"18" липня 2011 р.Справа № 16/17-1396-2011
Господарський суд Одеської області
У складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.03.2011р.
Від відповідачів:
- Одеської міської ради: ОСОБА_3 за довіреністю № 386/вих-гс від 16.12.2010р.
- Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради: не з'явився
Від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю № 1473 від 21.09.2010р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” про визнання права власності, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі за текстом -ФОП ОСОБА_5) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації” (надалі за текстом -КП „ОМБТІ та РОН”) про визнання права власності. Свої вимоги позивач обґрунтовує неможливістю здійснити реєстрацію його права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке було визнано за позивачем рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. по справі № 12/4-09-42, у зв'язку із розбіжностями площ та технічних характеристик об'єктів нерухомості, вказаних у рішення суду від 06.03.2009р., та технічних паспортів на дані об'єкти, виготовлених 21.07.2009р. КП „ОМБТІ та РОН” на замовлення ФОП ОСОБА_5
Ухвалою суду від 06.06.2011р. до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради.
Відповідач -Одеська міська рада заперечує проти позову, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність заявлених вимог.
Відповідач -Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку, але представник останнього жодного разу у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради письмового відзиву на позов суду надано не було.
Третьою особою будь-яких письмових пояснень щодо заявленого позову суду також надано не було.
Враховуючи вищевикладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, суд дійшов до наступних висновків.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. за наслідком розгляду справи № 12 / 4 -09 -42 за позовом ФОП ОСОБА_5 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради за позивачем було визнано право власності на наступне нерухоме майно - нежитлові приміщення, які розташовані у м. Одесі по вул. Заньковецька, 7, згідно з відповідними технічними паспортами, виданими КП „ОМБТІ та РОН” від 05.04.2004р.: сарай першого поверху під літ. „А1”, загальною площею 41.1 кв.м.; сарай першого поверху під літ. „А”, загальною площею 43 кв.м.; сарай першого поверху під літ. „А”, загальною площею 38 кв.м.; сарай першого поверху під літ. „А”, загальною площею 41 кв.м.; сарай першого поверху під літ. „А”, загальною площею 41 кв.м.; сарай першого поверху під літ. „А”, загальною площею 38 кв.м. На теперішній час назване рішення суду набрало законної сили.
В силу приписів ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
З метою державної реєстрації права власності на вищезазначені об'єкти нерухомості ФОП ОСОБА_5 звернувся до КП „ОМБТІ та РОН”, яким, в свою чергу, з метою виготовлення технічних паспортів на вказану нерухомість було проведено їх технічну інвентаризацію. За наслідками проведеної технічної інвентаризації КП „ОМБТІ та РОН” складено технічні паспорти від 21.07.2009р. на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з яких вбачається, що площа п'яти об'єктів нерухомості, на які за ФОП ОСОБА_5 визнано право власності, є наступною: 12,9 кв.м., 26,9 кв.м., 26,7 кв.м., 27,0 кв.м., 29,4 кв.м.
Виявлені розбіжності площ та характеристик майна, що вказані у рішенні господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. про визнання за позивачем права власності та у виготовлених 21.07.2009р. КП „ОМБТІ та РОН” на замовлення ФОП ОСОБА_5 технічних паспортах на дані об'єкти унеможливили державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно і змусили ФОП ОСОБА_5 звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
В силу приписів ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З технічних паспортів, виготовлених 21.07.2009р. КП „ОМБТІ та РОН” щодо нежилтових приміщень загальною площею 12,9 кв.м., 26,9 кв.м., 26,7 кв.м., 27,0 кв.м., 29,4 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що вказані об'єкти нерухомості є самочинно збудованими, про що свідчать відповідні штампи встановленого зразка.
Відповідно до п.п. 2.2., 3.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, зокрема сараї, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.
Згідно з абз. 38 п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торговельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі підлягають технічній інвентаризації з уключенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалів, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.
Частиною 1 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Враховуючи виявлення самочинного будівництва спірного майна при складанні КП „ОМБТІ та РОН” технічних паспортів від 21.07.2009р., господарський суд, виходячи зі змісту ст. 376 ЦК України, вважає за необхідне звернутись до положень нормативних актів, якими регулюється правовідносини щодо будівництва об'єктів нерухомого майна, що діяли на час виявлення зазначеного факту самочинного будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування" від 16.11.1992 року N 2780-XII (в редакції Закону України від 15.04.2009р., надалі за текстом -Закон України „Про основи містобудування”) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, відповідно до ст.. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Положеннями ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III (в редакції Закону України від 13.06.2009р., надалі за текстом -Закон України „Про планування і забудову територій”) передбачено також обов'язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Згідно зі ст. 5 Закону України „Про основи містобудування” при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.
