07.07.11 Справа № 5021/756/2011.
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Лущик М.С.
за участю секретаря судового засідання: Душиної М.М.
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Сумській області, м. Суми
до відповідачів: 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Конотоп Сумської області
2. Державного територіально-галузевого об'єднання
«Південно-Західна залізниця» в особі станції Конотоп
про стягнення 13418 грн. 78 коп.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: 1.ОСОБА_2, довіреність від 11.04.2011 року
2. ОСОБА_3, довіреність № 1838-НЮ від 12.05.2011 року
Суть спору: в позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 13418 грн. 78 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном згідно договору оренди державного майна № 1306 від 03.06.2009 року.
21.04.2011 року відповідач подав до суду клопотання, згідно якого проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що не має можливості повернути земельну ділянку та підписати відповідний акт, через зведену станцією Конотоп огорожу. Виходячи з цього в даному клопотанні вдповідач-1 просив суд залучити до участі у справі як відповідача ДТГО “Південно-Західна залізниця” в особі станції Конотоп (41600, Сумська область, АДРЕСА_2, код 01070474).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.04.2011 року клопотання відповідача-1 задоволено, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача ДТГО “Південно-Західна залізниця” в особі станції Конотоп (41600, Сумська область, АДРЕСА_2, код 01070474) та відкладено розгляд справи.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву № 376 від 12.05.2011 року підтримує заявлені позовні вимоги щодо ФОП ОСОБА_1; стосовно позовних вимог до ДТГО “Південно-Західна залізниця в особі станції Конотоп просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки позивач та відповідач-2 як балансоутримувач не знаходяться у договірних відносин і між ними не існує зобов'язань.
24.06.2011 року відповідач-1 надав клопотання б/н від 21.06.2011 року, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що не має можливості повернути земельну ділянку та підписати відповідний акт, оскільки через зведену адміністрацією станції Конотоп огорожу навколо спірної земельної ділянки відповідач-1 не мав доступу до майна і не міг ним користуватися, крім цього на спірній земельній ділянці розташована належна йому на праві власності будівля кафе, що підтверджується нотаріально завіреним договором, тому повернути земельну ділянку у тому ж стані, в якому вона була передана по договору не можливо. У поданому клопотанні відповідач-1 також просить суд приєднати до справи копію висновку технічної експертизи від 13.09.2011 року, копію акту від 01.06.2010 року, копію скарги, копію акту прийому-передачі від 23.05.2006 року та копію договору дарування. Суд, розглянувши подані відповідачем-1 документи, долучає їх до матеріалів справи.
06.07.2011 року відповідач-2 подав клопотання № 2 від 01.07.2011 року про приєднання до матеріалів справи копії постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року у справі № 11/101-10 та копії рішення апеляційного суду Сумської області від 20.05.2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Конотопської міської ради, Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання права власності на майно. Суд, розглянувши подані відповідачем-2 документи, долучає їх до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
03 червня 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди державного майна № 1306, відповідно до п.1.1, п. 1.2 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 31.12.2008 року і становить за незалежною оцінкою 84684 грн. 31 коп., з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 10.1 Договору встановлено строк дії договору з 30 жовтня 2009 року до 02 червня 2010 року включно.
Відповідно до п.п. 10.4, 10.6 вказаного договору він припиняється із закінченням строку, на який його було укладено. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Позивач вказує на те, що відповідно до п. 10.1 договору, строк його дії закінчився 02.06.2010 року. Листами РВ ФДМУ по Сумській області від 11.05.2010р. № 18-09-01370 та від 10.06.2010 року № 18-09-01713 відповідач був належним чином повідомлений про те, що дія договору не буде пролонгована, та про його зобов'зання повернути орендоване майно відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та п. 10.10. договору.
Пунктом 10.10 договору сторони визначили, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.11. договору, майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавеь має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за корисутвання майном за час прострочення (п. 10.12. договору).
Позивач вказує на те, що на даний час майно балансоутримувачу не повернуто, умови договору та вимоги закону відповідачем-1 порушено, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та пункту 10.12 договору оренди № 1306 від 03.06.2009 року, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 неустойку в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, а саме: за 28 днів червня 2010 року по лютий 2011 року, що згідно наданого розрахунку складає 13418 грн. 78 коп.
Відповідач проти вимог позивача заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що не має можливості повернути земельну ділянку та підписати відповідний акт, оскільки через зведену адміністрацією станції Конотоп (відповідачем-2) огорожу навколо спірної земельної ділянки відповідач-1 не мав доступу до майна і не міг ним користуватися, тому, згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, він не повинен нести відповідальність за порушення зобоов'язання, оскільки відсутня його вина, крім цього на спірній земельній ділянці розташована належна відповідачу-1 на праві власності будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується нотаріально завіреним договором дарування від 21.03.2003 року, тому повернути земельну ділянку у тому ж стані, в якому вона була передана по договору не можливо.
В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 також вказує на те, що ним відповідно до ст.. 218 ГК України вжито всіх заходів по недопущенню затримки передачі орендованого майна, а саме: до Конотопської транспортної прокуратури Сумської області було подано заяву про незаконні дії ДТГО «Південно-Західна залізниця», та було подано позов до Конотопського міськрайонного суду про усунення перешкод у користуванні майном - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване на спірній земельній ділянці.
