"20" липня 2011 р.Справа № 9/17-2063-2011
За позовом: Прокурор Комінтернівського району Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області;
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у придатний для використання стан та стягнення 10097,21грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від прокуратури: ОСОБА_2 (за посвідченням);
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 26.05.2011 р. за вх. №2948/2011 прокурор Комінтернівського району Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привести її у придатний для використання стан та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач ) 10 097,21 грн.
Прокурор на позовних вимогах наполягає.
Представник Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області надав до суду клопотання, в якому зазначає, що вимоги прокурора Комінтернівського району Одеської області що виступає в інтересах держави, підтримує у повному обсязі, та не заперечує проти розгляду справи без присутності представника Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.
Відповідач у судовому засіданні від 17.06.2011 року проти позову заперечував, відповідно до підстав викладених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
04 травня 2011 року до прокуратури Комінтернівського району з відділу Держкомзему у Комінтернівському районі надійшло клопотання щодо вжиття заходів прокурорського реагування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який самовільно займає земельну ділянку площею 0,40 га на території селища Комінтернівське, Комінтернівського району Одеської області.
Перевіркою прокуратури Комінтернівського району встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею 0,40 га за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22 березня 2011 року, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель, земельна ділянка житлової та громадської забудови площею 0,40 га, яка знаходиться за зазначеною адресою, фактично використовується під складування будівельних матеріалів, розміщення тимчасових металевих конструкцій та незакінчених будівництвом об'єктів міні-ринку.
Позивач зазначає, що факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, підтверджується вищевказаним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22 березня 2011 року, актом обстеження земельної ділянки від 22 березня 2011 року, приписом серії КОМ № 004632 від 22 березня 2011 року, протоколом про адміністративне правопорушення від 22 березня 2011 року серії КОМ № 001553, постановою про накладення адміністративного стягнення серії КОМ № 001553 від 22 березня 2011 року та квитанцією про сплату штрафу.
Зазначені документи Відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувались, штраф сплачено в добровільному порядку.
Окрім того, згідно відповідного розрахунку, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки складає 10 097, 21 грн.
За таких обставин прокурор Комінтернівського району Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області просить суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,40 га., розташовану на території: АДРЕСА_1, та привести її у придатний для використання стан, в тому числі шляхом знесення, за власний рахунок, збудованих на ній будівель та споруд; а також, стягнути з відповідача шкоду у розмірі 10 097,21 грн., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,40 га., розташованої на території: АДРЕСА_1.
15.06.2011 року за вх. №19327 представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надав до суду письмові заперечення на позов, згідно яких відповідач не погоджується з вимогами прокурора Комінтернівського району Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області в повному обсязі, виходячи з наступного.
На підставі рішення Комінтернівської селищної ради №216 від 27.12.2001 року відповідачу була надана в оренду строком на 5 років земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,20 га. під будівництво міні-ринку.
Відповідач стверджує, що після прийняття ділянки, виконавши за власні кошти проектну документацію, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 почав будівництво ринку. Але, за браком коштів, будівництво велось повільно.
Після закінчення строку оренди, відповідач звернувся до Комінтернівської селищної ради з метою продовження строку оренди. Новий договір був укладений 15.10.2007 року, на підставі рішення сесії ради від 09.10.2007 року №258-У строком на 1 рік зі встановленням орендної плати в розмірі 250 грн. в місяць. Процедура державної реєстрації договору відповідачем не була проведена по причині незначного строку оренди. По цій же причині роботи по будівництву ринку були призупинені.
16.12.2009р. між відповідачем та Комінтернівською селищною радою було укладено наступний договір оренди земельної ділянки площею 0,20 га., розташованої за адресою: Одеська область, смт. Комінтернівське вул. 40-річчя Визволення, 8-а, №78. Договір укладено на 5 років. Орендна плата, згідно договору складала 1 086,91 грн. в місяць.
Провести державну реєстрацію даного договору відповідач не зміг у зв'язку з тим, що земельна ділянка надавалася строком на 1 і 5 років та при зверненні відповідача до відповідних організацій, які займаються оформленням документів щодо реєстрації оренди земельних ділянок, йому було повідомлено, що, при строкові оренди менш ніж 20 років, оформляти документи для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки немає сенсу по причині тривалого оформлення і значних витрат.
У зв'язку з цим, 26.01.2011р., приймаючи до уваги ст.93 Земельного кодексу України та ст. 19 закону України „Про оренду землі”, де зазначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років, відповідачем було подано заяву до Комінтернівської селищної ради про подовження строку оренди земельної ділянки до 49 років та звільнення на період оформлення технічної документації щодо оренди земельної ділянки від орендної плати з обов'язковою сплатою земельного податку, на що йому було відмовлено з посиланням на те, що будівництво ринку не ведеться. Будівництво і не велось у зв'язку з тим, що строк оренди землі був незначний.
