07.07.11
Справа № 5021/1354/2011.
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі
Сумської філії в особі ВАТ “Укртелеком” , м. Суми
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод АТС», м.
Ромни, Сумська область
про стягнення: 1 755 грн. 21 коп.
СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.
Представники сторін:
Від позивача - Лемешко О.М.
Від відповідача - не з'явився
При секретарі судового засідання Черненко І.О.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 755 грн. 21 коп. заборгованості відповідно до договору № 34 від 07.07.2004р. про надання послуг електрозв'язку, що складає 1513 грн. 28 коп. боргу, 89 грн. 40 коп. пені, 111 грн. 48 коп. інфляційних збитків, 41 грн. 05 коп. - 3% річних від простроченої суми, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому не з'явлення представника відповідача в засідання суду не перешкоджає розгляду справи. Тому, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 34 від 07.07.2004р. про надання послуг електрозв'язку, відповідно до якого позивач забезпечує відповідача безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку (згідно п. 2.1.1 договору). Відповідно до п.п. 3.2.8., 4.3 цього договору відповідач повинен своєчасно і в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг.
За умовами договору (п. 4.5.договору) відповідач повинен проводити оплату за надані телекомуніквційнв послуги протягом 10 днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного після розрахункового періоду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання по вищезазначеному договору виконав належним чином. Проте, відповідач, в порушення умов вказаних договорів, розрахувався не в повному обсязі. Так, починаючи з жовтня 2009р. відповідач припинив оплату послуг, тому станом на 01 липня 2010р. його заборгованість перед позивачем становить 1 513 грн. 28 коп.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 1 513 грн. 28 коп. повністю підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.
Позивачем за несвоєчасну або неповну оплату послуг відповідачем нарахована останньому пеня у відповідності до ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», що згідно розрахунку позивача складає 89 грн. 40 коп. від простроченої суми за період з жовтня 2009р. по липень 2010р.
Як вбачається з договору № 34 від 07.07.2004р. про надання послуг електрозв'язку, а саме пункту 5.8 - у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки згідно з чинним законодавством.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення.
В даному випадку за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (за період з 21.10.2009р. по 21.04.2010р.) з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені становить 155 грн. 54 коп. Але, враховуючи, що до стягнення позивачем заявлена пеня в розмірі 89 грн. 40 коп., суд задовольняє вимоги про стягнення з відповідача пені в частині заявлених ним вимог, а саме в сумі 89 грн. 40 коп.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки та відсотки за користування коштами, що відповідно до розрахунку заборгованості складає: 111 грн. 48 коп. інфляційних збитків, 41 грн. 05 коп. - 3% річних від простроченої суми
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 111 грн. 48 коп. інфляційних збитків, 41 грн. 05 коп. - 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті держмита в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 694 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод АТС» (Сумська область, м. Ромни, вул. Пролетарської солідарності, 37, код 14003002) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Сумської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код 23825401) 1 513 грн. 28 коп. боргу, 89 грн. 40 коп. пені, 111 грн. 48 коп. інфляційних збитків, 41 грн. 05 коп. - 3% річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Повне рішення складено 08.07.2011 р.