донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.06.2011 р. справа №28/44/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівПриходько І. В.,
Донця О. Є., Ломовцевої Н. В.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю;
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю;
від третьої особи (скаржника):не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
на ухвалу господарського суду Луганської області
від04.05.2011р.
у справі№28/44/2011 (суддя Семендяєва І. В.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест»м.Донецьк
до державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська»дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля»смт. Білоріченський Лутугинського району Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідачаМіністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
простягнення 285 375 243,89грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин-Інвест» (далі -Товариство) звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська»дочірнє підприємство державної холдингової компанії «Луганськвугілля»(далі -Шахта) про стягнення 345 963 418,04 грн.
Ухвалою суду від 22.03.2011р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство вугільної промисловості України.
У ході розгляду справи 04.04.2011р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, за якою просив стягнути з відповідача суму боргу за договором купівлі-продажу № 2 від 08.07.2001р. в розмірі 285 375 243,89грн. Крім того, сторони подали заяву про затвердження мирової угоди щодо стягнення заборгованості в сумі 285 375 243, 89 грн., але текст мирової угоди суду не надали, тому розгляд справи було відкладено. 08.04.2011р. сторонами надано уточнений текст мирової угоди від 04.04.2011р. та додаток до неї з переліком майна.
08.04.2011р. судом було здійснено заміну третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору її правонаступником - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.05.2011р. припинено провадження у справі за №28/44/2011 за позовом Товариства до Шахти про стягнення 285 375 243,89грн. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з затвердженням судом мирової угоди між сторонами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (далі -Міністерство) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначив, що оскільки Міністерство є власником 100% акцій державної холдингової компанії «Луганськвугілля»та здійснює управління корпоративними правами держави, укладення мирової угоди, що передбачає відчуження майнових об'єктів в разі невиконання зобов'язань з оплати боргу, без погодження з Міністерством призведе до порушення законодавства та завдання значних збитків державі в особі Міністерства. Апелянт також наголосив, що текст спірної мирової угоди навіть не надходив на його адресу для погодження перед затвердженням в суді та повідомив про оскарження ним в судовому порядку договору №2 від 08.07.2002р. на підставі якого виникла заборгованість в сумі 285 375 243,89грн., яка є предметом даної справи.
Крім того, Міністерство повідомило, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/201 Міністерство вугільної промисловості України реорганізовано шляхом злиття у Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
Сторони у судовому засіданні 23.06.2011р. у відзиві на апеляційну скаргу проти скарги заперечували, вважають ухвалу прийнятою у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 23.06.2011р. представник скаржника не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, що явка учасників процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також положення статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевих господарських судів, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника заявника апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи Товариство звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Шахти про стягнення 345 963 418,04грн. за умовами договору №2 від 08.07.2002р., згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) продукцію в кількості, по ціна та на умовах, що визначені в узгоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
У підтвердження наявності боргу позивач надав до суду копії накладних до договору №2 та акт звірки між сторонами на заявлену суму позову (томи 7, 6).
04.04.2011р. сторони подали до суду заяву про затвердження мирової угоди щодо стягнення заборгованості в сумі 285 375 243, 89 грн. та 08.04.2011р. сторонами надано уточнений текст мирової угоди від 04.04.2011р. та додаток до неї з переліком майна.
Вказана мирова угоду з боку Товариства підписана директором Бобильовою Н.О., яка діє на підставі п. 9.3.7 Статуту (том 1 а.с. 109), з боку Шахти -ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 01-1593/1 від 13.08.2010р. (том 7 а.с. 1).
За вказаною мировою угодою сторони передбачили, що основна заборгованість боржника в сумі 285 375 243, 89 грн. має бути сплачена до 31.12.2011р., а у випадку несплати цієї суми в обумовлений строк, у власність позивача переходить певне майно, зазначене у додатку № 1 до мирової угоди, в передбаченому мировою угодою порядку. Залишок суми основної заборгованості, що не покривається вартістю майна, зазначеного у додатку № 1 до мирової угоди, у розмірі 17 135 572, 58 грн. має бути сплачений боржником до 31.12.2012р. У разі невиконання боржником мирової угоди у строк до 31.12.2012р. у добровільному порядку, передбачено, що примусове стягнення на майно боржника буде здійснено відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
З матеріалів справи вбачається, що до переліку (додаток № 1 до мирової угоди) майно, на яке накладено арешт, застава, заборона відчуження, не увійшло. Майно відповідача, що знаходиться у податковій заставі: будівля АБК, будівля котельної на 3 котла, будівля столової, клуб, будівля жіночої бані, будівля гаража, будівля клубу, з тексту додатку № 1 до мирової угоди від 04.04.2011р. виключене та в редакції угоди від 08.04.2011р. відсутнє.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що оскільки Міністерство є власником 100% акцій державної холдингової компанії «Луганськвугілля»та здійснює управління корпоративними правами держави, укладення мирової угоди, що передбачає відчуження майнових об'єктів в разі невиконання зобов'язань з оплати боргу, без погодження з Міністерством призведе до порушення законодавства та завдання значних збитків державі в особі Міністерства.
Судова колегія також зазначає, що за правовою природною мирова угода, що подана сторонами на затвердження до суду по суті фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі, вирішення спірних правовідносин між сторонами та врегулюванню спору, і не є правочином щодо відчуження майна у будь-який спосіб. Отже, наявність погодження з уповноваженим органом (Міністерством) у даному випадку не передбачається.
З таких саме підстав колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не бере до уваги заперечення апелянта щодо ненадходження на його адресу тексту спірної мирової угоди для погодження перед затвердженням в суді.
Посилання апелянта на те, що текст мирової угоди не був погоджений з ним судом першої інстанції взагалі суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскарження Міністерством у судовому порядку договору №2 від 08.07.2002р. на підставі якого виникла заборгованість, яка є предметом даної справи, не може бути прийнято до уваги, оскільки судового рішення за розглядом вказаної справи, що вступило у законну силу, скаржником до матеріал справи не надано.
Позивач надвів до суду копію рішення господарського суду Луганської області у справі №18/44пд/2011 від 26.04.2011р., яким Міністерству відмовлено у задоволенні позову про визнання недійним вказаного спірного договору.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що мирова угода стосується прав і обов'язків сторін щодо предмету даного позову, укладена уповноваженими на вчинення цих дій представниками сторін, у зв'язку з чим цілком правомірно затверджена місцевим господарським судом, тому провадження у справі припинено судом у відповідності до п.7 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду Луганської області від 04.05.2011р. у справі за №28/44/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 60, 63, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.05.2011р. у справі за №28/44/2011 -залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Луганської області від 04.05.2011р. у справі за №28/44/201 -залишити без змін.
Головуючий суддя І. В. Приходько
Судді О. Є. Донець
Н. В. Ломовцева
Надруковано: 6 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4 -тертій особі
5-ГСДО
6-ДАГС