"22" червня 2011 р. Справа № 5016/1223/2011(1/82)
м. Миколаїв
За позовом: Державна екологічна інспекція України
/01042, м. Київ, Новопечерський пров. -3/
До відповідача: Державне підприємство “Дельта-Лоцман”
/54001, м. Миколаїв, вул.. Лягіна, 27/
про: стягнення 639400,00 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1., дов. Від 06.06.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 14 від 31.12.2010р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати позивача відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання земель без відповідного на це дозволу в розмірі 639400,00 грн.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування зазначає, що при проведені перевірки позивачем не були дотримані вимоги Закону України від 05.04.2007р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме відповідача не було повідомлено про здійснення зазначеної перевірки, про складання акту, про витребування документів, перевірка була проведена за відсутності представника відповідача.
Вказує на те, що в позовній заяви і в акті перевірки відсутні посилання на норми, які регламентують необхідність одержання висновку державної екологічної експертизи на будівництво тимчасових під'їзних доріг.
Крім того, посилається на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.03.2009р. за позовом ДП «Дельта-Лоцман»до першого заступника Головного Державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища Кострова М.М., якою Рішення № 79 від 15.12.2008р. «Про тимчасову заборону (зупинення) використання причалу та під'їзної дороги для будівництва захисної дамби глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море на території Дунайського біосферного заповідника Кілійський район Одеської області», прийняте на підставі акту перевірки від 21.11.2008р., визнано таким, що суперечить чинному законодавству.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати позивача відшкодувати шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання земель без відповідного на це дозволу в розмірі 639400,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що в період з 17 по 21 листопада 2008р. фахівцями позивача була проведена перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства на території Дунайського біосферного заповідника НАН України, про що складено акт (а.с.14-18).
В ході перевірки було встановлено, що відповідач самовільно без відповідного висновку державної екологічної експертизи, дозвільних документів на проведення будівництва та погодження з відповідними органами проводив будівництво глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море по гирлу Бистре в частині будівництва дамби, причалу та побудованої дороги, що потягло за собою порушення статей 29, 51 Закону України «»Про охорону навколишнього природного середовища», статей 32, 39 Закону України «Про екологічну експертизу»та пункт третій розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.05.2007р. № 351-р.
Позивач зазначає, що вказані порушення підтверджуються актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21 листопада 2008р., приписом про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, актом від 27 листопада 2008р. щодо ненадання ДП «Дельта-Лоцман»матеріалів на будівництво глибоководного судного ходу Дунай -Чорне море по гирлу Бистре.
Фахівцями позивача у відповідності до додатку № 9 до Постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.1998р. № 521 «Про такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам території та об'єктів природно-заповідного фонду»був проведений розрахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду в наслідок самовільного використання земель на території Дунайського біосферного заповідника, згідно якого шкода складає 639400,00 грн., яку позивач просить зобов'язати відповідача відшкодувати.
Разом з тим, позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого:
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.
Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Незважаючи на те, що пунктом 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, відповідно припису статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано доказів наявності таких елементів складу цивільного правопорушення як протиправність дій (бездіяльності) відповідача у заподіюванні шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вина особи, яка заподіяла шкоду, та розмір заподіяної шкоди.
В позовній заяві позивачем зазначається, що шкода заподіяна природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду в наслідок самовільного використання земель на території Дунайського біосферного заповідника. Розмір шкоди визначений у сумі 639400 грн. у відповідності з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 21,04.1998 року № 521 «Про такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природного заповідного фонду».
Разом з тим, позивачем не надано доказів, що земельна ділянка, площею 3197 кв. м є землею Дунайського біосферного заповідника.
Позивачем зазначається в позовній заяві, що на цій земельній ділянці відповідачем самовільно, без відповідного на те позитивного висновку державної екологічної експертизи, дозвільних документів на проведення будівництва та погодження з відповідними органами проводиться будівництво дамби, причалу та дороги.
