29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"13" липня 2011 р.Справа № 15/5025/810/11
За позовом Державної акціонерної компанії „Хліб України” м. Київ
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” (ліквідаційної комісії) м. Старокостянтинів
про зобов'язання ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” включити кредиторські вимоги ДАК „Хліб України” на загальну суму 524410,86 грн. до реєстру вимог кредиторів
Суддя Муха М.Є.
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №02-14/454 від 29.06.2011р.
відповідача: не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” включити кредиторські вимоги ДАК „Хліб України” на загальну суму 524410,86 грн. до реєстру вимог кредиторів.
Мотивуючи свої вимоги, стверджує, що ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” має заборгованість перед ДАК „Хліб України” в розмірі 524 410,86 грн. Зазначає, що у зв'язку з опублікуванням 27.11.2010р. в газеті „Урядовий кур'єр” №223 оголошення про ліквідацію ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор”, акціонерна компанія, у передбачений законодавством двохмісячний термін, звернулася до ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 524 410,86 грн., які не були визнані в повному обсязі без належного обґрунтування. Наголошує, що заяву про визнання кредиторських вимог було оформлено належним чином та подано всі докази, що підтверджують викладені в ній обставини. На думку позивача, надана ліквідаційною комісією відповідь не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, як вважає позивач, відсутні належним чином обґрунтовані причини відмови та немає жодних посилань на нормативні акти, документи, що обґрунтовують відхилення вимог. В обгрунтування кредиторських вимог посилається на ті обставини, що ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор”, в порушення умов укладених між сторонами договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №11657 від 02.06.2008р. та договору складського зберігання зерна №5/8458 від 09.07.2004р., не розрахувалося за надані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість. За порушення виконання грошового зобов'язання за договором №11657 від 02.06.2008р. позивач нарахував також інфляційні втрати та 3% річних. Крім того, посилаючись на ч.2 ст. 231 ГК України, позивач на суму боргу за договором №11657 нарахував штраф в розмірі 7%. На думку позивача, оскільки сторони не передбачили умовами договору відповідальність за прострочення проведення оплати за договором, то відповідачу нараховані штрафні санкції згідно ч. 2 ст. 231 ГК України. Зазначає, що в судах України склалася практика, яка передбачає можливість включення до кредиторських вимог штрафу в розмірі 7% нарівні з іншими санкціями, передбаченими чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані матеріалами справи та підтверджені поданими доказами.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:
02.06.2008р. між Державною акціонерною компанією „Хліб України” м. Київ (компанія) та дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” м. Старокостянтинів (замовник) укладено договір про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №11657, відповідно до умов якого компанія зобов'язалася надавати замовнику за плату юридичні та маркетингові послуги в обсязі та на умовах, а також за напрямками, що визначені цим договором та додатком №1 до нього. Вартість обумовлених договором послуг є договірною і становить 15000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2500,00 грн., за місяць та може змінюватися за згодою сторін. (п.п. 1.1., 1.2.).
В розділі 4 вказаного договору сторони узгодили порядок оплати послуг, а саме: згідно п.п. 4.1. -4.3. факт здійснення господарської операції оформлюється актом надання послуг, який складається та підписується сторонами не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, із зазначенням вартості наданих послуг. Оплата послуг здійснюється замовником щомісячно протягом 3 банківських днів з моменту отримання від компанії рахунку на оплату. Оплата здійснюється безготівково шляхом перерахування коштів на поточний рахунок компанії.
В додатку №1 до договору №11657 від 02.06.2008р. сторони визначили обсяг юридичних та маркетингових послуг, які надаються компанією замовнику.
В додатку №2 до договору - протоколі погодження договірної ціни -сторони досягли згоди про розмір договірної ціни на надання юридичних та маркетингових послуг в сумі 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн.
Додатковою угодою №1 до договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №11657 від 02.06.2008р., укладеною 01.11.2008р., сторони домовились викласти п. 1.2. договору в наступній редакції: „Вартість обумовлених договором послуг є договірною і становить 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 666,66 грн., за місяць та може змінюватися за згодою сторін”. Перелік послуг, що надаються компанією, визначаються додатком №4. Додатки №1 та №2 втрачають чинність з моменту підписання цієї додаткової угоди.
Згода про вартість надання послуг в розмірі 250 000,00 грн. обумовлена в додатку №3 до договору -протоколі погодження договірної ціни.
На виконання умов договору №11657 від 02.06.2008р. позивачем дочірньому підприємству ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” були надані юридичні та маркетингові послуги на загальну суму 500 000,00 грн., про що свідчать складені та підписані між сторонами акти про надання послуг від 28.11.2008р. на суму 250 000,00 грн., від 31.12.2008р. на суму 250 000,00 грн. У зазначених актах сторонами вказано послуги, які були надані ДАК „Хліб України”, і виконання яких було прийнято ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор”.
На оплату наданих послуг позивачем виставлялись рахунки-фактури №Д-00000545 від 20.11.2008р. на суму 250 000,00 грн., №Д-00000620 від 17.12.2008р. на суму 250 000,00 грн. Однак, ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг, лише частково розрахувавшись з позивачем згідно акту про надання послуг від 28.11.2008р. в сумі 115 000,00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” станом на 31.12.2010р. становить 385 000,00 грн.
За неналежне виконання грошового зобов'язання за договором позивачем, у відповідності до ст. 625 ЦК України, нараховано 22 815,00 грн. -3% річних (за період з 08.01.2009р. до 31.12.2010р.) та 78 232,00 грн. -інфляційних втрат (за період січень 2009 року -грудень 2010 року).
Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 231 ГК України, позивачем нараховано штраф у розмірі 7% в сумі 26 950,00 грн.
