донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №25/223пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача):
суддів Алєєвої І. В.,
Величко Н.Л., Москальової І. В.
за участю:
прокурора:Понамарьов А.О. посвідчення №3897
представників:
від позивача:не з'явилися
від відповідача:не з'явилися
від Донецької міської ради:не з'явилися
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуЗаступника прокурора Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від19.11.2010 р.
по справі№25/223пн (суддя Бойко І.А.)
за позовом:Приватного підприємства «Переход», м.Донецьк
до відповідача:
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк
Донецька міська рада
провизнання права власності
Приватне підприємство “Переход” м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 м. Донецьк про визнання права власності на об'єкт нерухомості капітального будівництва - будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району АДРЕСА_1 загальною площею 67 кв. м. та присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості.
Господарським судом Донецької області 19.11.2010 р. прийнято рішення ( суддя Бойко І.А.), яким позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнана за приватним підприємством “Переход” (83052, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, б.64, кв.12, код ЄДРПОУ 24453539) право власності на об'єкт нерухомості капітального будівництва - будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району АДРЕСА_1 загальною площею 67м2. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду першої інстанції обгрунтовано приписами ст. 376 ЦК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням заступник прокурора Донецької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах Донецької міської Ради, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2010 року по справі № 25/223 пн скасувати, прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Донецької області у справі № 25/223пн відкладався відповідно до вимог ст. 77, ст. 99, ст. 101 ГПК України.
До судового засідання прокурор з'явився, вимоги викладенні в апеляційній скарзі підтримав.
В судове засідання представники Донецької міської ради, Приватного підприємства «Переход», м.Донецьк, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м.Донецьк не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2011р. про порушення апеляційного провадження, від 31.05.2011 р. про відкладення апеляційного розгляду у справі № 25/223пн, явка сторін не була визнана обов'язковою.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Донецьку міську раду.
Донецькою міською радою заявлено клопотання від 14.06.2011 р. № 01/15-3342 про розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами, без участі їх представника.
Враховуючи викладене та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників Донецької міської ради, Приватного підприємства «Переход», м.Донецьк, Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5.
У відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації, у зв'язку з заявленим клопотанням прокурора, не здійснювалась.
Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради № 549/1 від 27.12.2000р. приватному підприємству „Переход” було затверджено проект відводу земельної ділянки площею 115,0 кв.м. для розміщення зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном по АДРЕСА_1 м. Донецька; надано ПП „Переход” земельну ділянку площею 115,0кв.м в оренду строком на 5 років з земель загального користування для розміщення зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном по АДРЕСА_1 м. Донецька.
На виконання п. 4.1. рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 549/1 від 27.12.2000р., між позивачем -ПП „Переход” „Орендар” та Виконавчим комітетом Донецької міської ради „Орендодавець” був укладений договір оренди земельної ділянки від 30.01.2001р., зареєстрований 16.02.2001р. за № А/2-95.
Рішенням Донецької міської ради № 28/176 від 20.02.2009р. “Про поновлення приватному підприємству ПП “Переход”договору оренди земельної ділянки, наданої для експлуатації зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном по АДРЕСА_1 у Ворошиловському районі”ПП “Переход” було поновлено строком на 5 (п'ять) років договір оренди земельної ділянки від 30.01.2001р., укладений з виконкомом міської ради та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.02.2001р. № А/2-95, зі змінами та доповненнями, внесеними договором від 03.02.2004р., шляхом укладання нового договору оренди землі.
На виконання п. 3.1. вищезазначеного рішення, 29.10.2009р. між Донецькою міською радою та ПП “Переход” було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040914600069.
Згідно укладеного договору оренди земельної ділянки, позивачу було надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 140136300:00:005:0007) для експлуатації зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном, який знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0115га, в тому числі: 0,0067га -під спорудою, 0,0048га -під проїздами, проходами та площадками.
Згідно п. 13 зазначеного договору, земельна ділянка передається в оренду для експлуатації зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном.
За актом про передачу та прийом в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1410136300:00:005:007) в натурі від 29.10.2009р. ПП “Переход”(Орендар), прийняло земельну ділянку в оренду в розмірі 115 (сто п'ятнадцять)кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у Ворошоловському районі м. Донецька.
В процесі здійснення господарської діяльності позивачем на вищезазначеній земельній ділянці було збудовано будівлю магазину.
Статтею 24 Закону України "Про планування та забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Згідно ст. 29 зазначеного закону дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Позивачем не було отримано відповідних дозволів. За таких обставин, здійснено позивачем будівництво об'єкту нерухомості - магазину є самочинним будівництвом.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( п.5 ст. 376 ЦК України).
Документи, які б підтверджували, що спірне самочинно збудоване майно порушує права інших осіб в матеріалах справи відсутні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України наголошує, що кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення ст. 16 даного Кодексу визначають в якості способу захисту цивільних прав та інтересів визнання права.
При цьому, виходячи з приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Згідно ст. 331 ч.2 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Як встановлено, будівля магазину, що розташований на території Ворошиловського району м. Донецька по АДРЕСА_1 загальною площею 67м2, збудована позивачем на наданій в оренду земельній ділянці, відведеної позивачу для розміщення зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном.
Відповідно до експертно - технічного висновку від 16.08.2010р. здійсненого Донецькою філією державного підприємства “Судовий будівельно -експертний центр”(ліцензія державного комітету України по будівництву та архітектурі № 195335 від 22.12.2006р.) останнім, під час здійснення обстежень будівлі магазину, який розташований на території Ворошиловського району АДРЕСА_1 загальною площею 67м2, встановлено, що дана будівля є об'єктом капітального будівництва, по характеристиці матеріалів та конструкцій відноситься до ІІІ ступні вогнетривкості, його несучі та огороджуючи конструктивні елементи знаходяться в нормальному стані і об'єкт придатний до подальшої експлуатації.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що зазначені документи, в силу приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, можуть свідчити про відсутність порушень функціонального використання земельної ділянки і основних державних будівельних норм та можливої подальшої експлуатації будівель за своїм призначенням.
Крім того, судова колегія враховує, що позивачем -Приватним підприємством “Переход” (орендар), з власником земельної ділянки Донецькою міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким, позивачу надано в строкове платне к
ористування земельну ділянку (кадастровий номер 140136300:00:005:0007) для експлуатації зупиночного комплексу з вбудованим торговим павільйоном, який знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0115га, в тому числі: 0,0067га -під спорудою, 0,0048га -під проїздами, проходами та площадками, строком дії договору до 20 лютого 2014 року.
Тобто, з огляду на вищенаведене, права Донецької міської ради в оскарженому рішенні не порушені.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на об'єкт нерухомості капітального будівництва - будівлю магазину, який розташований на території Ворошиловського району АДРЕСА_1 загальною площею 67 кв. м. обґрунтовані та доведені належним чином.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, колегія суддів погоджується також з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення другої позовної вимоги позивача щодо присвоєння зазначеному вище об'єкту нерухомості поштової адреси, оскільки на час звернення позивача з позовом до суду, за позивачем не зареєстровано право власності на спірне приміщення, а питання про присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомості підлягає вирішенню у виконавчому комітеті Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, оскільки об'єкт нерухомості капітального будівництва -будівля магазину, розташований на земельній ділянці на території Ворошиловського району м. Донецька.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області, м. Донецьк в інтересах держави в особі: Донецької міської ради, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2010 р. по справі № 25/223пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2010 р. по справі № 25/223пн - залишити без змін.
Повний текст постанови складено 15.06.2011 року.
Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова