донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.06.2011 р. справа № 8/272пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівПриходько І.В., Скакун О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1:
від відповідача-2:
від третьої особи-1:
від третьої особи-2:
від третьої особи-3:не з'явився
не з'явився
не з'явився
не з'явився
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у м. Марківка Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від22.03.2011р.
у справі№ 8/272пн (суддя Середа А.П.)
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у смт. Марківка Луганської області
до
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів1. Марківської районної ради смт. Марківка Луганської області
2. Марківського комбінату комунальних підприємств смт. Марківка Луганської області
1. Виконавчого комітету Марківської селищної ради смт. Марківка Луганської області
2. Марківського районного відділу УМВС України у Луганській області смт. Марківка Луганської області
3. Марківського районного бюро технічної інвентаризації смт. Марківка Луганської області
провизнання договору оренди недійсним, визнання дій інвестиційними, визнання права власності та стягнення 26960,00грн.
Господарський суд Луганської області (головуючий -Середа А.П., судді -Старкова Г.М., Василенко Т.А.) рішенням від 22.03.2011р. відмовив у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, що мешкає у смт. Марківка Луганської області (далі -СПД ОСОБА_4) про визнання недійсним договору оренди комунальної нерухомості № 8, укладеного 01.08.2007р. між Марківським комбінатом комунальних підприємств (далі -Комбінат) та СПД ОСОБА_4; визнання дій позивача по реконструкції підвального приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області -інвестиційними діями; визнання за позивачем права власності на 88/100 частки магазину, який розташований у підвальному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 Луганської області; стягнення з Марківського комбінату комунальних підприємств подвійного розміру орендної плати у сумі 26960,00грн., посилаючись на доведеність позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 22.03.2011р. у справі № 8/272пн просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду про те, що у ході реконструкції було здійснено поліпшення предмету оренди, а не створена нова річ на його основі; вважає, що суд не дослідив належним чином законність передання спірного об'єкту нерухомості в комунальну власність територіальної громади Марківського району; суд безпідставно послався на судові рішення у справі № 15/290пд, якими договір оренди № 8 від 01.08.2007р. визнано недійсним, оскільки, на думку заявника, ці рішення прийнято з порушенням норм Господарського процесуального та Господарського кодексів України; судом не обґрунтовано відмову у визнанні договору оренди № 8 від 01.08.2007р. укладеним із застосуванням обману.
Сторони та треті особи своїх представників у судові засідання 08.06.2011р. та 20.06.2011р. не направили, хоча були належним чином повідомленні про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, вимоги апеляційного суду про направлення відзивів на апеляційну скаргу не виконали. Докази поважності причин неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
СПД ОСОБА_4, що мешкає у смт. Марківка звернулась до суду з позовом до Марківської районної ради смт. Марківка та Марківського комбінату комунальних підприємств смт. Марківка про визнання договору оренди комунальної нерухомості № 8 від 01.08.2007р. недійсним; визнання дій позивача по реконструкції підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_1 -інвестиційними діями; визнання права власності на 86/100 частки магазину, або на 154,8кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, який у цей час належить Марківській районній раді; стягнення з Марківського комбінату комунальних підприємств подвійного розміру орендної плати у сумі 26960,00грн.
Заявою від 14.03.2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд змінити пункт 3 позовних вимог та визнати за позивачем право власності на 88/100 частини магазину «Меблі та побутова техніка»оціночною вартістю 184392,00грн., розташованого у АДРЕСА_1 Луганської області. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.
Свої вимоги позивач обґрунтувала здійсненням реконструкції підвального приміщення, отриманого в оренду на підставі договору № 8 від 01.08.2007р., внаслідок чого було створено нову річ; співвласником якої вона себе вважає на підставі ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України.
Також СПД ОСОБА_4 посилається на те, що договір оренди підвального приміщення вчинений Марківським ККП (Орендодавцем) із застосуванням обману, є недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, тому останній зобов'язаний повернути отриману орендну плату в подвійному розмірі.
Судом першої інстанції проаналізовано доводи позивача, заперечення відповідачів та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, надані сторонами докази та зроблено висновок про безпідставність і недоведеність позовних вимог.
Зокрема, судом встановлено, що об'єкт оренди -підвальне приміщення (АДРЕСА_1) загальною площею 179,0кв.м. (п. 1.1. договору -а.с. 81-84 т. 1) належить до власності територіальної громади Марківського району в особі Марківської районної ради та зареєстрований за нею у встановленому порядку, а Марківський ККП є належним орендодавцем комунального майна відповідно до рішення Марківської районної ради від 06.04.2005р. № 26/5 «Про протест прокурора на рішення сесії районної ради № 6/5 від 26.12.2002р. (а.с. 75 т. 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9).
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди № 8 від 01.08.2007р. недійсним з підстав, заявлених орендарем.
Таким чином, відсутні підстави і для задоволення позову в частині відшкодування Орендодавцем збитків у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів створення позивачем в результаті реконструкції орендованого підвального приміщення нової речі.
Відповідно до ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції умови договору не містять положень щодо набуття орендарем права власності на орендовану нерухомість або її частину.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992р. № 2269-XII з подальшими змінами та доповненнями якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.
Як свідчать матеріали справи, Орендар зробив за згодою Орендодавця реконструкцію об'єкту оренди (а.с. 22 т. 1).
Згідно статей 331, 332, 778 Цивільного кодексу України до основних ознак нової речі -об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно. Чіткого законодавчого визначення поняття новоствореного майна чинна нормативно-правова база не містить.
Водночас, сама лише обставина збільшення вартості орендованого майна не може бути достатньою підставою для висновку про створення нової речі. Проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі не створює нову річ, а лише його поліпшує.
Колегія суддів враховує, що надаючи згоду на реконструкцію, Орендодавець не погоджував кошторис робіт.
Доля поліпшень орендованого майна визначена ст. 778 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, висновок суду щодо відмови у визнанні позивача співвласником орендованого майна є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Позивачу також відмовлено у визнанні його дій з реконструкції (поліпшення) орендованого майна інвестиційними за відсутністю відповідного договору (угоди) як це передбачено Законом України «Про інвестиційну діяльність». Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, оскільки правовідносини сторін виникли із договору оренди.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга СПД ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, що мешкає у смт. Марківка Луганської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 22.03.2011р. у справі № 8/272пн залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано: 9 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачам
3. 3-тім особам, 1. у справу, 1. ДАГС , 1. г/с Луган. обл.