донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.06.2011 р. справа № 7/23
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колядко Т.М.
суддів: Приходько І.В., Скакун О.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довір. № 59-11"Д" від 26.04.2011р.
від відповідача: не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. по справі № 7/23 (суддя Сгара Е.В.)
за позовом: публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області
до відкритого акціонерного товариства "Стромацемент" м. Амвросіївка Донецької області
про стягнення інфляційних витрат в сумі 243563,34грн. та трьох процентів річних в сумі 37832,76грн.
Господарський суд Донецької області (суддя Сгара Е.В.) рішенням від 23.03.2011р. частково задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області (далі - ПАТ "Донецькобленерго") та стягнув з відкритого акціонерного товариства "Стромацемент" м. Амвросіївка Донецької області (далі - ВАТ "Стромацемент") інфляційні витрати в сумі 34171,44грн., три процента річних в сумі 2544,94грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 397,16грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 33,31грн. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено, посилаючись на сплив строку позовної давності.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі № 7/23 просить скасувати в частині застосування строку позовної давності та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 209391,90грн. та три процента річних в сумі 35287,82грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутня письмова заява або клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності; при прийнятті рішення судом невірно витлумачено приписи ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України.
25.05.2011р. позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив здійснити заміну відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго", посилаючись на положення Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. № 514-VI, при цьому надавши свідоцтво № 664521 про державну реєстрацію юридичної особи від 26.04.2011р. та статут ПАТ "Донецькобленерго". Апеляційна інстанція клопотання позивача задовольнила, в зв"язку із зміною організаційно-правової форми позивача.
Відповідач свого представника у судове засідання 08.06.2011р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення 20.04.2011р. Доказів поважності причин його неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Представник позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
ПАТ "Донецькобленерго" м. Горлівка звернулось до суду з позовом до ВАТ "Стромацемент" м. Амвросіївка про стягнення 281396,10грн., з яких: інфляційні витрати в сумі 243563,34грн., нараховані за період з березня 2004р. по травень 2008р. та три процента річних в сумі 37832,76грн. за період з 16.03.2004р. по 20.05.2008р., посилаючись на те, що останні є самостійним видом захисту порушеного права у разі наявності факту прострочення грошового зобов"язання. Крім того, позивач вважає, що строк позовної давності щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних переривався затвердженням судом 20.05.2008р. мирової угоди у справі № 5/207б про банкрутство відповідача та, що з 20.05.2008р. перебіг строку позовної давності почався заново згідно ст. 264 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2001р. між сторонами був укладений договір № 16 про постачання електричної енергії (далі - договір). Строк дії договору до 31.12.2002р. та вважається продовженим на той же термін, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не надійде заява жодної із сторін про відмову від цього Договору або його перегляду (розділ 5 договору).
Відповідно до п. 1.1. предметом договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між Споживачем (ВАТ "Стромацемент") та Електропостачальною організацією (ПАТ "Донецькобленерго").
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2003р. порушено справу № 5/207б про банкрутство ВАТ "Стромацемент" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
При розгляді справи про банкрутство, ухвалою господарського суду Донецької області № 5/207б від 16.03.2004р. затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якого ПАТ "Донецькобленерго" визнано конкурсним кредитором четвертої черги на суму заборгованості 301439,78грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області № 5/207б від 20.05.2008р. провадження у справі про порушення справи про банкрутство ВАТ "Стромацемент" припинено у зв'язку із затвердженням мирової угоди, за умовами якої, передбачено погашення заборгованості боржником на користь ПАТ "Донецькобленерго" 1% заборгованості (3014,40грн.) та прощення 99% боргу.
Оскільки встановлено факт наявності заборгованості, позивач здійснив нарахування відповідачу трьох процентів річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання та направив вимогу № 512/11 від 02.02.2011р. про сплату вищезазначеної заборгованості, про що свідчить поштова квитанція № 5986 від 02.02.2011р. (а.с. 20, а.с. 27).
Предмет даного спору є стягнення з ВАТ "Стромацемент" трьох процентів річних в сумі 37 832,76 грн. за період з 16.03.2004р. (дата затвердження реєстру кредиторів) по 20.05.2008р. (дата затвердження мирової угоди) та інфляційних витрат в сумі 243 563,34 грн. за період з березня 2004р. по травень 2008р.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та три процента річних є штрафними санкціями є безпідставні, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три процента річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафними санкціями.
Апеляційна інстанція погоджується з судом першої інстанції, що оскільки у спірний період у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати суми заборгованості за договором, тому у відповідача виникли додаткові зобов'язання щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Посилання заявника на те, що в матеріалах справи відсутня письмова заява про застосування строку позовної давності є безпідставними, оскільки у відзиві на позовну заяву (а.с. 28-31) відповідач зазначив, що на момент подачі позовної заяви станом на 08.02.2011р. строк позовної давності для стягнення трьох процентів річних та інфляційних за період з 16.03.2004р. по 08.02.2008р. сплив.
Перевіривши перерахунок суду першої інстанції (інфляційних та трьох процентів річних за період з 08.02.2008р. по 20.05.2008р. (включно)), апеляційна інстанція погоджується з висновком суду щодо частково задоволення позовних вимог у стягненні з відповідача інфляційних витрат у сумі 34171,44 грн. та трьох процентів річних у сумі 2 544, 94 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі № 7/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПАТ "Донецькобленерго" м. Горлівка задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі № 7/23 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Т.М. Колядко
Судді І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надрук.: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. г/с Дон. обл.