донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа №28/23пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівВолкова Р.В.
Новікової Р.Г., Калантай М.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за дов. №б/н від 07.06.2011р.
від відповідача:ОСОБА_2 за дов. №87/03 від 15.04.2011р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітел»м. Горлівка
на рішення
господарського суду Донецької області
від06.04.2011 року
(повний текст підписаний 07.04.2011р.)
у справі№28/23пд (суддя Курило Г.Є.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітел»м. Горлівка
доПублічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»м. Київ в особі Горлівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»м. Горлівка
провизнання договору про іпотечний кредит №326-К-Ю від 20.06.2008р. недійсним
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. у справі №28/23пд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Вітел” м. Горлівка до Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк” м.Київ в особі Горлівської філії ПАТ „Брокбізнесбанк” м.Горлівка про визнання недійсним договору про іпотечний кредит № 326-К-Ю від 20.06.2008р. відмовлено повністю.
Позивач не погодився з прийнятим судовим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї правової позиції, заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що пунктом 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” визначено, що товариство створено з метою задоволення потреб в різних видах продукції, товарів, робіт, послуг, отримання прибутку, реалізації виробничо-економічних, соціально-культурних інтересів і науково-технічних програм учасників товариства. Водночас, скаржник вважає, що умови кредитного договору №326-К-Ю від 20.06.2008р. (з урахуванням змін до нього) не узгоджуються зі статутною метою ТОВ "Вітел", оскільки сума коштів, яка повинна бути повернута за договором (тіло кредиту плюс проценти за його користування), перевищує суму коштів, яку ТОВ "Вітел", зважаючи на свою діяльність, може одержати від використання кредиту. Відтак, заявник апеляційної скарги вважає, що зміст зазначеного кредитного договору суперечить статутним цілям ТОВ "Вітел" та не відповідає положенням ст.1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ст.79 Господарського кодексу України.
Крім того, в апеляційній скарзі позивачем було заявлено вимогу про призначення по справі судово-економічної експертизи з метою підтвердження того, що умови договору про іпотечний кредит №326-К-Ю від 20.06.2008р. є заздалегідь збитковими для ТОВ "Вітел", тобто, що даний кредитний договір укладений всупереч статутній меті діяльності позивача.
Дане клопотання заявника апеляційної скарги судовою колегією відхилене з наступних підстав.
По-перше, таке клопотання судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки співвідношення суми кредиту за договором про іпотечний кредит №326-К-Ю від 20.06.2008р. та суми прибутку, отриманого з використання отриманого кредиту, може бути здійснено самим ТОВ "Вітел" в процесі господарської діяльності за допомогою власних спеціалістів, спеціалістів банку або аудиторської фірми.
По-друге, проведення заявленої позивачем експертизи, судова колегія вважає недоцільним з огляду на достатність документів в матеріалах справи для встановлення дійсних та повних обставин справи, що дає змогу суду надати правову оцінку предмету спору та зробити відповідні висновки.
У відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство “Брокбізнесбанк” м.Київ в особі Горлівської філії м. Горлівка не погодилось з твердженнями позивача та наполягало на відмові у задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду прийнято за результатами всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням та правильним застосування норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні від 15.06.2011 року повноважний представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі. Представник відповідача підтримав правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
20.06.2008р. між Акціонерним банком „Брокбізнесбанк” в особі Горлівської філії (правонаступником якого є відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вітел” був підписаний договір про іпотечний кредит №326-К-Ю, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти, на умовах визначених договором.
За умовами п. 1.1.1 Договору кредит надається в сумі 1746000грн.00 коп.
Пунктом 1.1.2 Договору сторони визначили термін користування кредитом по з 20.06.2008р. по 19.06.2013р., а пунктом 1.1.3. договору встановили процентну ставку за користування кредитом 18% процентів річних.
Згідно з пунктом 1.2 Договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання вбудовано-прибудованого приміщення за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20 червня 2008р., розташованого за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. 60 років СРСР, буд. 63.
Відповідно до п. 2.4 Договору повернення Кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахунок, відкритий Банком Позичальнику за встановленим у цього Договорі графіком погашення заборгованості .
Згідно з п.8.1. Договору останній набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
За наявними матерілами справи, кредитний договір №326-К-Ю від 20.06.2008р. був підписаний з боку Банку заступником директора Горлівської філії АБ "Брокбізнесбанк" Вдовенко С.В., з боку ТОВ "ВІТЕЛ" директором П'яних І.А. без зауважень.
До кредитного договору №326-К-Ю від 20.06.2008р. сторонами вносились зміни та доповнення до договору шляхом укладання додаткових договорів.
Предметом спору в даній справі позивачем визначено визнання договору про іпотечний кредит №326-К-Ю від 20.06.2008р. недійсним.
Згідно статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Банківське кредитування здійснюється на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1 ст.11 ЦК України), тобто між сторонами склалися цивільні правовідносини, врегульовані положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналогічні приписи містяться і в ст.ст. 345, 346 Господарського кодексу України.
За вимогами ст.1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним .
Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, в кредитному договорі повинні бути в обов'язковому порядку визначені положення щодо розміру і порядку нарахування та одержання процентів.
Судовою колегією під час здійснення апеляційного провадження, на підставі матеріалів справи та пояснень сторін, встановлено, що сторони за спірним кредитним договором на час підписання останнього узгодили всі, притаманні даному виду договорів, істотні умови та договір був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як про це вже було позначено вище, підставою для визнання недійсним договору позивач визначив невідповідність змісту договору меті товариства, визначеної статутом -отримання прибутку, оскільки, вважає, що сума коштів, яка повинна бути повернута за договором, перевищує суму коштів, яку товариство може одержати від здійснення господарської діяльності при використанні кредиту, що суперечить статті 1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до приписів ст.1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Аналогічні приписи містить стаття 79 Господарського кодексу України.
Як це вірно було встановлено судом першої інстанції та неодноразово підтверджувалося самим скаржником в заявах та поясненнях , за приписами п. 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел” товариство створено з метою задоволення потреб в різних видах продукції, товарів, робіт, послуг, отримання прибутку, реалізації виробничо-економічних, соціально-культурних інтересів і науково-технічних програм учасників товариства. Для реалізації вказаної діяльності товариство укладає договори.
Тобто, з урахуванням приписів ст.1 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ст. 79 Господарського кодексу України та відповідно до приписів п. 3.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітел", як суб'єкт господарювання, було створене з метою отримання прибутку.
Згідно п. 5.2. статуту позивача, майно товариства, може утворюватися, в тому числі, за рахунок кредитів банку, тобто статут позивача не обмежують органи управління товариства укладати кредитні договори.
При цьому, слід зауважити, що згідно п. 1.2. договору кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання вбудовано-прибудованого приміщення за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 20 червня 2008р., розташованого за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. 60 років СРСР, буд. 63.
Таким чином, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що отримані позичальником, в даному випадку - позивачем, грошові кошти за кредитним договором призначені для отримання ним прибутку та не суперечить меті товариства, і нормам діючого законодавства.
Надавши правову оцінку спірному кредитному договору, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, оскільки спірний договір був підписаний сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, в тому числі і щодо суми кредиту, порядку погашення кредиту та сплати відсотків за кредит.
Крім того, як про це вірно було встановлено місцевим господарським судом, та судова колегія погоджується з даним твердженням, - статутна діяльність і отримання прибутку не впливає на дійсність кредитного договору.
Таким чином, господарський суд Донецької області дійшов законного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 06.04.2011р. у справі №28/23пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітел»м. Горлівка.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел»м. Горлівка на рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. у справі №28/23пд- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.04.2011р. у справі №28/23пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
М.В. Калантай
Надруковано 6 примірників: 1-позивачу; 2 -відповідачу; 1 -госп. суду; 1 -до справи; 1 -ДАГС