19.07.2011 року Справа № 13/5005/7456/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.-доповідача
суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Алексєєві О.В.
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №178 від 12.04.11, представник;
від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленего”, м. Дніпропетровськ в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград,
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2011 року
у справі №13/5005/7456/2011
за позовом: публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленего”, м. Дніпропетровськ в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград,
до: приватного підприємства “КП-4”, м. Павлоград,
про стягнення 2 654,25 грн.
У червні 2011 року публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства “КП-4”, м. Павлоград Дніпропетровської області про стягнення збитків у розмірі 2654,25 грн. нарахованих за Актом про порушення споживачем Правил користування електричною енергією та /або умов договору Б №005541 від 28.03.2008 р.
Ухвалою господарського суду від 10.06.2011 року позовну заяву повернуто без розгляду.
Ухвала мотивовано тим, що позивачем порушено приписи п.п. 4,6 ст. 63 ГПК України, а саме не надано належних доказів сплати держмита у встановленому порядку та не подано доказів надсилання на адресу відповідача позовної заяви та додатків до неї.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, публічне акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленего”, м. Дніпропетровськ в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград, звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд по суті до господарського суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що висновки зроблені господарським судом суперечать матеріалам справи, а саме, платіжне доручення № 18629 від 06.04.11р. містить на зворотній стороні зазначення, що держмито зараховано повністю. Крім того, до позовної заяви додано копію фіскального чеку № 5140004665281 та опис вкладення в цінний лист зі штампом Центру поштового зв'язку № 7 м. Павлоград.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.11р. апеляційну скаргу призначено до розгляду на 19.07.11р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності з п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.1993 р., при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Отже, згідно з пунктом 14 Інструкції у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача або особи, що подала апеляційну (касаційну) скаргу чи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття апеляційної (касаційної) скарги до провадження чи прийняття заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Як вбачається з платіжного доручення № 18629 від 06.04.11р. (а.с. 5) на зворотній стороні якого, зроблено відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету, а тому висновок суду про те, що вчинено напис “перераховано” замість “зараховано” на відповідає дійсності.
До позовної заяви було додано копію фіскального чеку (а.с.17) № 5140004665281 та опис вкладення в цінний лист зі штампом Центру поштового зв'язку № 7 м. Павлоград, а розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Закон не містить вимог щодо того, протягом якого часу після відправлення позову він має бути поданий до господарського суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про повернення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з чим ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.11р. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101- 106 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленего”, м. Дніпропетровськ в особі Павлоградського району електричних мереж, м. Павлоград,- задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2011р. у справі № 13/5005/7456/2011- скасувати.
Справу № 13/5005/7456/2011 надіслати до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.В. Тищик
Суддя Т.А. Верхогляд