01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" липня 2011 р. Справа № 17/204-10/8
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Сквирського району Київської області, місцезнаходження: 09000, Київська область, м. Сквира, вул. Щорса, 4, в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області, ідентифікаційний код: 24208857, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Богачевського, 28,
до відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,
третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Державний комітет із земельних ресурсів в особі Сквирського районного відділу земельних ресурсів, місцезнаходження: 09000, Київська обл., м. Сквира, пров. Громова, 7-а,
третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»Держкомзему України, ідентифікаційний код: 21616582, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3,
третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», ідентифікаційний код: 00699773, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3,
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
прокурор: прокурор відділу прокуратури Київської області Дутчин І.М., особа якого встановлена на підставі посвідчення від 30.06.2011 року за № 97;
від позивача: начальник юридичного відділу, зв'язків з правоохоронними органами та мобілізаційної роботи апарату Сквирської районної державної адміністрації ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 16.11.2010 року, яка зареєстрована 17.11.2010 року за № 06-42-1982;
від відповідача: ОСОБА_3., який діє на підставі довіреності від 05.08.2009 року;
від третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: заступник начальника Сквирського районного відділу земельних ресурсів Тибулевич С.Л.;
від третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: не з'явився;
від третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: юрист державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»ОСОБА_4., яка діє на підставі довіреності від 14.07.2011 року за №01/01-06/941,-
прокурор Сквирського району Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області (далі за текстом: Позивач або Орендодавець) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач або Орендар) про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач протиправно отримав в користування на умовах оренди водний об'єкт та земельну ділянку, в зв'язку з чим Прокурор просить визнати недійсним договір оренди та зобов'язати Відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2010 року було порушено провадження у даній справі та призначено останню до розгляду.
Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі № 17/204-10 в задоволенні позовних вимог Прокурора відмовлено в повному обсязі.
Прокуратура Київської області не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі № 17/204-10 оскаржила останнє до суду апеляційної інстанції, який розглянувши доводи апеляційної скарги своєю постановою від 31.01.2011 року вказане рішення суду 1-ї інстанції скасував та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задовольнив в повному обсязі.
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції оскаржив його до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2011 року у справі № 17/204-10 касаційну скаргу Відповідача задоволено частково шляхом скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № 17/204-10 з передачею цієї справи на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Вищий господарський суд України своє рішення мотивував тим, що суди 1-ї і апеляційної інстанцій при розгляді справи № 17/204-10 не врахували, що спірний договір оренди земельної ділянки може бути визнаний недійсним лише при визнанні недійсним розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався цей Договір, та не перевірено чинність вказаного розпорядження.
Справа надійшла до господарського суду Київської області для нового розгляду 12.05.2011 року та 17.05.2011 року передана для подальшого розгляду судді Скутельнику П.Ф., який її 18.05.2011 року прийняв до провадження, присвоївши останній № 17/204-10/8, та призначив до розгляду на 31.05.2011 року.
31.05.2011 року в судове засідання з'явився Прокурор, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання не з'явився. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора. Ухвалою суду від 31.05.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 року.
14.06.2011 року в судове засідання Прокурор не з'явився, про причини неявки не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. В судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 14.06.2011 року задоволено. Відповідач з'явився в судове засідання, дав пояснення, проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. Ухвалою суду від 14.06.2011 року залучено в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на сторонні Відповідача Державний комітет із земельних ресурсів в особі Сквирського районного відділу земельних ресурсів, місцезнаходження: 09000, Київська обл., м. Сквира, пров. Громова, 7-а, державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»Держкомзему України, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3, та відкладено розгляд справи на 05.07.2011 року.
24.06.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 8687 від Прокурора надішли додаткові письмові докази у справі у вигляді розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 12.05.2011 року за №264, яким скасоване розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався договір оренди від 07.10.2005 року.
05.07.2011 року до суду від представника Позивача надійшла заява з проханням здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представника Позивача, в якій Позивач зазначав про підтримку позовних вимог Прокурора та просив останні задовольнити в повному обсязі.
05.07.2011 року в судове засідання Прокурор, Позивач, 3-і особи -2, - 3 не з'явились. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. З'явилась 3-я особа -1, яка дала пояснення, позов Прокурора підтримала та просила останній задовольнити. Ухвалою суду від 05.07.2011 року розгляд справи відкладено на 18.07.2011 року.
