"18" липня 2011 р.Справа № 20/17-1875-2011
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Манас-Плюс"
про стягнення 16 214,87 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю б/н від 18.01.2011 року;
від відповідача: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень, здійснених у зв'язку з приведенням розрахунку штрафних санкцій у відповідність з чинним законодавством, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манас-Плюс" заборгованість по орендній платі станом на 15.07.2011р. у сумі 14 630 грн., 806,63 грн. пені, 576,97 грн. інфляційних, 201,27 грн. 3% річних, поклавши на відповідача витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу.
У судовому засіданні 18.07.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Враховуючи, що розмір позовних вимог було зменшено, що жодним чином не порушує процесуальні права відповідача, суд вважає за можливе розглянути позовні вимоги в уточненій редакції (а.с.54).
Відповідач у судові засідання 22.06.2011р. та 18.07.2011р., незважаючи на завчасне належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.39, 53), не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив, витребувані документи не надав.
При цьому, суд зазначає, що 18.07.2011р. о 12.24, тобто після часу, на який було призначено судове засідання (11.00), до канцелярії суду було надано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував з підстав невідповідності розрахунку пені чинному законодавству.
Враховуючи, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справи докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, 11.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Манас-Плюс" було укладено у договір оренди будівлі (а.с.8-9), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає для використання під склад у строкове платне користування будівлю, загальною площею 156 кв.м., та прилеглу територію, площею 240 кв.м., що розташована за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, 1.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктами 1, 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до умов укладеного договору (п.5.1) розмір орендної плати визначений протоколом узгодження ціни орендованого приміщення (додаток №2 до договору) (а.с.11), та становить, починаючи з 1.06.2010р., 1500 грн. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 25-го числа попереднього місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Строк оренди відповідно до п. 4.1. зазначеного договору становить 1 рік з дня приймання об'єкта за актом приймання-передачі (11.03.2010р.).
Згідно з п.4.2 договору якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на один рік.
При цьому, у випадку закінчення строку сторони, згідно з п.8.2, 8.3 договору, повинні призначити представників у двосторонню комісію не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення строку дії договору та протягом 10 днів підготувати об'єкт для передачі.
Відповідно до п. 9.4. зазначеного договору, у випадку прострочення орендарем строку передачі приміщення він сплачує штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у п.5.2 договору, сплата якого не звільняє його від обов'язку сплачувати орендну плату за період фактичного використання об'єкта.
Оцінюючи питання дії договору, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ст.291 ГК України договір оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на якій його було укладено.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України, а також опосередковано нормою частини четвертої ст.291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З вказаною нормою цілком кореспондується п.4.2 договору, згідно якого якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на один рік.
Відтак, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Як свідчать матеріали справи (а.с.34), 16.12.2010р. орендодавцем на адресу орендаря було надіслано листа, який був отриманий 18.12.2010р., в якому орендодавець просить сплатити заборгованість та звільнити приміщення.
Направлення аналогічних листів мало місце і в подальшому (а.с.31-33). Таким чином, суд, приймаючи до уваги наявність однозначного волевиявлення орендодавця, доходить висновку про припинення дії договору 11.03.2011р.
Разом з тим, враховуючи, що сторони, користуючись принципом свободи договору, п.9.4 встановили обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за період фактичного використання об'єкта, суд, з урахуванням відсутності доказів про сплату орендної плати та передачі майна, доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення орендної плати з жовтня 2010р. по липень 2011 року включно.
Згідно з розрахунком позивача, що був перевірений судом, заборгованість з орендної плати з урахуванням часткового погашення складає 14630 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд вказує наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.9.3 договору оренди за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі 5% від суми заборгованості.
Враховуючи, що розрахунок пені зроблений позивачем у відповідності до вимог ст.ст.236, 343 ГК України щодо обмеження розміру пені та строку її нарахування, суд вважає вимоги про стягнення пені у сумі 806,63 грн. також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляції, суд погоджується із визначеними позивачем сумами (576,97 грн. та 201,27 грн.), у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Манас-Плюс" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Карла Маркса, 44, код ЄДРПОУ 33455457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемсервіс" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Автомобільна, 1, код ЄДРПОУ 32806495, р/р 26007033100121 в АТ „Піреус Банк МКБ”, МФО 300658) 14 630 /чотирнадцять тисяч шістсот тридцять/ грн. орендної плати, 806 /вісімсот шість/ грн. 63 коп. пені, 576 /п'ятсот сімдесят шість/ грн. 97 коп. інфляційних, 201 /двісті одна/ грн. 27 коп. 3% річних, 162 /сто шістдесят дві/ грн. 15 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 22.07.2011р.