Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" липня 2011 р. Справа № 5023/5638/11
вх. № 5638/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Стрижак О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 13.09.2010 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків
про стягнення 21333,39 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2133,39 грн., у тому числі 21333,39 грн. боргу, 100,91 грн. пені за договором № 134 поставки хлібобулочних та кондитерських виробів, укладеним між сторонами 01.01.2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" (Постачальник), правонаступником якого є позивач по справі, та ТОВ "Промснаб" (Покупець) було укладено договір № 134 поставки хлібобулочних та кондитерських виробів від 01 січня 2010 року.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних.
За умовами п.5.2 договору № 134 від 01 січня 2010 року Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунки за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, або готівковими коштами в касу Позивача не більш ніж 21 календарний день з моменту поставки товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, поставив відповідачеві відповідний товар на умовах та в строки, передбачені вищевказаним договором.
Відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 21333,39 грн., яка до цього часу не погашена.
Судом встановлено, що 02 червня 2011 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу, в якій запропоновано добровільно сплатити суму заборгованості, яка залишилася без відповіді.
31 травня 2011 року Відповідачем та Позивачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого Відповідачем було визнано суму заборгованості за договором .
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 21333,39 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
П. 8.2. договору передбачає, що у разі порушення строків оплати, вказаних у пункті 5.2. договору, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 100,91 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 213,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.
Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611 ЦК України, ст. 230 ГК України ст.ст. 1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова 21\23, код 24124416) на користь Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнинців, 1, р/р 2600801315173 в ПАТ АКБ "Базис" МФО 351760, код 31340536, ІНН 313405320340) 21333,39 грн. боргу, 100,91 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 213,34 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Присяжнюк О.О.
Рішення підписано ___ липня 2011 року.