Разом з тим, суд вважає доводи відповідача-1 безпідставними та необґрунтованими належними і допустимими доказами, а вимоги позивача правомірними і такими, що підлягають задоволенню зі слідуючих підстав:
У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як свідчать матеріали справи, постановою Вищого господарського суду Сумської області від 16 лютого 2011 року у справі № 11/101-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до СПД-фізичної особи ОСОБА_1, треті особи - Державна адміністрація залізничного транспорту України Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України, Станція Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця», про зобов'язання вчинити дії, рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2010 року в частині зобов'язання СПД ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО “Південно-Західна залізниця” державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2, розміщене за адресою: Сумська область, АДРЕСА_2, згідно договору оренди державного майна № 1421 від 30 жовтня 2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання, - залишено без змін. Постанову від 02.12.2010 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 11/101-10 - скасовано.
В процесі розгляду вищезазначеної справи судами з'ясовано, що позивач листами № 18-09-01370 від 11.05.2010 та № 18-09-01713 від 10.06.2010 на підставі звернень Станції Конотоп ДТГО “Південно-Західна залізниця” (лист від 08.06.2010р. № 434) повідомив відповідача, що строк дії договору оренди № 1306 закінчується 02.06.2010 року, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 5.10, 10.10, 10.11 Договору, підприємець ОСОБА_1 повинен з 02.06.2010 року повернути об'єкт оренди балансоутримувачу в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та надати акти приймання-передавання регіональному відділенню. Обов'язок щодо складання актів приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
У вказаній постанові Вищим господарським судом України встановлено, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО “Південно-Західна залізниця” державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 м2.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що об'єкт оренди вибув з володіння відповідача, оскільки балансоутримувачем обнесено його металевим парканом визнано колегією суддів помилковим, оскільки, на зазначеній частині платформи знаходиться будівля, належна, як послався скаржник, йому на праві власності.
Вищим господарським судом України встановлено, що відповідно до листа Конотопської транспортної прокуратури від 03.06.10 № 10-10 знаходження належного відповідачу магазину на платформі перешкоджає здійсненню капітального ремонту будівлі вокзалу ст. Конотоп та реконструкції пасажирської платформи.
Залишення ж вказаної споруди на орендованому відповідачем майні свідчить про неповернення останнім орендованого державного майна у стані, не гіршому, ніж на момент передачі.
Відповідно до п. 10.10, п. 10.11. договору № 1306 від 03.06.2009 року, у разі припинення договору, відповідач (орендар) зобов'язаний повернути майно протягом трьох робочих днів балансоутримувачу по акту приймання-передавання.
Судом встановлено, що відповідачем орендоване майно у встановлений договором строк балансоутримувачу не повернуто, акту приймання-передачі майна не складено.
Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, на яку в обгрунтування своїх заперечень посилається відповідач-1, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Проте як свідчать матеріали справи, доказів в підтвердження того, що відповідач-1 звертався до балансоутримувача з пропозицією прийняти майно у зв'язку з закінченням терміну договору відповідачем-1 суду не надано, а представлені відповідачем-1 скарга до Конотопської транспортної прокуратури та позовна заява до Конотопського міськрайонного суду від 01.12.2010 року про усунення перешкод у користуванні майном не є доказами про вжиття ним заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна за договором № 1306 від 03.06.2009 року, оскільки вони подані на захист права здійснювати господарську діяльність в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та усунення перешкод у користуванні належним йому, як зазначає відповідач-1, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Підставою для звернення відповідача-1 до Конотопського міськрайонного суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном стало рішення Конотопського міськрайонного суду від 06.10.2010 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Проте як свідчать матеріали справи, рішенням апеляційного суду Сумської області від 20.05.2011 року вищевказане рішення Конотопського міськрайонного суду від 06.10.2010 року скасовано та відмовлено в позові ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нерухоме майно - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване по ОСОБА_3, належне йому на підставі договору дарування від 21 березня 2003 року, посвідченого нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу - ОСОБА_4.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 20.05.2011 року встановлено, що позивачеві у встановленому порядку ділянка під будівництво кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», як об'єкта нерухомості, не надавалась; дозволів на його будівництво у ОСОБА_1 немає, в експлуатацію кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідними органами державної влади не приймалось; у позивача є документ, що посвідчує право власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», проте цей документ не містить даних про те, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» є нерухомою річчю (нерухомим майном). Це кафе розміщене на нерухомому майні ДТГО «Південно-західна залізниця».
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
У відповідності до п. 8.1 договору № 1306 від 03.06.2009 року, орендодавцю надано право разом з балансоутримувачем контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд встановив, що відповідачем-1 в порушення умов договору та вимог діючого законодавства України у встановлений договором строк майно балансоутримувачу не повернуто.
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача оплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Пунктом 10.12. договору сторони визначили, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавеь має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за корисутвання майном за час прострочення.
На підставі наявних матеріалів справи, інформації про стан надходжень орендної плати по договору оренди від 03.06.2009р. № 1306 та детального розрахунку позивача відповідно до пп.3.1-3.4 договору, судом встановлено, що розмір неустойки, яка підлягає сплаті орендодавцю за невиконання відповідачем-1 обов'язку щодо повернення майна за 28 днів червня 2010 року - лютий 2011 року складає 13418 грн. 78 коп.
Розрахунок позивача складено відповідно до вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України та умов договору, надані позивачем докази повністю підтверджують його вимоги, доказів сплати суми боргу відповідач-1 суду не подав, як і не надав належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 неустойки в розмірі 13418 грн. 78 коп. суд визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір по даній справі виник по вині відповідача-1, згідно вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул.. Харківська, 30/1, код 21124686) неустойку в розмірі 13418 грн. 78 коп.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету України (р/р 31112095700002 в ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013, код 22090200, символ 095) 134 грн. 19 коп. державного мита.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету (р/р31211264700002 в ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013, код 23636315, одержувач - Держбюджет м. Суми) 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.С. Лущик
Повне рішення складено та підписано 11.07.2011р.