Іменем України
18 липня 2011 року справа № 5020-946/2011
За позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя
(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18), в інтересах держави в особі
Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)
до Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»
(99026, м. Севастополь, ЗАТ «С.Перовської», ідентифікаційний код 00412895)
про стягнення 13647,74 грн.
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Прокурор (Прокурор Нахімовського району міста Севастополя) - Радулов А.Д. - прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 684 від 09.03.2011;
Позивач (КП “Севтеплоенерго”Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 2ю від 04.01.2011;
Відповідач (ЗАТ "С. Перовської") -не з'явився.
Суть спору:
Прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради з позовом до Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»про стягнення 24762,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача Договору купівлі-продажу теплової енергії №615/У/1 від 13.01.2006 в частині належної та своєчасної оплати теплової енергії.
Ухвалою суду від 16.06.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 05.07.2011.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 05.07.2011 на 18.07.2011.
У судове засідання 18.07.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином та своєчасно -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 08.07.2011, про причини нез'явлення не сповістив.
У судовому засіданні 18.07.2011 представник позивача надав докази часткової оплати заборгованості у розмірі 11114,66 грн., яка була здійснена відповідачем 25.05.2011, тобто до порушення провадження по справі.
Ухвалою суду від 18.07.2011 провадження у справі №5020-946/2011 за позовом Прокурора Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради до Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»про стягнення 24762,30 грн., в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11114,66 грн. було припинено.
У судовому засіданні 18.07.2011 представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, просив стягнути з відповідача решту заборгованості у розмірі 12802,59 грн., а також пеню у розмірі 598,70 грн., індекс інфляції 130,57 грн. та 3% річних у розмірі 115,88 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд -
13.01.2006 між Закритим акціонерним товариством «С. Перовської» (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (Продавець) був укладений договір № 615/У/1/ДН6 купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузлу обліку (далі -Договір) /арк. с. 10-12/, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).
В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію.
Зокрема, відповідно до п. 2.1 Договору встановлюються такі тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ):
1) централізоване опалення (через вузол обліку):
- для підприємств, організацій, установ - 157,83 грн./Гкал.
Також, в п. 2.2 Договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Плата за теплову енергію при наявності вузла обліку теплової енергії та гарячої води взимається за їх показаннями відповідно до пунктів 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню»(надалі -Правила) на підставі двостороннього акту за даними вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку (п. 4.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.3 Договору покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за усіма видами теплопостачання, передбаченим цим договором, згідно з виставленим продавцем рахунку в сумі не менш 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням за фактично відпущену теплову енергію.
Відповідно до пункту 4.4 Договору остаточний рахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.
Відповідно до пункту 4.5 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що нарахована до сплати.
Покупець зобов'язаний: оплачувати теплову енергію у встановлені законом строки (пунктом 5.2.1), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (5.2.10).
За змістом пункту 5.3.1 Договору продавець має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та договором.
Відповідно до пункту 10.1 Договір укладений строком на 3 році та набирає сили з 01.01.2006.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору або необхідності перегляду договору.
Враховуючи означене, договір є діючим і на теперішній час.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: здійснював відповідачу постачання теплової енергії.
Натомість, відповідач умови Договору порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно.
Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № № 615/У/1/ДН6 від 13.01.2006 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.
Предметом позову є матеріально-правова вимога Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради до відповідача про стягнення 13647,64 грн., з яких сума основного боргу 12802,59 грн., яка складається із суми заборгованості за рахунками фактурами №615/У/1 від 16.03.2011 на суму 11107,63 грн. та №615/У/У від 06.04.2011 на суму 2765,65 грн. враховуючи наявність переплати у розмірі 1070,69 грн., а також пені у розмірі 598,70 грн., індексу інфляції 130,57 грн. та 3% річних у розмірі 115,88 грн.
Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання ”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі -Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з травня 2010 року по березень 2011 року відповідач належним чином не проводив розрахунок за отриману теплову енергію відповідно до рахунків-фактур №615/У/1 від 17.02.2010 на суму 11114,66 грн., №615/У/1 від 16.03.2011 на суму 11107,63 грн. та №615/У/У від 06.04.2011 на суму 2765,65 грн., враховуючи наявність переплати у розмірі 1070,69 грн., тому у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 24762,30 грн.
25.05.2011 (до подачі позовної заяви до суду) відповідачем було сплачено 11114,66 грн. основного боргу -суму, нараховану відповідно до рахунку-фактури №615/У/1 від 17.02.2010.
Ухвалою суду від 18.07.2011 провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 11114,66 грн. було припинено судом на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем на дату розгляду справи складає 12802,59 грн.
В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У встановлені пунктом 4.4 Договору строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за отриманий товар не виконав, доказів оплати вказаної суми основного боргу на дату розгляду справи сторонами не представлено.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 12802,59 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 598,70 грн. за трьома рахунками за період по 20.05.2011.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пунктах 4.5, 5.2.1, 5.2.10, 5.3.1, 6.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем представлений розрахунок пені (арк.с. 7) яка нарахована за трьома рахунками за період до 20.05.2011 (тобто до дати погашення суми основного боргу за рахунком №615/У/1 від 17.02.2011 у розмірі 11114,66 грн.).
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі -598,70 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 130,57 грн. та 3% річних у сумі 115,88 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 130,57 грн. та індексу інфляції в розмірі 115,88 грн. також підлягають задоволенню.
При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 12802,59 грн., пеня -598,70 грн., 3% річних -130,57 грн., інфляційні витрати -115,88 грн., а всього 13647,74 грн.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати від суми задоволених вимог (без врахування вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 11114,66 грн, в частині якої провадження у справи було припинено, враховуючи також те, що відповідачем означена сума була погашена до дати подачі позовної заяви) а саме: державне мито в сумі 136,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»(99026, м. Севастополь, ЗАТ «С.Перовської», ідентифікаційний код 00412895) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357) суму основного боргу 12802,59 грн., пеню -598,70 грн., 3% річних -130,57 грн., інфляційні витрати -115,88 грн., а всього 13647,74 грн.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»(99026, м. Севастополь, ЗАТ «С.Перовської», ідентифікаційний код 00412895) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 136,48 грн.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «С. Перовської»(99026, м. Севастополь, ЗАТ «С.Перовської», ідентифікаційний код 00412895) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 22.07.2011