09.07.2004р. між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” (зерновий склад) та Державною акціонерною компанією „Хліб України” м. Київ (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №5/8458.
Згідно п. 1.1. вказаного договору предметом цього договору є послуги відповідального зберігання зернових, зернобобових та олійних культур, що доставляються до зернового складу на ім'я поклажодавця.
Позивач стверджує, що між сторонами було проведено розрахунки послуг зберігання, але станом на 31.12.2010р. існує заборгованість ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” перед ДАК „Хліб України” в розмірі 11 413,86 грн.
Згідно розрахунку позивача заборгованість ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” перед позивачем складає загалом суму 524 410,86 грн.
В газеті „Урядовий кур'єр” від 27.11.2010р. №223 опубліковане оголошення про те, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764 та наказом ДАК „Хліб України” від 25.10.2010р. №158 ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” припиняє господарську діяльність шляхом ліквідації.
18.01.2011р. ДАК „Хліб України” до ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” було направлено заяву про визнання кредиторських вимог на суму 524410,86 грн.
01.03.2011р. ліквідаційною комісією ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” за вих. №85/1 повідомлено позивача про невизнання його кредиторських вимог в повному обсязі.
Позивач звернувся з позовом про зобов'язання ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” включити кредиторські вимоги ДАК „Хліб України” на загальну суму 524410,86 грн. до реєстру вимог кредиторів.
Аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
У відповідності з частинами 1, 6, 8 ст.59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання ліквідується, зокрема за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети „Урядовий кур'єр” та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Згідно із частинами 1-4 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
Відповідно до частин 1-3 ст.61 Господарського кодексу України претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.
Частиною 4 ст. 112 Цивільного кодексу України передбачено виключний перелік вимог, які визначаються погашеними.
Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач в межах передбаченого законодавством двохмісячного строку звернувся до ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” із заявою про визнання кредиторських вимог на суму 524 410,86 грн.
При цьому, ліквідаційною комісією кредиторські вимоги на суму 524 410,86 грн. не визнано в повному обсязі без зазначення підстав такої відмови.
Згідно ч. 2 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
Положеннями вищевказаної статті зазначено, що такий позов пред'являється до ліквідаційної комісії, проте відповідачем по такій справі є юридична особа, оскільки в період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідовується, не втрачає статусу юридичної особи і може бути учасником судового процесу на загальних підставах.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини між Державною акціонерною компанією „Хліб України” та дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” виникли на підставі договору про надання юридичних та маркетингових послуг на умовах абонентського обслуговування №11657 від 02.06.2008р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу за плату юридичні та маркетингові послуги.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів про надання послуг, вказано перелік послуг, які були надані позивачем і виконання яких було прийнято відповідачем та вказано їх вартість.
Зазначені акти підписані та скріплені печатками сторін і не містять ніяких зауважень, тобто сторони підтвердили, що такі послуги були надані та визначена їх вартість.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору №11657 від 02.06.2008р. та надав послуги на загальну суму 500 000,00 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Необхідно зазначити, що в п. 4.2. договору №11657 від 02.06.2008р. сторони погодили, строк оплати наданих позивачем послуг.
Враховуючи те, що в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач не виконав свій обов'язок щодо здійснення повної оплати наданих послуг у строк, визначений договором, він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і у нього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 385 000,00 грн.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано нараховано 22 815,00 грн. -3% річних (за період з 08.01.2009р. до 31.12.2010р.) та 78 232,00 грн. -інфляційних втрат (за період січень 2009 року -грудень 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у-розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Оскільки, нарахування штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України застосовується в разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання, а ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні правові підстави для застосування штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.06.2011р. по справі №42/97-7/485.
Стосовно тверджень позивача про наявність заборгованості ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” згідно договору складського зберігання зерна №5/8458 від 09.07.2004р. в розмірі 11 413,86 грн. суд зазначає наступне.
Для визначення обсягу прав та обов'язків сторін у відповідному зобов'язанні, встановлення факту виникнення такого зобов'язання, його умов, позивач зобов'язаний надати докази на підтвердження наявної заборгованості відповідача за договором.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Оскільки, позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність боргу ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” згідно договору складського зберігання зерна №5/8458 від 09.07.2004р., сума 11 413,86 грн. є докуменьтально не підтвердженою.
З врахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково в частині зобов'язання ліквідаційної комісії дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” м. Старокостянтинів включити вимоги Державної акціонерної компанії „Хліб України” м. Київ в сумі 486 047,00 грн. до реєстру вимог кредиторів дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” м. Старокостянтинів.
В решті позову належить відмовити.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням немайнового характеру спору.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Державної акціонерної компанії „Хліб України” м. Київ до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” (ліквідаційної комісії) м. Старокостянтинів про зобов'язання ліквідаційної комісії ДП ДАК „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” включити кредиторські вимоги ДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 524410,86 грн. до реєстру вимог кредиторів задовольнити частково.
Зобов'язати ліквідаційну комісію дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” м. Старокостянтинів включити вимоги Державної акціонерної компанії „Хліб України” (м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 20047943) в сумі 486 047,00 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч сорок сім гривень 00 коп.) до реєстру вимог кредиторів дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” м. Старокостянтинів.
Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Старокостянтинівський елеватор” (м. Старокостянтинів, вул. М. Кривоноса, 1; код ЄДРПОУ 00956810) на користь Державної акціонерної компанії „Хліб України” (м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 20047943) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя М.Є. Муха
Повне рішення виготовлено та підписано 15 липня 2011 року.
Віддруковано 3 примірника:
1 -до справи,
2 -позивачу,
3 -відповідачу.