Аналогічні вимоги щодо необхідності набуття права власності або користування земельною ділянкою, на якій будується об'єкт нерухомого майна, розроблення проектної документації на об'єкт будівництва при здійсненні будівництва об'єктів нерухомості містяться у ст.ст. 26, 34, 36 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011р. № 3038-VI, положення якого є чинними на час розгляду зазначеного спору.
Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог не надано суду відповідного дозволу на будівництво, належним чином затвердженого проекту будівництва, документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно, що, з урахуванням штампів встановленого зразка на технічних паспортах, виготовлених 21.07.2009р. КП „ОМБТІ та РОН” щодо спірної нерухомості, свідчить про те, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на яке ФОП ОСОБА_5 просить визнати право власності, є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи ненадання позивачем документів, які свідчать про наявність у нього права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщене спірне нерухоме майно, а також приймаючи до уваги, що ФОП ОСОБА_5 в обґрунтування заявлених позовних вимог не посилається на приписи законодавства щодо визнання права власності на нерухоме майно як на об'єкт самочинного будівництва, у господарського суду відсутні правові підстави для захисту прав позивача як особи, що здійснила самочинне будівництво, передбачені ч.ч. 3,5 ст. 376 ЦК України, шляхом визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
В силу приписів ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приймаючи до уваги встановлення господарським судом факту, що спірне майно є самочинним будівництвом, та вказані висновки суду позивачем, в порушення вимог ст. 32,33 ГПК України, не спростовано належними доказами, а також враховуючи відсутність правових підстав для захисту права позивача як особи, що здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, господарський суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_5 не було набуто право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 12,9 кв.м., згідно технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 21.07.2009р.; нежитлове приміщення загальною площею 27,0 кв.м., згідно технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 21.07.2009р.; нежитлове приміщення загальною площею 26,7 кв.м., згідно технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 21.07.2009р.; нежитлове приміщення загальною площею 29,4 кв.м., згідно технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 21.07.2009р.; нежитлове приміщення загальною площею 26,6 кв.м., згідно технічного паспорту КП „ОМБТІ та РОН” від 21.07.2009р. відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Доводи позивача про встановлення правомірності набуття ним права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. по справі № 12 / 4 -09 - 42, та про відсутність іншого нерухомого майна, розташованого за вказаною адресою, господарським судом не приймаються до уваги, оскільки вищезазначеним судовим рішенням визнано право власності на об'єкти нерухомості, відмінні за кількістю, площею та технічними характеристиками від тих, на які ФОП ОСОБА_5 просить визнати право власності, тобто не інше нерухоме майно, а тому названий факт не є для суду преюдиційним щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно і не спростовує висновку суду щодо самочинного будівництва цього майна.
Господарський суд звертає увагу ФОП ОСОБА_5, що недостовірність відомостей, які містяться у документах, покладених в основу рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2009р. по справі № 12 / 4 - 09 -42, про які не було відомо позивачу на час розгляду зазначеної справи, може бути підставою для перегляду цього рішення за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому розділом XIII „Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами” ГПК України.
За таких обставин, враховуючи невиникнення у позивача права власності на спірне майно, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ФОП ОСОБА_5 відповідно до п.п. 2.2., 3.1., абз. 38 п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, ст.ст. 5, 22 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 року N 2780-XII (в редакції Закону України від 15.04.2009р.), ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III (в редакції Закону України від 13.06.2009р.), ст.ст. 26, 34, 36 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011р. № 3038-VI, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу, ст.ст. 316, 328, 376 ЦК України.
Судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись п.п. 2.2., 3.1., абз. 38 п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, ст.ст. 5, 22 Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 року N 2780-XII (в редакції Закону України від 15.04.2009р.), ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій” від 20 квітня 2000 року N 1699-III (в редакції Закону України від 13.06.2009р.), ст.ст. 26, 34, 36 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011р. № 3038-VI, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 316, 328, 376 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 22.07.2011р.
.
Суддя Желєзна С.П.