11.04.2011р. відповідачем, по причині не надання дозволу Комінтернівською селищною радою на довгострокову оренду земельної ділянки, було подано заяву про розірвання договору оренди. 04.05.2011 року сесією селищної ради було прийняте рішення №133-УІ про розірвання договору оренди №78 від 16.12.2009 року. 17.06.2011 року між відповідачем та селищною радою укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки та відповідачеві наданий строк звільнити ділянку до 01.06.2011р.
Відповідач пояснює, що станом на момент подання позову, спору між Комінтернівською селищною радою та відповідачем стосовно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - не існує.
На момент подання письмових заперечень, відповідачем проводяться роботи по звільненню орендованої земельної ділянки. У зв'язку зі значним об'ємом робіт по демонтажу та вивезенню будівель та матеріалів, у зазначений строк звільнити ділянку відповідач не встиг.
Розмір земельної ділянки, що фактично використовувалась відповідачем, складала 0,20 га. Інші, майже 0,20 га., які зазначені в документах Держземінспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Комінтернівському районі - прилегла територія. На ній тимчасово знаходились будівельні матеріали відповідача.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що позивач не довів, що діями відповідача порушено інтереси держави в особі Комінтернівської селищної ради, та не вказав, в чому саме полягає завдана шкода, адже за весь період користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, відповідач вчасно сплачував орендну плату, встановлену селищною радою, та не має по цій оплаті заборгованості. За весь час користування земельною ділянкою, а це майже 10 років, під час яких велись також будівельні роботи, відповідач жодного разу не отримував від власника вимоги повернути ділянку чи сплатити шкоду, заподіяну внаслідок користування нею.
Таким чином, відповідач вважає необгрунтованими звинувачення позивача, викладені у позовній заяві, оскільки вони спростовуються наданими відповідачем доказами.
У судовому засіданні від 20.07.2011 року представник прокурора Комінтернівського району Одеської області надав суду письмові пояснення щодо заперечень відповідача, повідомивши наступне.
Так, в запереченнях відповідач пояснює, що договори оренди земельної ділянки укладені між відповідачем та Комінтернівською селищною радою від 15 жовтня 2007 року та 16 грудня 2009 року не реєструвались відповідно до Закону в зв'язку з незначним строком дії договорів та значними затратами на розроблення проектної документації, хоч це вже суперечить нормам діючого законодавства. Тобто, договори оренди землі, на які посилається відповідач по справі, були не укладеними, в зв'язку з недотриманням обов'язкової умови укладання договору, а саме відсутність державної реєстрації.
Позивач пояснив, що розрахунок шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 963 від 25.07.2007 р. "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу". При здійсненні розрахунку розміру шкоди, факт сплати за неукладеним договором оренди земельної ділянки не враховується, в зв'язку з відсутністю його належної юридичної сили.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Згідно п.6 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Судом встановлено, що документи, які б підтверджували право користування або право власності на зазначену земельну ділянку, відсутні, що свідчить про самовільне зайняття вищевказаної земельної ділянки.
Статтею 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно п. 9 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11 березня 2011 року № 01-06/249 „Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів” обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 N 4/254-35/572).
Відповідно до ч. 1 ст. 111 - 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.
Згідно ст. 93 ч.1 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Господарський суд встановив, що вказані вище договори оренди укладені між сторонами по справі є недійсним по слідуючим підставам.
Щодо тверджень відповідача про неможливість здійснення належної реєстрації договорів оренди оспорюваної земельної ділянки суд дослідив, що згідно п. 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 - державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним”, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 49 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдану шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Розрахунок шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, що здійснений позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 963 від 25.07.2007 р. "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", та становить 10 097,21 грн., перевірений господарським судом, та встановлено його відповідність порушенню відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 "Про судове рішення" звертається увага на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При постановлені рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 28 і 29 ЦПК України про їх належність і допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
За змістом ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (66500, с. Агафіївка, Любашівський район, Одеська область, код ЗУКПО НОМЕР_1) повернути Комінтернівській селищній раді Комінтернівського району Одеської області () самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,40 га., розташовану на території: АДРЕСА_1, та привести її у придатний для використання стан, в тому числі шляхом знесення, за власний рахунок, збудованих на ній будівель та споруд.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66500, с. Агафіївка, Любашівський район, Одеська область, код ЗУКПО НОМЕР_1) на користь Комінтернівської селищної ради Комінтернівського району Одеської області () шкоду у розмірі 10 097,21 грн., заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,40 га., розташованої на території: АДРЕСА_1.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66500, с. Агафіївка, Любашівський район, Одеська область, код ЗУКПО НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача -ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 187 грн. державного мита.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (66500, с. Агафіївка, Любашівський район, Одеська область, код ЗУКПО НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Меденцев П.А.
Повний текст рішення складено 25 липня 2011 року.