донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.06.2011 р. справа №37/251пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Геза Т.Д.
суддів:
при секретарі:Будко Н.В., Приходько І.В.
Бабечко А.Д.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -по довір. б/н від 21.06.11р.
від відповідача:
від третьої особи:ОСОБА_2 -по довір.
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуVolvo Construction Equipment SE -631 85, Sweden,
(Вольво Констракшн Еквіпмент АБ)
м. Ескільстуна, Швеція
на рішення господарського суду Донецької області
від28.03.2010 року
по справі
за позовом
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №37/251пн
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м. Донецьк
Volvo Construction Equipment SE -631 85, Sweden,
(Вольво Констракшн Еквіпмент АБ)
м. Ескільстуна, Швеція
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 м. Київ
предмет спорувизнання вчиненого виконавчого напису нотаріусу №1475 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ "Донспецпром") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням клопотання про заміну неналежного відповідача) до Volvo Construction Equipment SE -631 85, Sweden (далі по тексту - Volvo Construction Equipment), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 м. Київ, про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу №1475 від 09.07.2009р. таким, що не підлягає виконанню повністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у приватного нотаріуса документів, необхідних для вчинення спірного напису, та не визначеність у спірному написі відомостей щодо строку, за який провадиться стягнення.
Як на правову підставу позову, позивач посилався на ст.ст. 34, 50, 47, 49, 87, 89 Закону України "Про нотаріат", п.п.2, 22, 282, 287 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, п.8 Постанови КМУ від 29.06.1999р. №1172.
Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведені позовні вимоги, а саме те, що виходячи з приписів ст.ст. 88-89 Закону України "Про нотаріат", у нотаріуса були відсутні належні підстави визначити безспірність вимог у сумі 213 902 доларів США, за наданими документами: договором фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р., засвідченою лізингодавцем копією рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Крім цього, судом першої інстанції вказано на те, що відповідачем не був доведений факт припинення лізингових відносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р. до дати вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, оскільки лист №54 від 02.03.09р., який відповідач вважає повідомленням про відмову від даного договору, взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від даного договору. Цей лист визначає лише про наявність намірів припинити договір у разі безпідставного непогашення заборгованості, строк оплати якої, у вказаному відповідачем обсягу, на той момент ще не настав.
Volvo Construction Equipment звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн скасувати, та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони розділом 15 договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р. передбачили, що спори, які виникають з цього договору, передаються на вирішення третейського суду -Арбітражного Інституту Торгової палати с. Стокгольм, Швеція.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповною мірою дослідив порядок припинення договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р., узгоджений сторонами в ст. 6 "Випадки невиконання зобов'язань", який на думку скаржника, надає лізингодавцю право в односторонньому порядку відмовитись від договору лізингу, та звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Відповідач в апеляційній скарзі також вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 87 та ст. 89 Закону України "Про нотаріат", а тому суд дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог.
ТОВ "Донспецпром" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що аргумент відповідача відносно неможливості розгляду даної справи у господарському суді через застереження встановлені у розділі 15 договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р. є безпідставним, оскільки спірний напис вчинений відповідно до національного законодавства України, а п.6.5 даного договору містить спеціальне застереження (порівняно з іншими положеннями договору) відносно застосування законодавства України в цього випадку, тобто арбітражне застереження не розповсюджується на даний спір.
Позивач у відзиві вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає приписам ст. 88-89 Закону України "Про нотаріат".
Третя особа без самостійних вимог на боці відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.07р. між позивачем (Лізінгоодержувач) та відповідачем (Лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу №UKR133/0807F, за умовами якого Лізингодавець відповідно до заяви Лізингоодержувача погоджується придбати для подальшої передачі в лізинг Лізингоодержувачу 1 одиницю грейдера Volvo G 946 згідно з технічною специфікацією у додатку №1 (а.с. 17 т.1) на загальну суму 241000 доларів США строком на 5 років з дати складання сертифікату про приймання за встановленою формою.
За умовами п.3.1. лізингові платежі здійснюються в порядку, викладеному в додатку №3 (а.с.18 т.1), та графіку платежів (а.с.19 т.1), що має підписуватися двічі -на дату підписання договору та на дату поставки.