Вказані доводи позивача спростовуються наданими відповідачем доказами, а саме Висновком № 290 державної екологічної експертизи робочого проекту(а.с.59-70), Висновком №345 додаткової державної екологічної експертизи(а.с.71-72), експертним висновком Технічного комітету по стандартизації(а.с.76-77), ухвалою від 16.03.2009 року Центрального районного суду міста Миколаєва(а.с.85-86), листом від 23.02.2009 року Мінприроди України про скасування рішення Держекоінспекції про заборону використання тимчасової під'їзної дороги.
Відсутні докази будівництва причалу, інформації щодо площі, яку він займає. В судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, що збудований причал взагалі не існує. В якості причалу тимчасово використовувались дві баржі, про що позивач інформував позивача у відповіді на претензію від 21.01.2009 року(а.с.80).
Додатку № 9 до Постанову Кабінету Міністрів України від 21.04.1998р. № 521 «Про такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам території та об'єктів природно-заповідного фонду»регулюється порядок визначення шкоди, завданої природним комплексам території та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок самовільного використання земельних ділянок під будівництво постійних споруд.
Позивачем не надано доказів, що причал та під'їзна дорога є постійними спорудами.
Лист Міністерства охорони навколишнього середовища України( а.с.83-84) свідчить, що дорога, про яку йде мова у позові, є тимчасовою під'їзною дорогою для будівництва дамби, та її будівництво не є предметом держекоекспертизи та не потребує відповідного висновку.
Порядок проведення перевірок Державною екологічною інспекцією та оформлення їх результатів регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 10.09.2008 року № 464.
В порушення пунктів 2.2., 4.2., 4.6., 4.9. , 4.11., 4.12. вказаного Порядку… наказ та направлення керівнику відповідача не вручались, тобто керівник відповідача про проведення перевірки не повідомлявся та з результатами перевірки не знайомився, не зазначено, яким чином здійснювалось визначення площі земельної ділянки, якими приладами, перевірка проводилась без будь-яких документів, наданих відповідачем, в тому числі без землевпорядних, пояснень від керівника не отримувалось.
Пунктом 4.13. вказаного Порядку… передбачено, що за результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства .
Приписом пункту 4.14. заборонено включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Вимоги до акту перевірки встановлені пунктом 4.15. : в акті перевірки зазначаються:
дата та місце складання акта перевірки;
тип перевірки;
предмет державного нагляду (контролю);
номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка;
прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку;
посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності);
посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці;
повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження;
у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу;
дата початку й закінчення перевірки;
інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності);
виявлені порушення й недоліки;
конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів;
стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності);
обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Наданий позивачем акт перевірки не відповідає вищевказаним вимогам. Фактично акт містить перелік документів, та в ньому зазначено про будівництво причалу та під'їзної дороги. Разом з тим, в акті не зазначено порушення чинного природоохоронного законодавства будівництвом причалу та дороги.
Пунктом 4.23. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства передбачено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, який не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, другий з підписом такої особи залишається в органі Мінприроди, який здійснював перевірку.
В порушення вказано вище нормативного акту у наданому позивачем приписі без номеру та дати взагалі не зазначено жодне правопорушення, якого припустився відповідач та чинного природоохоронного законодавства, яке відповідачем порушено. Він містить лише вимогу надати певні документи(а.с.13).
Суд також вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності»щодо порядку здійснення перевірки позивачем, оформленої актом від 21.11.2008 року.
Отже, ні акт перевірки від 21.11.2008 року, ні припис без номеру та дати не можуть бути прийняті судом як докази(документи), які фіксують факт проведення перевірки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України. Вони не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Оскільки, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, а саме факту наявності правопорушення, шкоди, вини відповідача в її спричиненні, причинного зв'язку між діями відповідача та негативними наслідками, розміру шкоди, приймаючі до уваги, що відповідачем надані докази, які спростовують доводи позивача, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I.Васильєва
Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2011р.