донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.06.2011 р. справа №40/323пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 -за дов.,
від відповідача:ОСОБА_2 -за дов.,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції НАСК «Оранта»
на рішення господарського судуДонецької області
від23.03.2011 року
у справі№40/323пд (головуючий суддя: Підченко Ю.О., судді: Мартюхіна Н.О., Курило Г.Є.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства „Рубін” м. Донецьк
до
про відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА” м. Київ
стягнення штрафу у розмірі 20950,00грн. (згідно остаточних вимог)
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2011 року у справі №40/323пд остаточні позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Рубін” м. Донецьк (далі -ВАТ «Рубін») до відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА” м. Київ (далі - ВАТ НАСК „ОРАНТА”) про стягнення штрафу у розмірі 20950,00грн. ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.03.2011р. (а.с.102-104) та заяви про відмову від позову в частині розірвання договору оренди (а.с.116) -задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф в сумі 20 950 грн., витрати по державному миту в розмірі 209 грн. 50 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. В частині позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р. суд першої інстанції на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України припинив провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог, відповідач наголошує на безпідставності заявленої до стягнення неустойки за період з листопада 2008р. по листопад 2010р., оскільки остання нарахована всупереч приписів ч.6 ст.232 ГК України, а також вказує на порушення позивачем строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки, який встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи в повному обсязі.
Представник позивача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду в зв'язку з необхідністю надання додаткових документів по справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє вищевказані клопотання представника позивача з тих підстав, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а позивач не був позбавлений можливості надати додаткові докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також на стадії апеляційного провадження впродовж двохмісячного терміну розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між відкритим акціонерним товариством „Рубин” ( Орендодавець) та Донецькою обласною дирекцією ВАТ НАСК „ ОРАНТА” (Орендар) - 10.10.08р. було укладено договір №100 оренди нежилого приміщення, загальною площею 24,8 кв.м, місцезнаходження якого у товарному відділі №13 „Рубін”, і розташоване за адресою: 84500, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, 19.
Судом як першої, так і апеляційної інстанції прийнято до уваги факт проведених реорганізацій підприємства-відповідача, наявність підписаних з цього приводу між сторонами додаткових угод, внесених до статутів змін тощо, у зв'язку з чим правонаступником прав та обов'язків сторони за договором оренди є -відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „ ОРАНТА”.
На виконання умов п.п.1.1, 2.2, 2.3, 5.1 договору оренди, позивач за актом прийому-передачі від 10.10.08р. передав, а відповідач прийняв у строкове користування нежитлове приміщення.
Підпунктами 2.2, 2.3 договору оренди передбачено розмір орендної плати в сумі 2 000 грн., можливість за згодою сторін зміни її розмір та порядок її внесення -до 15 числа місяця, з урахуванням ПДВ.
Договором погоджені умови відповідальності сторін за невиконання пункту 2.2 договору щодо своєчасного внесення орендних платежів у вигляді штрафу в розмірі: 10%, та відповідно 50%.
Згідно умов додаткової угоди №1 від 24.03.09р. до договору оренди №100 від 10.10.08р., сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, який дорівнює 1 700 грн., та підлягає внесенню Орендарем також до 15 числа поточного місяця. Вказане доповнення набрало чинності з 01.04.09р. та діяло до 01.10.09р.
Свої обов'язки за договором щодо своєчасного внесення орендних платежів відповідач не виконав, у зв'язку з чим у позивача виникли підстави для розірвання договору оренди. Так, надіслані на його адресу розрахункові документи у вигляді платіжних доручень №№ 4684, 402, 804, 1433, 3071, 3399, 3803, 5319, 6195, 6721, 7396, 249, 558, 1069, 96174, 98054, 99946, 19257, 21690, 24318, 2624 ( залучені до матеріалів справи) не були ним сплачені у встановлений відповідно до вимог пункту 2.2 договору строк.
За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення штрафу у розмірі 50% від суми кожного несвоєчасного виконання зобов'язання у сумі 20950,00грн. (згідно остаточних вимог: а.с.102-104,116).
Господарський суд Донецької області остаточні вимоги позивача задовольнив та стягнув з відповідача штраф в сумі 20 950 грн., витрати по державному миту в розмірі 209 грн. 50 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. В частині позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р. суд першої інстанції на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України припинив провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач первісно звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р.
В березні 2011 року позивач подав заяву від 04.03.2011 року про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України та остаточно просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р. та стягнути на його користь штраф у розмірі 20950,00грн., яку господарський суд Донецької області прийняв до розгляду.
Також позивач в порядку ст.22 ГПК України відмовився від позову в частині розірвання договору оренди (а.с.116), в зв'язку з чим господарський суд попередньої інстанції на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України дійшов вірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції
Тому, предметом даного спору є стягнення штрафу у розмірі 50% від суми кожного несвоєчасного виконання зобов'язання у сумі 20950,00грн. за договором оренди нежитлового приміщення №100 від 10.10.08р.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, фактичні обставини справи підтверджують досягнення сторонами усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, що дає підстави вважати спірний договір укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 759 ЦК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач основне зобов'язання щодо внесення орендних платежів не виконав, зокрема, надіслані на його адресу розрахункові документи у вигляді платіжних доручень №№ 4684, 402, 804, 1433, 3071, 3399, 3803, 5319, 6195, 6721, 7396, 249, 558, 1069, 96174, 98054, 99946, 19257, 21690, 24318, 2624 не були ним сплачені у встановлений відповідно до вимог пункту 2.2 договору строк.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що мірою відповідальності за порушення вимог пункту 2.2 договору є штраф у розмірі 10% від суми кожного невиконаного своєчасно зобов'язання.
Якщо порушення, про котрі йде мова у вказаному пункті будуть систематичними (два або більш разів), то Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі 50% від суми кожного несвоєчасного виконаного зобов'язання.
З заяви від 04.03.11р. (а.с.102-104) вбачається, що станом на 01.03.11р. сума штрафу у розмірі 50% від суми такого невиконаного зобов'язання складає 20 950 грн. та розраховується, виходячи із розміру орендної плати, яка діяла з листопада 2008 року по лютий 2011 року.
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи те, що порядок нарахування штрафних санкцій відносно основного зобов'язання за кожним платіжним дорученням підтверджено наданим позивачем розрахунком та є відповідним вимогам ст.ст. 230, 231 та 232 ГК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ВАТ „Рубін” про стягнення з останнього штрафу в розмірі 50% від суми кожного невиконаного зобов'язання відносно сплати орендних платежів в сумі 20 950 грн. як законних та обґрунтованих, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про необхідність застосування строку позовної давності до спірних правовідносин до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна письмова (або зафіксована в протоколі судового засідання) заява відповідача про це, що унеможливлює застосування позовної давності в даному спорі.
Щодо інших посилань скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх також до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011 року у справі №40/323пд є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011 року у справі №40/323пд залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА” м. Київ в особі Донецької обласної дирекції НАСК «Оранта»- без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М.Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим.:
1. позивачу;2,3. відповідачу;4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО.