги Банку, в силу умов Кредитного договору (п.3.3.1, 5.2), Договору застави (п.4.2), Закону України "Про заставу" (ст. 20) в частині звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором №177 від 19.09.2007р. в розмірі 18649,46дол. США, що еквівалентно 148 697,74 грн., з яких: 13 111,16 дол. США (104 539,21грн.) заборгованість за кредитом, 2 119,02 дол. США (16 895,58 грн.) - відсотки за користування кредитом, 2 909,98 дол. США (23 202,14 грн.) -пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 509,30 дол. США (4060,80грн.) -пеня за несвоєчасну сплату процентів на заставлене рухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, і яке передане ним (відповідачем) в заставу згідно договору застави транспортного засобу від 20.09.2007р., реєстраційний номер №10689 підлягають до задоволення, як правомірні та документально обгрунтовані.
Твердження відповідача про те, що згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, а в даному випадку є вина боржника (третьої особи), а не заставодавця (відповідача), що відповідно до ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і враховуючи те, що позивач не звертався з відповідним позовом та вимогою більше року що призвело до нарахування пені в заявленому розмірі, а тому є підстави для відмови в позові щодо стягнення пені, спростовуються вищезазначеними умовами Кредитного договору №177 від 19.09.2007р. та договору застави транспортного засобу від 20.09.2007р., реєстраційний номер №10689, а також вищезазначеними положеннями законодавства, яке регулює дані правовідносини, а тому відповідач, як майновий поручитель Боржника -ОСОБА_1 (третьої особи по даній справі) зобов'язаний відповісти заставленим майном, що належить йому (відповідачу) на праві власності та яке передане ним в заставу згідно договору застави транспортного засобу від 20.09.2007р. реєстраційний номер №10689 за невиконання Боржником (третьою особою) зобов'язань за Кредитним договором №177 від 19.09.2007р., а саме повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 486 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220,16 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити частково.
2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №177 від 19.09.2007р. в розмірі 18 649,46 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ (20.06.11р. 100 дол. США= 797,33грн.) становить 148 697,74 грн., з яких: 13 111,16 дол. США (104 539 грн. 21 коп.) заборгованість за кредитом, 2 119,02 дол. США (16 895,58грн.) - відсотки за користування кредитом, 2 909,98 дол. США (23202,14грн.) -пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 509,30 дол. США (4 060,80грн.) -пеня за несвоєчасну сплату процентів, звернути стягнення на заставлене згідно договору застави транспортних засобів від 20.09.2007 р., який зареєстровано в реєстрі за №10689 та належне на праві власності Приватному підприємству "Ролікс-Транс", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, (ідентифікаційний код 14045466) рухоме майно, а саме: сідловий тягач -Е марки MAN 19.414 FLT, 1999 року випуску, колір зелений, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, в особі Філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", майдан Волі, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 09338500).
3. Стягнути з Приватного підприємства "Ролікс-Транс", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, (ідентифікаційний код 14045466) на користь ПАТ "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, в особі Філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", майдан Волі, 2, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 09338500) -1 486 грн. 97 коп. державного мита та 220,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті позову відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
7. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -08.07.2011р.), через місцевий господарський суд.
Суддя І.М. Гирила