33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"14" липня 2011 р. Справа № 5019/1149/11
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізол”
про стягнення в сумі 43827 грн. 79 коп.
Суддя Мамченко Ю.А.
Представники:
від позивача: адвокат ОСОБА_2;
від відповідача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.06.2011 року).
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізол», у якому просить стягнути з відповідача 43827 грн. 79 коп. боргу з яких: 31836 грн. 00 коп. основний борг, 2447 грн. 01 коп. пеня, 2208 грн. 46 коп. 3% річних та 7336 грн. 32 коп. інфляційні втрати.
05.07.2011 року у судовому засіданні позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог від 04.07.2011 року. Оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, вказаною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача 31836 грн. 00 коп. основного боргу, 2208 грн. 46 коп. 3% річних та 7336 грн. 32 коп. інфляційних втрат. В судовому засіданні 14.07.2011 року представник позивача підтримав вимоги згідно заяви про уточнення позовних вимог.
05.07.2011 року через канцелярію суду надійшов відзив від 04.07.2011 року, яким відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи наступним: дійсно, між ТОВ «Ізол»та ПП ОСОБА_4 було укладено усний договір про поставку товару згідно видаткових накладних №22-10 від 28.10.2008 року; №03-11 від 03.11.2008 року; №10-11 від 10.11.2008 року; №26-12 від 26.12.2008 року. За даними видатковими накладними ГІП ОСОБА_4 поставив ТОВ «Ізол»товар на суму 58697 грн. 00 коп..
ТОВ «Ізол»стверджує, що не отримував направлену ПП ОСОБА_4 вимогу сплатити борг у сумі 31836 грн. 00 коп., крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав доказів надіслання претензії та її отримання відповідачем.
ТОВ «Ізол»було оплачемо ПП ОСОБА_4 02.12.2009 року 3700 грн. 00 коп., а 20.01.2010 року - 22632 грн. 60 коп., що підтверджується банківськими виписками. Відповідно до Акту звірки розрахунків станом на 31.12.2010 року борг ТОВ «Ізол»перед ПП ОСОБА_4 становить 9203 грн. 40 коп..
Щодо договору про заміну кредитора, укладеного між ФОН ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 від 31 березня 2011 року, предметом якого є право вимоги на одержання від ТОВ «Ізол»заборгованості в сумі 31836 гри. 00 коп. за розрахунками за продану продукцію на підставі видаткових накладних, відповідач зазначив, що в договорі про заміну кредитору існує невідповідність: так, за вказаними накладними ПП ОСОБА_4 поставив ТОВ «Ізол»товар на суму 58697 грн. 00 коп., а не 67139 грн. 00 коп. Зважаючи на те, що відповідач провів оплату за вищевказаними накладними на суму 35303 грн. 00 коп. заборгованість становить 23394 грн. 00 коп.. Вказана заборгованість була погашена протягом 2009-2010 року ще до укладання договору про заміну кредитора, шляхом перерахування коштів на рахунок ПП ОСОБА_4.
ФОП ОСОБА_3 не виконала вимоги п.2.1. Договору про заміну кредитора, за якою для Нового кредитора встановлений обов'язок протягом трьох днів з дня укладення даного договору повідомити боржника про відступлення права вимоги.
Лист з вимогою вислано лише 09.04.2011 року, а отримано відповідачем 13.04.2011 року, що підтверджується випискою за результатом пошуку поштових відправлень, від 04.07.2011 року. У вимозі про оплату боргу було встановлено семиденний термін виконання зобов'язання, тобто до 20 квітня 2011 року.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
При винесенні рішення суд
На підставі видаткових накладних №22-10 від 22.10.2008 року на суму 2300,00 грн.; №03-11 від 03.11.2008 року на суму 6930,00 грн.; №10-11 від 10.11.2008 року на суму 4617,00 грн.; №26-12 від 26.12.2008 року на суму 44850,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізол»придбало у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 товар (дверні блоки у зборі) на загальну суму 58697,00 грн..
