донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.06.2011 р. справа №15/299пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калантай М.В.
суддів: Волкова Р.В.
Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
прокурор:Зінченко С.В. -помічник військового прокурора
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від 3-ї особи 1: не з'явився
від 3-ї особи 2: не з'явився
від 3-ї особи 3: ОСОБА_1 -дов. від 01.06.11.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ
на рішення
господарського суду Донецької області
від30.03.2011 року
у справі№15/299пд
за позовом:Військового прокурора Донецького гарнізону м. Донецьк, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська
до відповідача:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Військова частина А0820 м. Васильків
2. Військова частина А3641 м. Вінниця
3. Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ
провизнання угоди №01-03 від 27.11.2003 року та додаткової угоди №2 від 11.02.2004 року недійсними
Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2011 року у справі №15/299пд (головуючий суддя Марченко О.А., судді Курило Г.Є., Мартюхіна Н.О.) задоволено позов Військового прокурора Донецького гарнізону м. Донецьк, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська, до відповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Військової частини А0820 м. Васильків, Військової частини А3641 м. Вінниця, Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ, про визнання угоди №01-03 від 27.11.2003 року "Про передання під розбирання списаних будівель та споруд", додаткової угоди №2 від 11.02.2004 року недійсними.
Визнано недійсними з моменту укладання угоду №01-03 від 27.11.2003 року про передання списаних споруд та будівель: ПТО №99, збудоване 1982 року, загальною площею 260кв.м; гараж №97, збудований 1982 року, площею 720кв.м; сховище №87/2, збудоване 1973 року, площею 630кв.м, від військової частини А4491 СПД ОСОБА_2 під розбирання, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та додаткову угоду №2 від 11.02.2004 року до договору №01-03 від 27.11.2003 року, укладені між Військовою частиною А4491 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Зобов'язано Військову частину А0820 м. Васильків повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6000грн., сплачені останнім за угодою № 01-03 від 27.11.2003 року.
Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 повернути Військовій частині А0820 м. Васильків отримане за додатковою угодою №2 від 11.02.2004 року до угоди №01-03 від 27.11.2003 року та описів №1, №2 до наведеної додаткової угоди майно військового містечка НОМЕР_1: ПТО №99, 1982р. будування, загальною площею 260кв.м; гараж №97, 1982 р. будування, загальною площею 720 кв.м; сховище №87/2, 1973 р. будування, загальною площею 630 кв.м, об'єкти благоустрою - дерева 15 шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100кв.м вимощення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, постановою господарського суду Донецької області у справі №5/135б відповідача, ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, тому оскільки позивачем у даній справі не було подано в місячний строк з для публікації оголошення про банкрутство відповідача відповідну заяву, тому суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову на підставі ч.2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заявник апеляційної скарги зазначає про те, що рішенням господарського суду Донецької області у справі №12/304пн визнано право власності за відповідачем на будівлі та споруди військового містечка, тому у відповідності до приписів статті 35 ГПК України, факти встановлені вказаним рішенням мають преюдиціальне значення для даного оскаржуваного рішення. Скаржник стверджує про те, що відповідач добросовісно набув за відплатним договором у власність майно військової частини, оскільки він не знав та не міг знати, про те, що військова частина не мала права відчужувати спірне майно.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду -скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Військовий прокурор Донецького гарнізону проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства, вказує на безпідставність та необґрунтованість мотивів, з яких подана апеляційна скарга, оскільки на теперішній час відповідач не ліквідований, обов'язок ліквідатора розпоряджатись майном банкрута жодним чином не стосується визнання недійсним незаконного правочину, який у подальшому став підставою для набуття права власності на військове майно. Щодо наявності судових рішень про визнання за відповідачем права власності на будівлі та споруди військового містечка, то вказане питання не є предметом розгляду у даній справі. Військовий прокурор наполягає на правомірності визнання судом спірних угод недійсними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін.
Позивачі, Міністерство оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганська, відповідач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк, та треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Військова частина А0820 м. Васильків, Військова частина А3641 м. Вінниця, наданим їй правом не скористались, відзивів не надали, представників в судове засідання не направили, причин неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.
