"23" червня 2011 р. Справа № 5016/1663/2011(6/111)
м. Миколаїв
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (в особі філії м. Миколаєва), м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94.
До відповідача: Приватного підприємства «Древодім-Сервіс», 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 12.
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
Від позивача ОСОБА_1 довіреність від 10.05.2011 року № 01/33-191.
Від відповідача представник не з'явився.
ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у листопаді 2010 року в сумі 2411,98 грн., 88,85 грн. пені, 83,83 грн. втрат від інфляції, 24,03 грн. -3% річних.
Відповідач вимоги ухвали суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, у судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив.
У відповідності до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 25.05.2011р. була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 12), протее повернулась до судуз поштовою відміткою «адресат не зареєстрований». Таким чином відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача -господарський суд,
Встановив:
04.02.2010 р. між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»(правонаступником якого згідно п. 1.1. статуту є ПАТ «Миколаївобленерго») та ПП «Древодім-Сервіс»було укладено договір № 44/1322 на постачання електричної енергії, за умовами якого позивач зобов'язався продавати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок з дозволеною потужністю 110 кВт, а відповідач зобов'язався оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
У відповідності до п. 1 Додатку № 4 до договору № 44/1322 від 04.02.2010 року «Графіку зняття показів засобів обліку електричної енергії»сторони домовились, що відповідач знімає показання електролічильників щомісячно 24 числа і в цей же день повідомляє про них позивачу по встановленій за зразком формі.
Згідно п. 3 та п. 4 Додатку № 1 до договору споживач (відповідач) самостійно контролює власне електроспоживання, прогнозує обсяги споживання електричної енергії та самостійно сплачує їх з урахуванням авансових платежів і роздрібних тарифів. При цьому споживач (відповідач) має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника (позивача) за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Відповідно до умов додатку № 1а до договору сторонами погоджено, що гранична величина споживання відповідача за листопад 2010 року становить 10000 кВт.г.
Проте відповідач 15.10.2010 року звернувся до позивача з листом щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2010 року, яку просив встановити у розмірі 4000 кВт.г.
У зв'язку з наведеним позивачем було прийняте рішення про здійснення коригування договірної величини споживання електроенергії у листопаді 2010 року, яку у відповідності до повідомлення № 04-23/2-11571 від 25.10.2010 року було встановлено у розмірі 4000 кВт.г.
Як свідчить акт про використану електричну енергію за листопад 2010 року фактично відповідачем було спожито у листопаді 2010 року -7516 кВт.г.
Згідно до п. 6.14. Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового періоду.
Відповідно до повідомлення від 06.12.2010 року відповідачу було визначено обсяг спожитої понад договірну величину електроенергію у листопаді 2010 року у розмірі 3516 кВт.г., що склало 2411,98 грн. -двократна вартість обсягу спожитої понад договірну величину електроенергії. Також відповідачу був виставлений рахунок № 44/1322/12 на оплату двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електричної енергії у листопаді 2010 року.
Згідно ч.5 ст. 26 Закону від 16.10.1997 № 575/97-ВР «Про електроенергетику» споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Як свідчить поштова квитанція та реєстр поштових відправлень, вказані повідомлення та рахунок були направлені відповідачу, проте станом на день звернення до суду з позовом залишились несплаченими.
Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача за перевищення договірних величин електроспоживання у листопаді 2010 року становить 2411,98 грн.
У відповідності до п. 1 додатку № 10 до договору № 56/191 сторони домовились, що розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Згідно п. 2 додатку № 10 до договору № 44/1322 за споживачем закріплений обов'язок оплачувати рахунок за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію протягом 5-ти операційних днів з дня його отримання.
Позивач належним чином виконував умови договору та на протязі з червня 2010 року по квітень 2011 року відпускав відповідачу електроенергію, що підтверджується актами про використану електричну енергію, що підписані представником відповідача без зауважень, та виставленими рахунками.
Проте, як свідчать надані позивачем розрахунки, відповідач порушення умов договору свої зобов'язання в частині оплати вартості спожитої активної та реактивної електроенергії в період з вересня 2010 року по квітень 2010 року виконував неналежним чином та вартість спожитої електричної енергії сплачував несвоєчасно.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. -2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується у окремих розрахункових документах.
На підставі наведеного пункту договору за невиконання грошових зобов'язань зі своєчасної оплати рахунків за спожиту активну та реактивну електричну енергію відповідачу у відповідності до наданих розрахунків (а.с. 51-57) за період з 20.11.2010 року по 29.04.2011 року було нараховано пеню, розмір якої склав 88,85 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, на підставі ст. 625 ЦК України, п. 4.2.1. договору позивачем, визначено розмір трьох процентів річних з прострочених сум, що за період з 20.06.2010 року по 21.01.2011 року становить 24,03 грн., та суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, що за період з вересня 2010 року по січень 2011 року становить 83,83 грн.
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у листопаді 2010 року в сумі 2411,98 грн., 88,85 грн. пені, 83,83 грн. втрат від інфляції, 24,03 грн. -3% річних залишились відповідачем непогашеними, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Древодім-Сервіс», 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 12, ЄДРПОУ 34510466) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (в особі філії м. Миколаєва), м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94) на поточний рахунок № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393 борг за перевищення договірної величини споживання електроенергії в листопаді 2010 року в сумі 2 411,98 грн.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Древодім-Сервіс», 54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 12, ЄДРПОУ 34510466) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94) на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, код 24789699 88,85 грн. пені, 83,83 грн. втрат від інфляції, 24,03 грн. -3% річних, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя О.В.Ткаченко