ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 25/56110.06.11
За позовом Гаражно-будівельного кооперативу “Релейщик”
до Приватного підприємства “Укравтовантаж”
про розірвання договору
Суддя Грєхова О.А.
Представники:
від позивача: Ельферт В.Ф. - директор
від відповідача: не з'явився.
Заявлено позов про розірвання Договору підряду на будівельні роботи № 05/09-05 від 05.09.2005р. укладеного між Приватним підприємством “Укравтовантаж” та Гаражно-будівельним кооперативом “Релейщик”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-25/7962 від 30.07.2008р. позовні матеріали були повернуті Гаражно-будівельному кооперативу “Релейщик” для усунення недоліків відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 05-5-25/7962 від 12.11.2008р. скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-25/7962 від 30.07.2008р., справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
12.12.2008р. суддя Морозов С. М., розглянувши матеріали позовної заяви, порушив провадження по справі № 25/561 та призначив розгляд справи в судовому засіданні.
Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва № 1 від 19.01.2009р. в зв'язку з тим, що у судді Морозова С. М. закінчилися повноваження судді, справи, які знаходилися в його провадженні, передані для подальшого розгляду іншим суддям. Справа № 25/561 передана на розгляд судді Грєховій О. А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2009р. суддя Грєхова О. А. прийняла до свого провадження справу № 25/561 та призначила розгляд справи на 09.02.2009р.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 27.02.2009р.
27.02.2009р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить розірвати Договір № 05/09-05Р від 05.09.2005р., стягнути з відповідача по справі збитки в розмірі 242 159, 00 грн., юридичні послуги в розмірі 7 500, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі та не виконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 20.03.2009р.
Судове засідання по справі № 29/561, призначене на 20.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 25/561 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 27.04.2009р.
У судовому засіданні 27.04.2009р. судом оголошено ухвалу про зупинення провадження у справі до проведення будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експертів.
Листом Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. матеріали справи № 25/561 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи.
02.02.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 25/561 та лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
В Листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 07/4804/4805 від 28.01.2010р. зазначено, що матеріали справи повертаються, а ухвала суду від 27.04.2009р. залишається без виконання, оскільки не була здійснена попередня оплата за проведення експертизи.
Ухвалою суду від 08.02.2010р. поновлено провадження у справі № 25/561 та призначено розгляд справи на 01.03.2010р.
В судовому засіданні 01.03.2010р. представник позивача надав пояснення з приводу повернення справи № 25/251 без проведення будівельно-технічної експертизи та зазначив, що не отримував від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз рахунку на здійснення попередньої оплати за проведення будівельно-технічної експертизи по справі № 25/561.
Ухвалою суду від 01.03.2011 зупинено провадження у справі до проведення будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експертів.
Матеріали справи були повторно направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи.
23.05.2011 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 1970/10-15 з висновком судової будівельно-технічної експертизи.
Матеріали справи № 25/561 було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 24.05.2011 поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.06.2011.
В судовому засіданні 10.06.2011 позивач заявив про уточнення позову, відповідно до якого позивач просить розірвати укладений між сторонами договір № 05/09-05Р підряду на будівельні роботи від 05.09.2005, стягнути з відповідача 240 000,00 грн. збитків, 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу та 50 000,00 грн. моральної шкоди.
Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.06.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
05.09.2005 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 05/09-05Р (надалі - Договір), у відповідності до якого Підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання здійснити проектування, будівництво гаражів та підпірної стіни за адресою: м. Київ, вул. Кар'єрна, надалі «Об'єкт робіт», та передати його Замовнику (позивач), у відповідності до проекту, затвердженого Замовником, а Замовник зобов'язується надати Підряднику матеріали для проектування та площадку для проведення будівельних робіт у відповідності до Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору, забезпечити вчасне фінансування робіт та прийняти закінчений об'єкт (п. 1.1 Договору).
Сторони дійшли згоди, що Підрядник приступає до виконання проектно-будівельних робіт, виконання яких передбачено даним договором протягом 3 днів після підписання сторонами даного договору у відповідності з Календарним планом виконання робіт (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2. Договору остаточна здача об'єкту має бути здійснена до 04 вересня 2006 року.
Відповідно до п. 4.1.2. Договору, Замовник (позивач) зобов'язується затвердити Підряднику (відповідач) проектно-кошторисну документацію.
Оплата робіт проводиться у відповідності з календарним планом виконання робіт наступним чином: на матеріали по передоплаті 100% від суми у відповідності до проведених етапів робіт, на виконання робіт по передоплаті 50% і 50% після підписання акту виконаних робіт.
На виконання умов Договору № 05/09-05Р позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 240 000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових касових ордерів: від 26.07.2006, від 06.04.2006, від 28.03.2006, від 04.03.2006, від 14.02.2005, від 21.03.2006, від 23.03.2006, від 14.03.2006, від 11.04.2006, від 18.07.2006, від 13.06.2006, від 05.09.2006, від 09.08.2006, від 21.02.2006, від 20.09.2005, від 29.09.2005, від 05.10.2005, від 20.10.2005, від 11.11.2005, від 15.11.2005.
Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по Договору, а саме позивач вказав не те, що проведені відповідачем будівельні роботи по Договору № 05/09-05Р не відповідають проекту будівельних робіт.