Зважаючи на нез'явлення в судове засідання представників сторін та третіх осіб, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішенням господарського суду від 03.03.2010 року у справі №15/299пд відмовлено в задоволенні позову Військового прокурора Донецького гарнізону м. Донецьк, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Військової частини А0820 м. Васильків та Військової частини А3641 м. Вінниця про визнання угоди та додаткової угоди недійсними. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2010 року вказане рішення суду першої інстанції було скасоване, позовні вимоги задоволені, визнано недійсними спірні угода та додаткова угода до неї.
Вищий господарський суд України постановою від 19.08.2010 року у даній справі судові акти судів першої та апеляційної інстанції скасував та справу передав на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою від 12.01.2011 року господарський суд Донецької області залучив до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника апеляційної скарги, вислухавши прокурора та представника заявника скарги, що прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 687-р "Про безоплатну передачу цілісних майнових комплексів військових містечок у власність (спільну власність) територіальних громад" затверджено перелік цілісних майнових комплексів військових містечок, які безоплатно передаються у власність (спільну власність) територіальних громад. У вказаному переліку під №2 для передачі зазначено військове містечко НОМЕР_1 (м. Донецьк) -у власність територіальної громади м. Донецька. З матеріалів справи вбачається, що військове містечко НОМЕР_1 у м. Донецьку фактично не було безоплатно передано у власність територіальній громаді у зв'язку з відмовою у прийнятті цього містечка органами місцевої влади.
27.11.2003 року між Військовою частиною А4491 (замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (підрядник) була укладена угода №01-03 про передання списаних споруд та будівель: ПТО № 99, 1982 р. будування, загальною площею 260 кв.м; гараж № 97, 1982 р. будування, загальною площею 720 кв.м; сховище № 87/2, 1973 р. будування, загальною площею 630 кв.м, від Військової частини А4491 СПД ОСОБА_2 під розбирання, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі угода).
Пунктом 1.1 даної угоди передбачено, що замовник доручає, а підрядник виконує у відповідності з умовами договору роботу по розбиранню споруд № 99, № 97, № 87/2 військової частини А4491, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Факт списання наведеного майна підтверджується наявними у матеріалах справи актами списання будівлі (споруди) №94, №99, затверджений 08.07.2002р., та актом списання будівлі (споруди) №105, затверджений 09.07.2002р.
Пунктами 1.2, 1.3 угоди №01-03 встановлено, що підрядник доставляє матеріали після розбирання споруд військової частини А4491, власним транспортом та складує на складі КЕС військової частини в м. Маріуполі, або перераховує грошові кошти у сумі не більше, чим вказано в акті на списання будівель та споруд. Після виконання умов, вказаних у п. 1.2 даної угоди, підрядник має право при згоді замовника та КЕЧ Донецького району військ ППО, відновити споруди № 99, № 97, № 87/2 для подальшого їх використання, для організації підприємства з технічного обслуговування та ремонту вантажних автомобілів.
Згідно з п.3.2 угоди підрядник за власні кошти проводить роботи по рекультивації землі, а також проводить безкоштовне розбирання споруд № 99, № 97, № 87/2 військової частини А4491 військового містечка НОМЕР_1, безкоштовно транспортує і складує матеріали на склад КЕС за участю приймальної комісії, яка визначена наказом командира військової частини А4491 в м. Маріуполі, або перераховує кошти за матеріали, що залишилися від розбирання споруд на розрахунковий рахунок військової частини А4491 в разі неможливості транспортування у м. Маріуполь чи іншими складними умовами, але не більше суми, яка визначена в акті на списання.
У відповідності до п. 4.2 угоди №01-03 всі зміни і доповнення в цю угоду оформлюються сторонами додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.п. 4.5, 4.6 угоди №01-03 від 27.11.2003р. залишкова вартість списаних споруд: № 99, № 97, № 87/2 військової частини А4491 згідно актів списання складає 6000грн. Після виконання умов, вказаних в п.п. 1.2, 3.2 даної угоди, замовник передає підряднику технічну документацію та акт про надходження грошових коштів у сумі, вказаній в акті на списання споруд: № 99, № 97, № 87/2 на розрахунковий рахунок військової частини А4491 для подальшого оформлення її в органах місцевого самоврядування та Бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 4.8 угоди передбачено, що Міністерство оборони України в особі військової частини А4491 бере на себе обов'язок про передачу споруд: № 99, № 97, № 87/2 підряднику після виконання умов, вказаних в п.п. 1.2, 3.2 договору.
