донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
15.06.2011 р. справа № 9/37
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Колядко Т.М.
суддівДонець О.Є. , Скакуна О.А.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 за довір. № 15 від 14.06.2011р., ОСОБА_2 - паспорт
від відповідача:не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від24.03.2011р.
по справі№ 9/37 (Марченко О.А.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Рапід" м. Горлівка Донецької області
дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк
простягнення 4681,69грн
Господарський суд Донецької області (суддя Марченко О.А.) рішенням від 24.03.2011р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід" м. Горлівка Донецької області (далі - ТОВ "Рапід") та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк (далі - ТОВ "ТС Обжора") основний борг в сумі 3990,24грн., інфляційні витрати в сумі 574,59грн., три процента річних в сумі 165,95грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн., посилаючись на доведеність позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі № 9/37 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи.
Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між сторонами була досягнута усна домовленість відносно поставки товару, та безпідставно не прийняв до уваги укладання між сторонами договору купівлі-продажу № 456 від 01.03.2007р. Крім того, заявник вважає, що стягнення заборгованості за спірними видатковими накладними було предметом спору у справі № 6/347.
Відповідач свого представника у судове засідання 15.06.2011р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 26.04.2011р. Доказів поважності причин його неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представники позивача не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши заперечення представників позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ТОВ "Рапід" м. Горлівка звернулось до суду з позовом до ТОВ "ТС Обжора" м. Донецьк про стягнення 4681,69грн., з яких: основний борг в сумі 3990,24грн., інфляційні витрати в сумі 534,69грн. та три процента річних в сумі 156,76грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов"язань щодо оплати вартості поставленого товару згідно накладних № 685, № 686, № 687 від 15.04.2008р.
Заявою від 09.03.2011р. № 010-ОБЖ/2 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 4730,78грн., з яких: основний борг в сумі 3990,24грн., інфляційні витрати в сумі 574,59грн. та три процента річних в сумі 165,95грн. Судом заяву прийнято та розглянуто по суті (а.с. 64).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 3990,24грн. за накладними № 685, № 686, № 687 від 15.04.2008р., які підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, між сторонами відбувся правочин, правовідносини за яким регулюється главою 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача 29.09.2009р. була направлена вимога вих.№02/09/09 від 28.09.2009р. про сплату вартості отриманого товару за спірними накладними, яка отримана останнім 02.10.2009р.
Отриманий товар відповідач не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість склала 3990,24грн.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів не погоджується з доводом відповідача, що поставка за спірними накладними відбулась на підставі договору № 456 від 01.03.2007р. з огляду на наступне.
Дійсно, як зазначає відповідач, між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № 456 від 01.03.2007р., за умовами якого ТОВ "Рапід" (Продавець) поставляє і передає у власність ТОВ "ТС Обжора" (Покупець), а останній приймає та сплачує товар на умовах і в порядку, визначеним цим договором, згідно заказу на поставку і товаросупровідної документації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 “Бланк заказу на поставку”) та відповідно до специфікації (а.с. 94).
Товар, поставлений за спірними видатковими накладними, не узгоджений сторонами в специфікації до договору № 456 від 01.03.2007р., тому підстави вважати, що він був отриманий відповідачем в межах цього договору відсутні.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що спірні відносини мають позадоговірний характер, які склались шляхом поставки за накладними № 685, № 686, № 687 від 15.04.2008р. Зазначені накладні не містять посилання на договір №456 від 01.03.2007р. Отримання товару відповідачем не спростовується і підтверджено актом звірки (а.с. 84).
За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3990,24грн., оскільки відповідач не надав доказів щодо погашення цієї заборгованості.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 574,59грн. та три процента річних в сумі 165,95грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Посилання заявника скарги на рішення у справі № 6/347 є безпідставним, оскільки стягнення боргу за зазначеними видатковими накладними не було предметом спору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "ТС Обжора" м. Донецьк не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі № 9/37 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.03.2011р. у справі № 9/37 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді: О.Є. Донець
О.А. Скакун
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. г/с Дон. обл.