З метою з'ясування відповідності збудованої будівлі проекту та вимогам будівельних норм і правил та обсягів виконаних робіт судом призначалась будівельно-технічна експертиза.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи № 1970/10-15 від 18.04.2011 при проведенні обстеження було встановлено, що на час його проведення влаштовано лише тонкостінну залізобетонну підпірну стіну, роботи по влаштуванню монолітних конструкцій каркасу гаражів, які у відповідності з вимогами проектної документації повинні були виконуватись одночасно із влаштуванням підпірної стіни, не виконані, конфігурація влаштованої підпірної стіни не відповідає даним проектної документації. Влаштована підпірна стіна по вул. Кар'єрній в м. Києві не відповідає вимогам проектної документації та будівельним нормам, чинних в галузі будівництва. Влаштування гаражів, які у відповідності з вимогами проектної документації повинні були виконуватися одночасно із підпірною стіною, не проводилося. В зв'язку з ненаданням для дослідження актів прихованих робіт, актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, індивідуального та комплексного випробування устаткування, систем, мереж та пристроїв і проектної документації в повному обсязі, встановити, в якому обсязі відповідно до проекту були виконані роботи по влаштуванню підпірної стіни по вул.. Кар'єрній в м. Києві та яка їх вартість на час складання висновку не вбачається можливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, якою визначені підстави для зміни і розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 13.2 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У направленій на адресу відповідача пропозиції про розірвання договору № 05/09-05Р від 05.09.2005 від 20.08.2007р. позивач зазначав про невиконання та порушення відповідачем умов договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В силу положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договором, суд приходить до висновку про істотність порушення відповідачами умов спірного договору, так як позивач був позбавлений права на вчасне отримання готового об'єкту, чим підтверджується обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору.
Частиною 3 ст. 849 ЦК України визначено, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ст. 224 Господарського суду України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Доказами у справі підтверджується сума витрат, зроблених позивачем на виконання спірного договору, в розмірі 240 000,00 грн. авансового платежу, сплачених відповідачу на досягнення мети договору у певний строк, яку з вини відповідача досягнуто не було і які є збитками позивача при розірванні договору.
Виходячи із заявлених на розгляд суду позовних вимог, на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 ГК та з урахуванням наданих позивачем доказів суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди за порушення ділової репутації.
Завдання відповідачем моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що через бездіяльність відповідача позивач не міг повноцінно функціонувати, через що директор позивача ОСОБА_1 зазнав моральних страждань. Глибина моральних страждань ОСОБА_1 оцінює розмір моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. (п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.(ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).
При дослідженні матеріалів справи, в частині доказів на підтвердження моральної шкоди, наданих позивачем, суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки позивач не надав суду доказів зниження престижу чи підриву довіри до його діяльності, не надав доказів витрат, які настали у зв'язку з приниженням ділової репутації. А також позивач не надав доказів причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 5 000,00 грн. слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»№01-8/1270 від 14.07.2004 р. статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.
Статтею 5 Закону України «Про адвокатуру»встановлено: адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 у справі N 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника), держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової допомоги -адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);
Згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.
З наведеного в сукупності вбачається, що адвокати, адвокатські об'єднання можуть надавати лише юридичну допомогу, а не займатися підприємницькою діяльністю.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Суд вважає, що отримання плати (за договором) за надання адвокатами (адвокатським об'єднанням) правової допомоги та отримання виручки за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не є тотожними поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого статусу адвокатури як спеціально уповноваженого недержавного професійного правозахисного інституту.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Як встановлено судом, адвокатська діяльність не є господарською діяльністю, оскільки не спрямована на отримання доходу.
Між ТОВ «Юридична компанія «Лекс-практика» та ГБК «Релейщик»30.05.2007 було укладено договір про надання юридичних послуг.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.
Однак договір про надання юридичних послуг підписано Бурмістрової В.В. не як адвокатом, а як директором товариства, що підтверджується відбитком печатки на договорі.
При цьому в договорі йдеться не про послуги адвоката, а про юридичні послуги, які надаються ТОВ «Юридична компанія «Лекс-практика».
Таким чином, вказані витрати позивача не підлягають компенсації за рахунок відповідача.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати (державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи) покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд встановив, що при поданні позовної заяви позивач сплатив державне мито в розмірі 85,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1201/з9/4.
Проте, 27.02.2009 позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив розірвати Договір № 05/09-05Р від 05.09.2005р., стягнути з відповідача по справі заборгованість в розмірі 242 159, 00 грн., юридичні послуги в розмірі 7 500, 00 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн. не було доплачено державного мита у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються у таких розмірах: із заяв майнового характеру -1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру, в т.ч. із заяв про визнання недійсним повністю або частково актів ненормативного характеру … - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.94р. “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.
При збільшенні позову недостаюча сума мита оплачується виходячи зі збільшеної суми позову.
За таких обставин позивач повинен доплатити державне мито в розмірі 2 921,59 грн. (242 159,00 грн. -збитки, 50 000,00 грн. -моральна шкода).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати Договір підряду № 05/09-05Р від 05.09.2005, укладений між Гаражно-будівельним кооперативом “Релейщик” та Приватним підприємством “Укравтовантаж”.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Укравтовантаж” (02078, м. Київ, вул. Каунаська, 3, к. 17, код ЄДРПОУ 3173249, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Гаражно-будівельного кооперативу “Релейщик” (01133, м. Київ, вул. Новопольова, 2-а, ідентифікаційний код 22894245) збитки в сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., витрати за проведення експертизи в розмірі 4 711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 95 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 85 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 96 (дев'яносто шість) грн. 93 коп.
4. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу “Релейщик” (01133, м. Київ, вул. Новопольова, 2-а, ідентифікаційний код 22894245 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України 2 921 (дві тисячі дев'ятсот двадцять одна) грн. 59 коп. державного мита.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
6. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено: 27.06.11