11.07.2011 року до суду надійшло клопотання 3-ї особи -2, яке зареєстровано за вхідним номером 9322, в якому 3-я особа -2 просить суд виключити його зі складу сторін учасників у справі №17/204-10/8 в зв'язку з тим, що на даний час законодавство України змінилось, внаслідок чого 3-я особа - 2 більше не веде реєстрацію правовстановлюючих документів на землю. Ухвалою суду від 18.07.2011 року в задоволенні даного клопотання відмовлено через те, що предметом спору є договір оренди земельної ділянки, реєстрацію якого здійснювала 3-я особа -2, внаслідок чого рішення у справі може в подальшому вплинути на права та обов'язки 3-ї особи -2.
18.07.2011 року в судове засідання з'явився Прокурор, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Позивач та 3-і особи -1, - 2 в судове засідання не з'явились. В судове засідання з'явилась 3-я особа -3, яка дала пояснення та при вирішенні справи поклалась на розсуд суду. З'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідно до розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 12.05.2011 року за №264, яким скасоване розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався договір оренди від 07.10.2005 року, Сквирською районною державною адміністрацією прийнято рішення про визнання договору оренди від 07.10.2005 року недійсним, внаслідок чого на думку Відповідача предмет спору у справі №17/204-10/8 з 12.05.2011 року відсутній. Ухвалою суду від 18.07.2011 року в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі відмовлено в зв'язку з тим, що визнання правочину недійсним при наявності спору щодо дійсності правочину може відбуватись лише в судовому порядку. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 18.07.2011 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Господарський процесуальний кодекс України у ч. 1 ст. 111-12 передбачає, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора, Позивача, 3-х осіб -1, - 3 та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -
Сквирською районною прокуратурою проведено перевірку щодо дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного земельного законодавства України при отриманні в тимчасове користування земельної ділянки на умовах оренди, за наслідками якої з'ясовано наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Закон України “Про оренду землі” у ч. 4 ст. 15 передбачає, що невід'ємною частиною договору оренди землі є проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Згідно із вимогами ст.16 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору оренди, проект відведення не розробляється також у випадку, якщо межі яких не встановлені в натурі (на місцевості) та у разі, якщо зміна цільового призначення земельної ділянки не проводиться.
07.10.2005 року на підставі розпорядження голови Сквирської районної державної адміністрації Київської області від 28.09.2005 року за № 461, Позивач в порушення вимог ст. 123 Земельного кодексу України, ст.ст.15, 16 Закону України «Про оренду землі»уклав з Відповідачем договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005 року (далі за текстом: Договір) при відсутності проекту відведення земельної ділянки та без винесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки до початку розробки технічної документації, з приводу якої укладався такий Договір.
Судом за наслідками дослідження матеріалів справи встановлено, що відсутність винесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, з приводу якої укладався Договір, до початку розробки технічної документації підтверджується тим, що акт встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області і акт про перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків ПП ОСОБА_1, на які посилається Відповідач в своїх поясненнях суд, складались вже під час виготовлення державним підприємством “Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1. для рибогосподарських потреб в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області.
За таких обставин суд приходить до висновку, що до надання Сквирською районною державною адміністрацією дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району та виготовлення вказаної технічної документації, межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювались.
Згідно Договору, Орендодавець надав в оренду, а Орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 22,9993 га, з яких 13,6710 га під водою та 9,3283 га прибережна захисна смуга (з них пасовищ 8,7272 га, чагарники 0,6011 га) для риборозведення.
Даний договір зареєстрований у Сквирському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2005 року за № 040502200003.
Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору, відповідно до висновку державної землевпорядної експертизи від 08.06.2005 року за № 20/632 грошова оцінка орендованої земельної ділянки складає 152 732,46 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять дві гривні 46 коп.). Термін дії договору 49 років, з часу державної реєстрації договору оренди земельної ділянки водного фонду по 07.10.2054 року.
Відповідно до п. 3.2. Договору, на об'єкт оренди встановлені правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення, дотримання природоохоронних, санітарно-епідеміологічних та інших вимог при використанні.
На виконання Договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005 року Позивач передав, а Відповідач прийняв водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 22,9993 га, з яких 13,6710 га під водою та 9,3283 га прибережна захисна смуга (з них пасовищ 8,7272 га, чагарники 0,6011 га), що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005 року.
Одночасно матеріали справи свідчать про те, що проект відведення взагалі не розроблявся щодо земельної ділянки, з приводу якої укладався спірний Договір.