Відповідач частково оплатив придбаний товар Підприємцю ОСОБА_4 в розмірі 26861 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Купівля товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.
Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.
Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.
Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач стверджує, що 31.12.2008 року Приватний підприємець ОСОБА_4 направив відповідачу претензію з вимогою оплатити борг в сумі 31836 грн. 00 коп., проте доказів направлення вищезгаданої претензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізол», на думку відповідача, суду не надано.
31.11.2011 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір про заміну кредитора.
Згідно п. 1.1. Договору про заміну кредитора Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги на одержання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізол»(код ЄДРПОУ 13992747) заборгованості в сумі 31836,00 грн. за розрахунками за продану продукцію на підставі накладних: №22-10 від 22.10.2008 року на суму 2300,00 грн.; №03-11 від 03.11.2008 року на суму 6930,00 грн.; №10-11 від 10.11.2008 року на суму 4617,00 грн.; №26-12 від 26.12.2008 року на суму 44850,00 грн.. Згідно наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача, відповідачем частково оплачено суму заборгованості в розмірі 26861,00 грн..
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 ЦК України, ст.7 та ч.2 ст.175 ГК України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України, а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
09.04.2011 року позивач направив відповідачу вимогу №06/01 від 06.04.2011 року про сплату в 7-ми денний строк з моменту отримання даної вимоги борг в сумі 31836 грн. 00 коп..
Відповідач у відзиві від 04.07.2011 року стверджує, що вимогу №06/01 від 06.04.2011 року отримав 13.04.2011 року, відтак зобов'язаний був виконати до 21.04.2011 року.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу за період з 10.01.2009 року по 04.05.2011 року нараховано 3% річних, що становить 2208 грн. 46 коп. та 7336 грн. 32 коп. інфляційних втрат. Оскільки відповідачем Вимогу про сплату боргу в 7-ми денний строк отримано 13.04.2011 року, то період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат починається з 21.04.2011 року.
Згідно із здійсненим судом розрахунком на суму боргу в розмірі 31836 грн. 00 коп. в період з 21.04.2011 року по 04.05.2011 року стягненню з відповідача підлягає 36 грн. 63 коп. 3% річних.
Позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_3 нараховано відповідачу збитки, завдані внаслідок інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2011 року в розмірі 7336 грн. 32 коп.
Відповідно до абзацу 8 листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р, у якому викладено Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на розмір індексу інфляції за відповідний період, результати сумуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, оскільки період нарахування інфляційних втрат починається у період з 21.04.2011 до 04.05.2011 року, тобто меншим від 15 днів, то позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати у розмірі 7336 грн. 32 коп. за період з лютого 2009 року по березень 2011 року. Тому в частині стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок інфляції слід відмовити.
06.04.2011 року між ФОП ОСОБА_3 та Адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг адвоката №1/04-2011, відповідно до умов якого Клієнт - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 доручає, а адвокат ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги, а також клієнт сплачує адвокату, 3300,00 грн. протягом п'яти календарних днів з дня виставлення рахунку. Сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату за підготовку процесуальних документів та представництво його інтересів в господарському суду Рівненської області по справі про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізол»- 3300,00 грн., що підтверджується Актом здачі приймання виконаних послуг (робіт) від 04.05.2011 року та Квитанцією до прибуткового касового ордеру про сплату 3300,00 грн. згідно Договору про надання послуг адвоката №1/04-2011 від 06.04.2011 року.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 31836 грн. 00 коп. основного боргу та 36 грн. 63 коп. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з пропорційним покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита, витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу, а також вартості послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізол» (33000, м.Рівне, вул. проспект Миру, 15 код ЄДРПОУ 13992747) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (33010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 МФО 380805 у «Райффайзен банк Аваль») 31836,00 грн. основного боргу, 36,63 грн. 3% річних, 319,94 грн. державного мита, 172,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі та 2409,00 грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю. А.
Повний текст рішення суддею підписаний “18”липня 2011 року