Угода про передачу споруд під розбирання вступила в силу з моменту підписання. Термін виконання підрядником умов, вказаних у частині 1 даної угоди, складає 15 календарних днів з дати підписання даної угоди.
Вказана угода підписана від замовника командиром військової частини А4491 полковником Романовим І.Ю., від виконавця Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 Підписи вказаних осіб засвідчені печатками останніх. Також вказана угода узгоджена головним інженером-заступником начальника Донецької квартирно-експлуатаційної частини району військ ППО України майором Журавльовим В.А. Крім того вказаний договір узгоджений командуючим військовою частиною А0151 генерал-майором Хрусом О.М., про що свідчить підпис та печатка на даному договорі.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, учасники укладання спірного договору в особі військової частини А4491 та Донецької квартирно-експлуатаційної частини району військ ППО України ліквідовані, що підтверджується листом Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних сил України № 322/1/6467 від 24.10.2007 року на запит військового прокурора Донецького гарнізону, з якого вбачається, що військова частина А4491 станом на 30.11.2004р. відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 18.06.2004р. № 312/1/014 розформована, ідентифікаційний код 08443978 -анульовано; Донецька квартирно-експлуатаційна частина району військ ППО України станом на 31.12.2005р. відповідно до вимог директиви Міністра оборони України від 11.11.2005р. № 322/1/-20 розформована, ідентифікаційний код 08285479 -анульовано.
Також, військова частина А0151 -49 корпус ППО України, якому безпосередньо була підпорядкована військова частина А4491, управління капітального будівництва військ ППО України, якому була безпосередньо підпорядкована Донецька КЕЧ району військ ППО України були до подачі позовної заяви реорганізовані, у зв'язку з чим, в якості третіх осіб, судом залучено до участі їх правонаступників, а саме військову частину А0820 та військову частину А3641. Правонаступником ліквідованої Донецької КЕЧ району згідно наказу начальника Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління № 28 від 17.11.2005р. є другий позивач.
Платіжним дорученням № 15 від 16.12.2003 року, підрядник перерахував замовнику суму 6000грн., з призначенням платежу "Передплата за розбирання споруд №№ 97, 87/2, 99, згідно договору № 01-03 від 27.11.2003р.".
Додатковою угодою № 2 від 11.02.2004 року до угоди № 01-03 від 27.11.2003 року сторони передбачили, що підрядник здійснює заходи щодо охорони праці та несе повну юридичну відповідальність стосовно розбирання будівель, повної рекультивації земельної ділянки, утримання, ремонт, охорону та інші заходи.
При цьому, у наведеній додатковій угоді сторони домовились про прийом-передачу від військової частини А4491 до СПД ОСОБА_2 казармено-житлового фонду військового містечка НОМЕР_1, комунальних споруд та об'єктів благоустрою військового містечка НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Міністерства оборони України згідно опису № 1 та опису № 2 за угодою № 01-03 від 27.11.2003р., та технічну документацію на казармено-житловий фонд, комунальні споруди та інші документи у підтвердження укладення цього договору згідно опису № 4.
До наведеної додаткової угоди додані опис № 1 та опис № 2, згідно яких відповідачу передано та останнім прийнято наступні будівлі та споруди: № 99-ПТО, № 97-гараж, №87/2 -сховище, об'єкти благоустрою -дерева 15 шт., чагарник в кількості 4 шт., асфальтові доріжки 100м2 вимощення. Дані описи підписані командиром військової частини А4491 полковником Романовим І.Ю., відповідачем та скріплені печатками.
Крім того, додатковою угодою № 2 від 11.02.2004 року до угоди № 01-03 від 27.11.2003 року був засвідчений факт про перерахування СПД ОСОБА_2 коштів за вищевказані будівлі та споруди платіжним дорученням № 15 від 16.12.2003 року у сумі 6000грн. На підставі отримання перерахованих коштів військовою частиною А4491 був виданий акт комісії "Про виконання договору № 01-03 від 27.11.2003 року та передачу будівель та споруд № 99-ПТО, № 97-гараж, № 87/2 -сховище, які не вислужили встановлені строки служби та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у повну юридичну власність приватному підприємцю ОСОБА_2".