Судом береться до уваги, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Закону України “Про землеустрій” в редакції від 22.05.2003 року, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Суд з врахуванням досліджених матеріалів справи приходить до висновку, що акт встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області і акт про перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків ПП ОСОБА_1., на які посилається Відповідач, не можуть бути документами, які у розумінні ст. 55 Закону України “Про землеустрій” підтверджують встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) до початку розробки технічної документації, внаслідок чого є неналежними та недопустимими доказами наявності у Відповідача права на отримання в оренду земельної ділянки при відсутності розробленого та затвердженого проекту відведення земельної ділянки.
На виконання вказівки суду касаційної інстанції під час розгляду господарським судом Київської області справи №17/204-10/8 досліджено питання щодо чинності розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався Договір, за наслідками чого судом встановлено, що розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461 скасоване розпорядженням Сквирської районної державної адміністрації від 12.05.2011 року за №264, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що на час розгляду справи розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461 втратило чинність внаслідок скасування останнього.
Відсутність чинного розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, яке було підставою для укладення Договору, призводить до відсутності правомірних підстав для укладення Договору.
При цьому судом береться до уваги, що розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 12.05.2011 року за №264, яким скасоване розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, Відповідачем не оскаржувалось при наявності у Відповідача права і можливості для такого оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Господарський кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 202 передбачає, що господарське зобов'язання припиняється також у разі визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Вказаний Кодекс у ст.216 передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Цей же Кодекс у п.5 ст.216 передбачає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Статтею ст.228 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Земельний кодекс України у ст. 210 передбачає, що угоди з приводу земельних ділянок, укладені з порушенням встановленого Законом порядку, визнаються недійсними за рішеннями суду.
Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
З наведеного вище вбачається, що Договір та розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався Договір, грубо суперечать вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України “Про землеустрій”, ст.ст.15, 16 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого Відповідач незаконно заволодів належною державі земельною ділянкою та водним об'єктом, передача якого в строкове користування без земельної ділянки є неможливою, в зв'язку з чим вказаний Договір та розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461, на підставі якого укладався Договір та яке на даний час є не чинним через його скасування, в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок.
За таких обставин та з врахуванням того, що розпорядження Сквирської районної державної адміністрації від 28.09.2005 року за №461 на час розгляду справи не чине через його скасування, суд приходить до висновку, що Договір підлягає визнанню недійсним в зв'язку з тим, що грубо порушує публічний порядок внаслідок його спрямованості на протиправне заволодіння Відповідачем земельною ділянкою водного фонду.
Порушення публічного порядку призводить до порушення державних інтересів, внаслідок чого суд приходить до висновку, що Прокурор правильно та вірно визначив спосіб і засіб захисту прав держави в особі Сквирської районної державної адміністрації на майно у вигляді земельної ділянки.
При розгляді справи судом встановлено, що незаконне отримання Відповідачем в користування земельної ділянки на умовах оренди грубо суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України і ст. 5 Земельного кодексу України.
Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідач не намагався вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки вищевказаних порушень вимог земельного законодавства, в зв'язку з тим, що проект відведення земельної ділянки, з приводу якої укладався Договір, не розроблений та розроблюватись не починав.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», прокурор або його заступник у межах своєї компетенції при виявленні порушень закону має право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
У судовому засіданні, надані Прокурором та Позивачем докази, спростовані не були.
На момент судового засідання Відповідачем не подано належних і допустимих письмових доказів, які підтверджують усунення ним порушень, які допущенні при отримання в строкове користування на умовах оренди земельної ділянки, шляхом виготовлення проекту відведення земельної ділянки та його затвердження Сквирською районною державною адміністрацією.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора та Позивача доведені належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з чим є обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що додані до позову копії документів та копії документів, які надавались суду Прокурором та Позивачем можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору і спростовують доводи та письмові докази Відповідача.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вигляді державного мита в сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди від 07.10.2005 року водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 22,9993 га, для риборозведення, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією, ідентифікаційний код: 24208857, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський р-н, м. Сквира, вул. Богачевського, 28, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, який зареєстрований в державному реєстрі земель 27.10.2005 року за номером 040502200003.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, повернути земельну ділянку водного фонду в адміністративних межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області, загальною площею 22,9993 га, у власність держави в особі Сквирської районної державної адміністрації.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, в доход державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 18.07.2011 року