донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №8/5009/857/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Калантай М.В.
суддів:Волкова Р.В.
Запорощенка М.Д.
за участю представників сторін:
прокурор:Смагіна Г.В.
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольського міжрайонного прокурора м. Мелітополь
на рішення господарського суду Запорізької області
від21.04.2011 року
у справі№8/5009/857/11
за позовом:Мелітопольського міжрайонного прокурора м. Мелітополь, заявленого в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради м. Мелітополь
до відповідача:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Мелітополь
простягнення 43312грн. за фактичне користування земельною ділянкою для розміщення автостоянки площею 1066кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.04.2011 року у справі №8/5009/857/11 (суддя Попова І.А.) відмовлено в задоволенні позову Мелітопольського міжрайонного прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради м. Мелітополь до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Мелітополь про стягнення 43312грн. за фактичне користування земельною ділянкою для розміщення автостоянки площею 1066кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Мелітопольський міжрайонний прокурор, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі заявник наполягає на наявності підтверджених відповідними доказами всіх чотирьох елементів складу вчинення відповідачем цивільного правопорушення, що, на його думку, є підставою для задоволення позову.
Прокурор просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Позивач, Мелітопольська міська рада, та відповідач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_1, наданим їм правом не скористалися, відзивів не надали, представників в судове засідання не направили. Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на нез'явлення в судове засідання представників сторін, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши прокурора, що прибув в судове засідання, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи, та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається матеріалів справи відповідач, ФОП ОСОБА_1, є власником 6/100 частин комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1, які набув за договором дарування №1759 від 11.06.2003 року та за договором купівлі-продажу від 03.09.2003 року, що складаються із будівлі літ Р-1, огорожі № 1, резервуару № 2-5, цистерни № 6 -11, 12 -15 стовпчики, ТРК, підвал П, загальною площею 100,6 кв.м., будівлі літ. Г-1 загальною площею 107,6 кв.м.
Право користування земельною ділянкою відповідачем на час пред'явлення позову не оформлено.
Зазначеними договорами дарування та купівлі-продажу не передбачалось переходу права власності або права користування до відповідача на будь-яку частину земельної ділянки (з урахуванням, що відповідач є власником лише 6/100 комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1).
З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що ФОП ОСОБА_1, як нинішній власник споруд, та попередній власник майнового комплексу, не мають правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_1, межі її в натурі не встановлювались.
Мелітопольською міською радою 23.02.2007 року було прийнято Рішення №4/7, яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 площею 0,48 га, в тому числі площею 0,39 га для розміщення та експлуатації транспортної бази та площею 0,09 га для розміщення та експлуатації автозаправної станції в оренду строком на 50 років.
Державною інспекцією за охороною земель Управління Держкомзему у м. Мелітополі 12.01.2011 року проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт, в якому встановлено, що на момент проведення обстеження частина земельної ділянки площею 1066 кв.м. використовується для розміщення автостоянки, зокрема, на цій ділянці зберігаються транспортні засоби у кількості 18 шт., при в'їзді на цю територію встановлена сторожка, за відсутності правовстановлюючих документів на землю.
Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Статтею 3 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно ч. 1 ст. 6 цього ж Закону орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства не має прав ні власника, ні землекористувача земельної ділянки будь-якої площі за зазначеною адресою.
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати з земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (на даний час -Податковим кодексом України).
Тобто, як правомірно зазначено судом першої інстанції, за відсутності між сторонами договору оренди та державного акту на землю, безпідставно планувати надходження плати за землю до місцевого бюджету, тобто реальне одержання доходу (Таку правову позицію викладено у постанові ВГС України від 24.03.2009 р. у справі №16/137).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1066 кв.м., яку останній використовує під автостоянку. Однак у вирішенні питання щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, слід враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963. Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Як вбачається із матеріалів даної справи розрахунок шкоди, заявленої до стягнення, здійснений прокурором, виходячи із розміру орендних платежів, які б мали вноситись за умови укладання договору оренди. При цьому, земельна ділянка площею 1066 кв.м. не зайнята спорудами, належними відповідачу на праві власності (згідно схеми до акту обстеження). Сам лише факт надання відповідачу дозволу органом місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,46 га не свідчить, що земельна ділянка такої площі (в тому числі спірні 1066 кв.м.) буде передана йому в користування.
Акт обстеження земельної ділянки від 12.01.2011 р. не може бути прийнятий як належний доказ площі фактично займаної відповідачем земельної ділянки (під будівлями та спорудами), площі самовільно зайнятої земельної ділянки та строку самовільного її використання.
Таким чином, визначивши дії відповідача як неправомірні внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, прокурором безпідставно заявлено до стягнення 43312 грн. шкоди, розрахованої відповідно до розміру неотриманої орендної плати.
Судова колегія вважає, що для застосування відповідальності відповідача повинна бути встановлена наявність у його діях усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), та ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.
У відповідності до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Внаслідок недоведеності наявності у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (зокрема, протиправної поведінки та розміру шкоди) господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.
Беручи до уваги зазначене, мотиви, викладені заявником в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на їх недоведеність та безпідставність.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Мелітопольського міжрайонного прокурора м. Мелітополь на рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011 року у справі №8/5009/857/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.04.2011 року у справі №8/5009/857/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови підписаний 17.06.11.
Головуючий М.В.Калантай
Суддя Р.В.Волков
Суддя М.Д.Запорощенко
Надруковано 8 прим.:
1 прим. -у справу;
2 прим. -прокурору;
2 прим. - сторонам;
1 прим. -ГСЗО;
2 прим. -ДАГС