"15" липня 2011 р.Справа № 15/17-2070-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
При секретарі А.Д. Діасамідзе
За участю представників:
від позивача - Арабаджи О.М.,
від відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Арцизької районної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4 764,32 грн., -
Арцизька районна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4 764,32 грн., посилаючись на наступне.
Арцизька районна спілка споживчих товариств на умовах договорів оренди від 28.12.2008 р. та від 22.12.2009 р. надала фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 частину продскладу № 3 площею 157,55 кв.м на базі опту Арцизької РССТ за адресою: АДРЕСА_2.
В свою чергу фізична особа-підприємець ОСОБА_2 згідно п. 5.1, 5.2, 5.3 договорів оренди зобов'язався щомісячно до 10 числа сплачувати орендну плату в розмірі 410,00 грн. в 2009 році та 530,00 грн. в 2010 році, а також вартість електропостачання з урахуванням єдиного податку за розрахунком орендодавця.
Як вказує позивач, свої зобов'язання за договорами він виконав в повному обсязі, а саме позивач передав частину продовольчого складу № 3 по АДРЕСА_2, площею 157,55 кв.м., про що свідчать акти прийому-передачі нерухомості від 28.12.2008 р. та від 22.12.2009 р.
Однак, відповідач зобов'язання по договорам оренди щодо сплати орендної плати і вартості використаної електроенергії не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по вказаним платежам, яка станом на 01.01.2011 р. склала 4164,80 грн.
До того ж позивач посилається на п. 8.2 договору від 28.12.2008 р. та п. 7.2 договору від 22.12.2009 р., згідно якого у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України. Так, з огляду на несвоєчасне перерахування відповідачем орендної плати позивачем згідно нараховано відповідачу пеню в сумі 599,52 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить суд стягнути з відповідача складає 4764,32 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2070-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Відповідач відзив на позов не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Більш того, позивачем було надано до суду копію ухвали суду від 17.06.2011 р. про призначення розгляду справи на 15.07.2011 р. з відміткою про отримання цієї ухвали відповідачем, про що свідчить власноручний підпис відповідача. У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно свідоцтва про право власності на базу ОПТу від 13.11.2001 р. Арцизькій районній спілці споживчих товариств належить на праві кооперативної власності база ОПТу за адресою: м. Арциз, вул. Привокзальна, що в цілому складається з 10 будинків.
Так, являючись власником вказаної бази ОПТу, Арцизька районна спілка споживчих товариств (орендодавець) уклало з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) договори оренди об'єкта нерухомості № 11 від 28.12.2008 р. та № 2 від 22.12.2009 р., відповідно до п. 1.1 яких позивач як орендодавець передав, а відповідач (орендар) прийняв у тимчасове платне користування частину продовольчого складу № 3 загальною площею 157,55 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Строк дії договору оренди № 11 становив з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р., а строк дії договору № 2 -з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (п. 4.1 договорів).
Згідно п. 5.1 договору оренди № 11 від 28.12.2008 р. орендна плата за користування 1 кв.м становить за місяць 410,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору оренди № 2 від 22.12.2009 р. орендна плата визначена у розмірі 530,00 грн.
При цьому в п. 5.1 вказаних договорів передбачено, що орендна плата сплачується в національній валюті України з урахуванням індексу інфляції за попередній квартал за даними Держкомстату. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, таким чином проіндексована орендна плата за попередній місяць є новою базовою для звітного місяця.
Відповідно до п. 5.2 договорів орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.
Крім того, п. 5.3 договору оренди № 11 передбачалось, що крім орендної плати, орендар на підставі лічильників відшкодовує вартість усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо), що споживаються орендарем, а також експлуатаційних послуг та витрат.
Згідно п. 5.3 договору оренди № 2 вартість комунальних та інших послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок тощо) відшкодовуються орендарем у порядку п. 5.4 цього договору щомісяця в сумі фактичних затрат орендодавця за діючими цінами і тарифами та з урахуванням єдиного податку за розрахунком орендодавця. В п. 5.4 цього договору зазначено, що орендар зобов'язаний щомісяця вносити авансовий платіж у розмірі вартості спожитої впродовж звітного місяця електроенергії, який зараховується в рахунок розрахунків за електроенергію у наступному місяці. При припиненні орендних відносин між сторонами відносно предмета даного договору вони здійснюють звірку розрахунків за спожиту орендарем електроенергію. За результатами такої звірки орендодавець повертає невикористану частину авансового платежу, або орендар сплачує вартість спожитої електроенергії, якщо її не покриває цей платіж.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2008 року орендодавець (позивач) передав відповідачу як орендарю відповідно до умов договору № 11 від 28.12.2008 р. частину продовольчого складу № 3 загальною площею 157,55 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, про що був складений акт приймання-передачі.
Також на виконання умов договору № 2 від 22.12.2009 р. позивачем було передано відповідачу вказану частину продовольчого складу № 3 загальною площею 157,55 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, про що був складений акт приймання-передачі від 22.12.2009 р.
Між тим, як вказує позивач, відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань за вказаними договорами оренди щодо внесення орендної плати та сплати електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по вказаним платежам в сумі 4164,80 грн., розрахунок якої наведено у довідці позивача № 147 від 20.05.2011 р.
Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення орендної плати і платежів за електроенергію. При цьому несплатою позивачу спірної суми заборгованості за вищевказаними договорами оренди, відповідач порушив умови вказаних договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Як визначено п. 8.2 договору оренди № 11 від 28.12.2008 р. та п. 7.2 договору оренди № 2 від 22.12.2009 р., у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що в договорах оренди встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідно сплаті підлягає саме пеня у зазначеному розмірі.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договорами оренди № 11 від 28.12.2008 р. та № 2 від 22.12.2009 р. щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 599,52 грн., розрахунок якої наведено у довідці позивача № 148 від 20.05.2011 р.
За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 4764,32 грн. (4164,80 грн. + 599,52 грн.).
При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договорів оренди з боку відповідача не спростовано відповідачем, докази погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Арцизької районної спілки споживчих товариств обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.
Щодо понесених позивачем по справі судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті держмита та витрат на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача. Вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в сумі 20,40 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не відносяться до судових витрат згідно ст. 44 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Арцизької районної спілки споживчих товариств до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4 764,32 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68404, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Арцизької районної спілки споживчих товариств (68400, Одеська область, м. Арциз, вул. 28 червня, 132; код ЄДРПОУ 01755321) суму боргу по договорам оренди № 11 від 28.12.2008 р. та № 2 від 22.12.2009 р. в розмірі 4164/чотири тисячі сто шістдесят чотири/грн. 80 коп., пеню в сумі 599/п'ятсот дев'яносто дев'ять/грн. 52 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102/сто дві/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Петров В.С.
Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2011 р.