"25" липня 2011 р.Справа № 28/17-2357-2011
За позовом Приватне підприємство "ТОПТРЕЙДІНГ";
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБІЗНЕСГРУП"
про стягнення 72324грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1. -за дорученням;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: позивач, приватне підприємство „ТОПТРЕЙДІНГ” (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙБІЗНЕСГРУП” (далі відповідач) про стягнення 72 324 гривень.
Відповідач в судове засідання не з'являвся, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за юридичною адресою відповідача направлялися ухвали від 17.06.2011 року, 07.07.2011 року та 18.07.2011 року, але у судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надано.
Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено:
Між товариством з обмеженою відповідальністю „СТРОЙБІЗНЕСГРУП” /покупець-відповідач/ та приватним підприємством «ТОПТРЕЙДІНГ” /продавець - позивач/ був укладений договір купівлі-продажу товару за №01/2010 від 5 січня 2010 року. За умовами вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та здійснити оплату за умовами договору товар -вентилятор YWF 4Е-350 S.
Передача товару здійснюється на території продавця -позивача, п.3.1. договору.
Оплата отриманого товару проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі дванадцяти днів з дня отримання товару, п.2.2. договору.
Позивач 16 лютого 2010 року за видатковою накладною №РН-ТТ09174 передав товару відповідачу, разом з рахунок на оплату №СФ-ТТ08738 на загальну суму 72 324 гривень.
Сторони 26 травня 2011 року підписали акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 72 324 гривень.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в останнього виникла заборгованість в сумі 72 324 гривень, що змусило позивача звернутися до суду за відновленням свого порушеного права.
В період розгляду справи сторони 7 липня 2011 року підписали двосторонній узгоджений акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого відповідач визнав заборгованість на суму 72 324 гривень.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позицію по даній справі не висловив.
Доказів належного виконання зобов'язання на день розгляду справи відповідач суду не надав, позовні вимоги не оспорив, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙБІЗНЕСГРУП” (65020 місто Одеса вул.. Тираспольська, 18, код ЄДРПОУ 35050867) на користь Приватного підприємства „ТОПТРЕЙДІНГ” (65014 місто Одеса вул.. Карантинна, 21/1 офіс 8, код ЄДРПОУ 35930936) заборгованість у сумі 72 324 (сімдесят дві тисячі триста двадцять чотири) гривни, витрати по сплаті державного мита в сумі 723 (сімсот двадцять три ) гривни 24 копійки та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ гривень.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2011 року.
Суддя Гуляк Г.І.