Пунктом 6.1 договору Лізингодавцю надане право припинити дію договору з письмовим повідомленням Лізингоодержувача, зокрема у разі, коли: Лізингоодержувач не здійснить перерахування Лізингодавцю обумовленої суми лізингових платежів або будь-яких інших платежів, передбачених цим договором, протягом 10 днів після настання строку оплати; Лізингоодержувач не виконує положення цього договору і не вживає заходів щодо виправлення будь-якого порушення цього договору протягом 14 днів після отримання письмового повідомлення щодо цього порушення
Згідно п. 6.2 договору у випадку невиконання Лізингоодержувачем, зазначених п.6.1 зобов'язань або будь-яких інших зобов'язань, передбачених цим договором, Лізингоодержувач повинен негайно сплатити Лізингодавцю за всіма платежами, що залишились несплаченими, і покрити всі інші витрати за цим договором. Після чого право власності перейде від Лізингодавця до Лізингоодержувача. В свою чергу, відповідно до п. 6.3. у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплачує зазначені в п.6.2 цього договору платежі, а також будь-які інші платежі й витрати, зазначені в цьому договорі або пов'язані з ним, протягом 15 календарних днів після отримання відповідного письмового повідомлення з боку Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути обладнання протягом 8 робочих днів в тому самому стані, як на дату підписання Сертифіката про приймання (виключаючи нормальний знос) у будь-яке місце на території України, визначене Лізингодавцем. При цьому Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити всі необхідні дії та за свій рахунок сплатити мито, податки, збори та інші обов'язкові платежі для зняття з обліку обладнання в органах реєстрації і митного оформлення обладнання для вивозу його за межі митної території України.
Пунктом 6.5 договору фінансового лізингу встановлено, що у разі несплати Лізингоодержувачем лізингового платежу протягом 30 календарних днів після чергового строку, встановленого в додатку №4 цього договору на вимогу Лізингодавця, обладнання підлягає поверненню у безспірному порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса згідно законодавства України, незалежно від інших положень цього договору.
04.03.09р. Лізингодавцем був направлений на адресу Лізингоодержувача лист №54 від 02.03.09р. (а.с.а.с.18, 19 т.3), в якому повідомлялось про прострочення останнім оплати лізингових платежів згідно низки договорів фінансового лізингу, серед яких і №UKR133/0807F від 22.08.07р., за яким розмір прострочення визначався у розмірі 195214 доларів США -невиплачена ціна обладнання та 13164,89 долари США -нараховані відсотки, всього -208378,89 доларів США, вказувалося про необхідність виконання означеного грошового зобов'язання. В цьому листі також містилось застереження, що у випадку невиконання цієї вимоги повідомлялося про відмову від договорів лізингу та вимагалося повної сплати несплаченої ціни предмету лізингу, а також нарахованих відсотків за користування предмету лізингу згідно графіку платежів до дати повної сплати заборгованості, або повернути Лізингодавцю протягом 15 днів з моменту отримання цього повідомлення відповідні предмети лізингу. На випадок невиконання цих вимог Лізингодавцем вказувалося про наміри вчинити дії щодо повернення предмету лізингу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
09.07.09р. відповідач звернувся до третьої особи -нотаріуса ОСОБА_3 з заявою №3/7-09 (а.с76 т.3), в якій просив здійснити дії з повернення предмету лізингу -грейдера Volvo G 946 2007 року випуску шляхом вчинення виконавчого напису. В заяві зазначалось про наявність простроченої заборгованості позивача зі сплати лізингових платежів в сумі 62060 доларів США, суми несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору згідно графіку №4 в сумі 195 214 доларів США, а також нарахованого відсотку за користування предметом лізингу в сумі 18688 доларів США, усього -213 902 доларів США.
До заяви №3/7-09 від 09.07.09р. представник Відповідача додав оригінал договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р., лист №54 від 02.03.09р. з відміткою про несплату заборгованості станом на 09.07.09р. з доказами його надсилання Лізингоодержувачу, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витяг з особового рахунку.
За змістом витягу з особового рахунку за договором фінансового лізингу №UKR133/0807F (а.с.89 т.3) Лізингоодержувач не сплатив чотири чергові квартальні платежі з 24.09.08р. по 24.06.09р. у загальному розмірі 62060 доларів США, нараховані відсотки за користування предметом лізингу у розмірі 18688 доларів США, зважаючи на що станом на 09.07.2009р. сума несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 195214 доларів США, усього -213902 долари США.