Зі змісту додаткової угоди № 2 від 11.02.2004р. до угоди № 01-03 від 27.11.2003р. вбачається, що остання підписана командиром військової частини А4491 полковником Романовим І.Ю., СПД ОСОБА_2, засвідчена печатками останніх, та узгоджена головним інженером-заступником начальника Донецької квартирно-експлуатаційної частини району військ ППО України майором Журавльовим В.А., командуючим військовою частиною А0151 генерал-майором Хрусом О.М.
Листом №548 від 25.06.2004р. військові посадові особи повідомили Бюро технічної інвентаризації, як орган державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про факт передачі усіх прав власності на зняті з обліку МОУ будівлі та споруди наступним фізичним та юридичним особам, зокрема, підприємцю ОСОБА_2 (автопаркова зона), а саме: будівля № 99 -1982 року побудови, загальною площею 260 кв.м; будівля № 87/2 -1973 року побудови, загальною площею 1532 кв.м будівля № 97 -1982 року побудови, загальною площею 720 кв.м.
За результатами прокурорської перевірки по вищевказаним фактам стосовно колишніх військовослужбовців була винесена постанова від 04.04.2009 р. про відмову у порушенні кримінальної справи, яка додана до матеріалів справи № 15/299пд.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як свідчать надані до матеріалів справи докази спірна угода № 01-03 від 27.11.2003р. підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент вчинення спірного правочину, а додаткова угода № 2 від 11.02.2004р. до угоди №01-03 від 27.11.2003р. підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу України, який набрав чинності на момент вчинення зазначеного правочину.
Статтею 48 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п.п. 4.6, 4.8, 4.9 угоди №01-03 від 27.11.2003р. після виконання умов, вказаних в п.п. 1.2, 3.2 даної угоди, замовник передає підряднику технічну документацію та акт про надходження грошових коштів у сумі, вказаній в акті на списання споруд: №99, №97, №87/2 на розрахунковий рахунок військової частини А4491 для подальшого оформлення її в органах місцевого самоврядування та Бюро технічної інвентаризації. Міністерство оборони України в особі військової частини А4491 бере на себе обов'язок про передачу споруд: № 99, № 97, № 87/2 підряднику після виконання умов, вказаних в п.п. 1.2, 3.2 договору. Термін виконання підрядником умов, вказаних у частині 1 даної угоди, складає 15 календарних днів з дати підписання даної угоди.
Тобто, після здійснення підрядником: доставки матеріалів після розбирання споруд військової частини А4491, власним транспортом та складування на складі КЕС військової частини в м. Маріуполі, або перерахування грошових коштів у сумі не більше, чим вказано в акті на списання будівель та споруд; робіт по рекультивації землі, а також безкоштовного розбирання споруд № 99, № 97, № 87/2 військової частини А4491 військового містечка НОМЕР_1, замовник виконує умови п.п. 4.6, 4.8 угоди №01-03 від 27.11.2003р.
Проте, як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів відповідач свої обов'язки за угодою в повному обсязі не виконав, а саме п.3.2, що підтверджується протоколом огляду від 06.11.2007р., який проводився старшим помічником військового прокурора Донецького гарнізону за участю представника другого позивача та в присутності понятих, на території колишньої військової частини -військове містечко НОМЕР_1 у м. Донецьку, за адресою: АДРЕСА_1, яким встановлена фактична наявність об'єктів спірного нерухомого майна без слідів їх розбирання (фото таблиця додана до протоколу огляду).
У відповідності до змісту угоди № 01-03 від 27.11.2003р., додаткової угоди № 2 від 11.02.2004р. та описів № 1, № 2 до наведеної додаткової угоди, відповідачу фактично було передано у власність спірне військове майно, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних сил України. До військового майна належать будинки, споруди.
Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно зі статтею 3 даного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених часиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст. 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").
Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на потреби оборони відповідно до кошторису Міністерства оборони України.
Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919 передбачено, що відчуження військового майна -вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).
Реалізація військового майна -господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.
Уповноважені підприємства (організації) -суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку. Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном. Повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб'єктів тих, що реалізуватимуть військове майно. Рішення про відчуження списаного військового майна приймає Міноборони із затвердженням його переліку станом на 1 вересня поточного року. Реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що при укладанні угоди № 01-03 від 27.11.2003р. та додаткової угоди № 2 від 11.02.2004р. до угоди № 01-03 від 27.11.2003р. не було додержано вимог чинного законодавства щодо встановленого порядку відчуження військового майна, яким безумовно є не тільки об'єкти нерухомості, а й будівельні та інші матеріали. Рішення про відчуження військового майна за кошти за оцінкою остаточної вартості списаних об'єктів нерухомості на користь суб'єктів підприємницької діяльності Кабінет Міністрів України не приймав, доручення або дозвіл на таке відчуження командування військової частини та Донецька КЕЧ району від Міністерства оборони України не отримували, будь-які конкурси (тендери) з питань реалізації вказаного майна не проводились, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.
Таким чином, зміст спірних правочинів суперечить актам цивільного законодавства з питань реалізації військового майна. Вказане є підставою для визнання спірної угоди №01-03 від 27.11.2003р. та додаткової угоди №2 від 11.02.2004р. до неї недійсними, як це передбачено ст.48 Цивільного кодексу Української РСР та ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, тому господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Крім того, господарський суд правомірно застосував реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину на підставі ст.48 Цивільного кодексу Української РСР, ст.216 Цивільного кодексу України.
За приписом ч.2 ст.48 Цивільного кодексу Української РСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом
Згідно із ч.ч.1, 5 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Таким чином, приймаючи до уваги визнання недійсними угоду №01-03 від 27.11.2003р. та додаткову угоду № 2 від 11.02.2004р., господарський суд правомірно вказав на те, що сторони мають повернути одне одному передане за вказаними правочинами, а саме: Військовій частині А0820 (правонаступник військової частини А4491) належить повернути Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6000грн., отримані ним за угодою № 01-03 від 27.11.2003р.; Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 належить повернути Військовій частині А0820 (правонаступник військової частини А4491) отримане ним за додатковою угодою № 2 від 11.02.2004р. до угоди № 01-03 від 27.11.2003р. та описів № 1, № 2 до наведеної додаткової угоди майно військового містечка НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Щодо строку позовної давності, то судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Главою 5 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Відповідно до Глави 19 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як правомірно зазначено судом першої інстанції безпосередньо військова прокуратура Донецького гарнізону не є стороною за спірними угодами, а тому не мала можливості дізнатися про існування таких угод. Усі військові юридичні особи, які піднаглядні військовій прокуратурі Донецького гарнізону зобов'язані надавати договори для їх перевірки та прийняття рішення щодо їх законності. В той же час а ні Донецька квартирно-експлуатаційна частина району військ ППО України, а ні військова частина А 4491 спірну угоду для перевірки не надавали, а тому прокурор не мав можливості дізнатися про існуюче порушення Закону, тому не може вважатись пропущеним строк позовної давності.
Матеріали справи містять копію постанови господарського суду Донецької області від 07.12.2009р. у справі №5/135б, зі змісту якої вбачається, що Фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк визнано банкрутом.
Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №7580700 Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк станом на 17.11.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як фізична особа -підприємець. Інших доказів до матеріалів справи надано не було.
Доводи скаржника щодо необхідності застосування судом преюдиціальних фактів, встановлених рішеннями у справі №12/204пн також судовою колегією до уваги не приймаються так як є недоведеними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.
Беручи до уваги наведене та враховуючи вимоги чинного законодавства, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є не підставою для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011 року у справі №15/299пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2011 року у справі №15/299пд -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.
Повний текст постанови підписаний 24.06.11.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя Р.В.Волков
Суддя М.Д.Запорощенко
Надруковано 12 прим.:
1 прим. - у справу;
2 прим. -прокурору;
3 прим. - сторонам;
3 прим. -3-й особам;
1 прим -ГСДО;
2 прим. -ДАГС