01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" липня 2011 р. Справа № 17/076-11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЛЕС”
до Приватного підприємства „Багатир”
про стягнення 5 081,03грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1. (дов. № 1 від 16.02.2011р.);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „СОЛЕС” (далі -позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства „Багатир” (далі -відповідач) про стягнення 5 081,03грн. заборгованості, з яких: 3 763,80грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар, 564,57грн. штрафу, 289,29грн. пені, 388,51грн. інфляційних втрат та 74,86грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.06.2011р. порушено провадження у справі № 17/076-11, розгляд справи призначено на 08.07.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2011р. розгляд справи відкладено на 18.07.2011р.
В судовому засіданні 18.07.2011р. представником позивача, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подано уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 33), згідно якого останній просив суд стягнути з відповідача 4 999,49грн. заборгованості, з яких: 3 763,80грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар, 564,57грн. штрафу, 289,29грн. пені, 295,83грн. інфляційних втрат та 86грн. 3 % річних, який прийнято судом.
У судовому засіданні 16.05.2011р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням уточненого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 33).
Представник відповідача в судові засідання 08.07.2011р. та 18.07.2011р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
20.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СОЛЕС” (Продавець) та Приватним підприємством „Багатир” (Покупець) укладено договір № 74-2007, згідно якого постачальник зобов'язався поставити сировину для кондитерської та хлібопекарської промисловості, а покупець -прийняти і оплатити поставлену продукцію.
Ціна продукції, що постачається протягом дії договору, визначається сторонами на договірних засадах і фіксується у накладній, яка супроводжує продукцію. Продукція відвантажується зі складу постачальнику. Подальше транспортування продукції здійснюється покупцем за власний рахунок. За домовленістю сторін можлива доставка продукції постачальником. Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. Право власності на товар, а з ним і ризик його випадкової загибелі, зіпсування чи знищення переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору).
Згідно п. 4.1. договору розрахунки за продукцію, транспортні та інші послуги між сторонами здійснюються з відстрочкою платежу -5 банківських дні.
Пунктом 7.1. договору сторін погоджено, що договір укладається строком на 2 роки і починає свою дію з моменту його підписання обома сторонами.
На виконання п. 1.1. договору № 74-2007, позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. на суму 3 763,80грн. (а.с. 21), який отриманий представником відповідача -ОСОБА_2 на підставі довіреності № 783591 від 06.10.2010р. (а.с. 22).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.
В порушення п. 4.1. договору № 74-2007 від 20.02.2007р., відповідач за отриманий від позивача, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р., товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору поставки № 74-2007 від 20.02.2007р., товар на момент судового розгляду справи склав 3 763,80грн., що підтверджується довідкою ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” № 56-3-1-00/804 від 15.07.2011р. (а.с. 34) та довідкою ТОВ „СОЛЕС” № 138 від 07.07.2011р. (а.с. 24), підписаною директором та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЛЕС”.
Предметом позову, з урахуванням уточненого розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 33), є вимоги про стягнення 3 763,80грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар, 564,57грн. штрафу, 289,29грн. пені, 295,83грн. інфляційних втрат та 86грн. 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Розрахунки за продукцію, транспортні та інші послуги між сторонами здійснюються з відстрочкою платежу -5 банківських дні (п. 4.1. договору).
Суд встановив, що 06.10.2010р. відповідач отримав від позивача товар згідно видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р.
Згідно п. 1 Постанови Правління Національного банку України „Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті” № 110 від 17.03.2004р. банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.
Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, остаточний розрахунок за отриманий за видатковою накладною № 4317 від 06.10.2010р. товар відповідач мав здійснити до 14.10.2010р.
Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору № 74-2007 від 20.02.2007р., поставив, а відповідач прийняв у останнього товар згідно видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. на суму 3 763,80грн. (а.с. 21), який отриманий представником відповідача -ОСОБА_2 на підставі довіреності № 783591 від 06.10.2010р. (а.с. 22); відповідач за отриманий згідно видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. товар не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” № 56-3-1-00/804 від 15.07.2011р. (а.с. 34), внаслідок чого, станом на момент судового розгляду справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар склав 3 763,80грн., що підтверджується довідкою ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” № 56-3-1-00/804 від 15.07.2011р. (а.с. 34).
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 763,80грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 74-2007 від 20.02.2007р., позивачем за період з 14.10.2010р. по 13.04.2011р. нараховано 289,29грн. пені.
Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2. договору сторін погоджено, що у випадку порушення терміну розрахунків згідно п. 4.1. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15 % від суми заборгованості та додатково пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день затримки оплати боргу, а також відшкодовує постачальнику збитки, що можуть виникнути в результаті невиконання або неналежного виконання зобов'язань, згідно договору. Оплата штрафу та пені не звільняє покупця від зобов'язання оплатити поставлену продукцію та обов'язку компенсувати збитки, що можуть виникнути в результаті неналежного виконання договору покупцем.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 6), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.10.2010р. по 13.04.2011р. складає 290,90грн. Відтак, вимога про стягнення 289,29грн. пені підлягає задоволенню у розмірі 289,29грн. пені, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 564,57грн. штрафу у розмірі 15 % від суми боргу на підставі п. 5.2. договору за порушення термінів розрахунків.
Суд встановив, що зазначені в п. 4.1. договору 15 процентів від суми боргу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.
Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача товар протягом протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару, штраф у розмірі 15 % від суми боргу (встановлений сторонами п. 5.2. договору) у розмірі 564,57грн. (15 % від 3 763,80грн. -вартості неоплаченого товару згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р.), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 564,57грн. штрафу підлягає задоволенню.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011р. у справі № 14/137-10.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 74-2007 від 20.02.2007р., позивачем за період з 14.10.2010р. по 31.05.2011р. нараховано 295,85грн. інфляційних втрат та 86грн. 3 % річних за період з 14.10.2010р. по 18.06.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з 14.10.2010р. по 31.05.2011р. та 3 % річних, нарахованих за період з 14.10.2010р. по 18.06.2011р. складає 270,99грн. інфляційних втрат та 76,72грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимоги про стягнення 295,83грн. інфляційних втрат та 86грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 270,99грн. інфляційних втрат та 76,72грн. 3 % річних.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 3 763,80грн. боргу за поставлений товар на підставі видаткової накладної № 1076084 від 30.10.2010р. згідно договору поставки № 60-10 від 15.02.2010р., 289,29грн. пені, 564,57грн. штрафу, 270,99грн. інфляційних втрат та 76,72грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Багатир” (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Шевченка, буд. 72-А; код ЄДРПОУ 31856330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СОЛЕС” (01011, м. Київ, Печерський р-н., вул. Ластовського, буд. 3-А, кв. 15; код ЄДРПОУ 23708061) 3 763 (три тисячі сімсот шістдесят три гривні) 80 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 4317 від 06.10.2010р. згідно договору № 74-2007 від 20.02.2007р., товар, 289 (двісті вісімдесят дев'ять гривень) 29 коп. пені, 564 (п'ятсот шістдесят чотири гривні) 57 коп. штрафу, 270 (двісті сімдесят гривень) 99 коп. інфляційних втрат, 76 (сімдесят шість гривень) 72 коп. 3 % річних, 101 (сто одну гривню) 30 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять шість гривень) 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя П.В. Горбасенко
Повне рішення складено: 20.07.2011р.