За результатами розгляду поданої заяви відповідача та доданих документів, 09.07.09р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис за №1475 (а.с.75 т.3), яким пропонувалося повернути від ТОВ "Донспецпром" на користь Volvo Construction Equipment автогрейдер Volvo G 946 2007 року загальною вартістю 241000 доларів США за невиплату в строки, передбачені графіком платежів до договору фінансового лізингу №UKR133/0807F чергових лізингових платежів у загальному розмірі 62060 доларів США, нарахованих відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 18688 доларів США, та суму несплаченої вартості предмету лізингу до кінця дії договору визначена у розмірі 195214 доларів США, усього -213902 долари США.
Постановою відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби від 11.08.09р. за №ВП 14167588 (а.с. 23 т.1) відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса.
За змістом заявлених позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушені приписи ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторони розділом 15 договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р. передбачили, що спори, які виникають з цього договору, передаються на вирішення третейського суду -Арбітражного Інституту Торгової палати с. Стокгольм, Швеція.
Судова колегія вважає даний довід скаржника безпідставним, оскільки спірний напис, виходячи з його змісту, вчинений третьої особою у відповідності до національного законодавства України, а п. 6.5. договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р. містить спеціальне застереження (порівняно із іншими положеннями договору) відносно застосування законодавства України в цьому випадку.
Враховуючи викладене апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що арбітражне застереження у договорі не розповсюджується на розглядуваний спір.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів скаржника відносно не підвідомчості цієї справи господарському суду, адже господарський характер правовідносин між стягувачем та боржником за спірним написом і їх статус юридичних осіб відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює саме господарську підвідомчість заявлених вимог.
Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 87 та ст. 89 Закону України "Про нотаріат", а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.
Судова колегія вважає даний довід скаржника необґрунтованим, виходячи з наступного.
Як вбачається з позову, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що спірний виконавчий напис нотаріуса не відповідає приписам ст. 88-89 Закону України "Про нотаріат".
Стаття 87 Закону України "Про нотаріат" встановлює повноваження нотаріуса з витребування від боржника майна шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, а ч. 1 ст. 88 цього Закону встановлює дві умови для вчинення такого напису:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості;
- та з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між юридичними особами, як у даному випадку).
Сукупний аналіз означених положень в контексті визначених ч. 1 ст. 89 Закону обов'язкових елементів виконавчого напису дають підстави для висновку як про неможливість існування розбіжностей щодо обсягу боргу, так і про неможливість невизначеності строку, за який проводиться стягнення. Дійсно, оскільки, з одного боку, означена норма не містить застережень про неможливість її застосування до виконавчих написів, за якими відбувається повернення майна (як в даному випадку), а з іншого боку, саме безспірна заборгованість, яка сформувалося у строк, що не перевищує одного року до дати вчинення спірного напису, є підставою для можливості вчинення такого напису, оскільки спірний виконавчий напис має відповідати означеним вимогам.
Відповідно до п. 8 затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999р. N1172 Переліку документів, з якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі по тексту - Перелік документів), безспірність вимог для вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу має підтверджуватися наступними документами:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Як було встановлено судом першої інстанції, спірний виконавчий напис було вчинено на підставі рахунку, який викладено в листі №54 від 02.03.09р., в якому відносно договору №UKR133/0807F від 22.08.07р. сума прострочення визначалась у розмірі 195214 доларів США -невиплачена ціна обладнання та 13164,89 доларів США -нараховані відсотки, у сього -208378,89 долари США. В свою чергу, сума грошових зобов'язань у спірному виконавчому написів була визначена Третьої особою у розмірі 213902 доларів США (згідно відомостей витягу з особового рахунку).
Отже, беручи до уваги, що витяг з особового рахунку за змістом п. 8 Переліку документів не віднесений до документів, що встановлюють безспірність вимог Лізингодавця, а рахунку з відміткою про несплату на суму 213902 доларів США та доказами надсилання Лізингоодержувачу нотаріусу відповідачем надано не було, таких доказів не було надано і апеляційній інстанції, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у нотаріуса були відсутні належні підстави за наданими документами визначити безспірність вимог у сумі 213902 доларів США.
Крім цього, як вірно зазначив суд, відповідач безпідставно відніс невиплачену ціну обладнання, на дату складання листа №54 від 02.03.09р., до простроченої заборгованості за лізинговими платежами, оскільки за змістом графіку платежів (а.с.21 т.1), складеного після поставки обладнання 24.12.07р. (а.с.20 т.1 зворотна сторона), станом на 02.03.09р. обсяг грошових зобов'язань позивача з відшкодування частини вартості майна, строк яких вже наступив, визначався сумою чотирьох перших платежів в загальному розмірі 64381 доларів США, тоді як дата оплати решти вимог ще не настала.
Дійсно, положення п. 6.2. договору фінансового лізингу передбачають випадок, при якому виникає обов'язок Лізингоодержувача негайно сплати всі несплачені платежі і покрити всі витрати за договором, проте такий обов'язок настає у разі невиконання зобов'язань, передбачених п. 6.1. договору відносно припинення договору за відповідними письмовим повідомленням, та спрямований (обов'язок) на перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача. Таким чином, із змісту означених пунктів договору випливає, що сторони обумовили можливість виникнення грошового зобов'язання з дострокового погашення всієї вартості предмету лізингу лише у випадку попереднього письмового повідомлення про припинення договору та необхідністю забезпечення переходу права власності на майно до Позивача.
Між тим, ані до матеріалів справи, ані до нотаріусу (виходячи із змісту представлених ним документів) не були надані будь-які письмові повідомлення Лізингодавця про припинення договору з відповідних підстав, які б передували встановленню листом №54 від 02.03.09р. факту прострочення зобов'язання з дострокової сплати всієї вартості предмету лізингу, а сам такий лист, як і інші документи жодною мірою не вказують на наявність намірів Лізингодавця внаслідок здійснення таких дострокових платежів передати у власність позивача предмет лізингу.
Таким чином, у нотаріуса не було належних підстав для кваліфікації і суми невиплаченої ціна обладнання 195214 доларів США, що згадувалася у листі №54 від 02.03.09р. та відображена у спірному виконавчому написі, у якості безспірної простроченої заборгованості Лізингоодержувача.
Крім того, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності спірного напису приписам ч. 1 ст. 89 Закону України "Про нотаріат" відносно невизначеності строку, за який проводиться стягнення, адже спірний напис дійсно не містить означеного обов'язкового елементу, а заперечення відповідача та третьої особи щодо формальності цієї підстави та некоректності її застосування через спрямованість напису на повернення майна, а не стягнення, судова колегія вважає безпідставними, виходячи з того, що законодавством визначені обов'язкові умови для вчинення напису.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповною мірою дослідив порядок припинення договору фінансового лізингу №UKR133/0807F від 22.08.07р., узгоджений сторонами в ст. 6 "Випадки невиконання зобов'язань", який на думку скаржника, надає лізингодавцю право в односторонньому порядку відмовитись від договору лізингу, та звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Судова колегія вважає даний довід скаржника необґрунтованим, з огляду на наступне.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", застосування якої у даному випадку обумовлено п. 6.5. договору фінансового лізингу, вчинення за заявою Лізингодавця виконавчого напису для повернення предмету лізингу вимагає попередньої відмови від договору за умов, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Частина 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком відповідно повну чи часткову зміну умов зобов'язання, або його припинення.
Наразі, відповідачем не доведено відповідними доказами факту повідомлення позивача про припинення лізингових правовідносин у зв'язку із здійсненою відмовою від договору лізингу до дати вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса, оскільки лист №54 від 02.03.09р., який відповідач вважає повідомленням про відмову від договору лізингу, взагалі не може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу.
З даного листа вбачається (т. 3 а.с. 18-19), що відповідач лише повідомляє позивача про наявність наміру припинити договір у разі непогашення заборгованості, строк оплати якої в вказаному обсягу на той момент ще не настав, як було зазначено вище.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що позивачем доведені належним чином позовні вимоги, які обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Volvo Construction Equipment SE -631 85, Sweden (Вольво Констракшн Еквіпмент АБ, м. Ескільстуна, Швеція) залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.03.11р. по справі №37/251пн залишити без змін.
Головуючий: Т.Д. Геза
Судді: Н.В. Будко
І.В. Приходько
Надруковано: 6 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. третій особі
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду