01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" січня 2011 р. Справа № 3/266-10
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, м. Макарів, Київська область
до 1. Макарівської РДА, м. Макарів, Київська область
2. Відділу освіти Макарівської РДА, м. Макарів, Київська область
3. Макарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3, м. Макарів, Київська область
про стягнення 364229,46 грн.,
за участю представників: згідно протоколу судового засідання
Обставини справи:
Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України заявлено позов до Макарівської РДА, Відділу освіти Макарівської РДА та Макарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 про визнання за Відділом освіти Макарівської РДА заборгованості в розмірі 364229,46 грн. на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України та стягнення з Макарівської РДА на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України 364229,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі несвоєчасно та не в поному обсязі сплатили платежі за надані послуги з постачання теплової енергії згідно виставлених позивачем рахунків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.12.10р. було порушено провадження у даній справі, а її розгляд призначено на 19.01.11р.
В судове засідання, яке відбулося 19.01.11р. з'явились лише представники позивача, першого та третього відповідачів, представники відповідачів відзиву на позовну заяву не надали.
Приписами статті 75 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,
встановив:
Позивач в обґрунтування свої позовних вимог посилається на те, що Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району Міністерства оборони України направила на адресу відділу освіти Макарівської райдержадміністрації Київської області проект договору про надання послуг з постачання теплової енергії на 2008 рік, планову калькуляцію собівартості опалення по котельні Макарівської КЕЧ району на 2008 р., при цьому зазначає, що вказаний факт підтверджується супровідним листом за від 15.01.2008 року № 60. Проте, відділ освіти Макарівської райдержадміністрації Київської області (відповідач 1) не повернув на його адресу , а ні протоколу розбіжностей до договору, а ні підписаного та завіреного гербовою печаткою договору.
Окрім цього позивач зазначає, що на адресу Макарівської КЕЧ району не надійшло жодного листа від відповідачів, щодо припинення постачання теплової енергії для Макарівської ЗОШ № 3 та не вчинено жодних дій, які б вказували на те, що вони не потребують вище зазначених послуг позивача.
Однак, як стверджує позивач, Макарівська КЕЧ району не припинила постачання теплової енергії, так - як зупинення постачання теплової енергії призвело б до зриву навчального періоду у закладі освіти.
Також в обґрунтування позову Макарівська КЕЧ району посилається на акт перевірки територіального центрального контрольно-ревізійного управління контрольно-ревізійного департаменту Міністерства Оборони України за №234/3/90 від 05.11.09р., яким встановлено, що дебіторська заборгованість Макарівської ЗОШ №3 за спожиті у 2008, 2009 роках опалення та холодну воду складає 366392 грн. 18 коп. (копія акта в матеріалах справи).
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.
Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачами не виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач на протязі 2008 року надав послуги з постачання теплової енергії, а останній зобов'язаний був би них розрахуватись.
Як вбачається з матеріалів справи жодних договорів між сторонами щодо надання відповідачу №3 на протязі 2008 року послуг з постачання теплової енергії, укладено не було. При цьому позивачем не доведено, що сторони у справі дійшли згоди щодо змісту господарського договору про надання послуг з постачання теплової енергії на 2008 рік (істотних умов), а ні в усному, а ні в письмовому порядку, і відповідно позивач на власний ризик постачав відповідачу №3 теплову енергію протягом 2008 року.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Посилання позивача на те, що відповідачі з огляду на приписи статті 174 ГК України мають господарське зобов'язання перед Макарівської квартирно - експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України щодо оплати послуги з постачання теплової енергії для Макарівської ЗОШ І-ІІ ст. №3 господарський суд оціню критично і вважає останні безпідставними, оскільки підставою виникнення господарських зобов'язань є зокрема акти управління господарською діяльністю.
Згідно частини першої статті 176 ЦК України, організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Проте, в ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту наявності у відповідачів обов'язку здійснити на користь позивача певну управлінсько-господарську (організаційну) дію шляхом укладання відповідного договору про надання послуг з постачання теплової енергії.
Отже, судом встановлено, що договору між сторонами укладено не було, позивач поставляв теплову енергію на власний ризик, обов'язку відповідачу укладати відповідний договір позивачем не доведено, а тому у позивача відсутні правові підстави стягувати з відповідача заборгованість.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не дотримано вимог даної норми процесуального законодавства, і відповідно господарський суд вважає, що позовні вимоги Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України до Макарівської РДА про стягнення на його користь 364229,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію з підстав, викладених у позовній заяві, є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивач в позовній заяві не наводить обставин з посиланням на норми чинного законодавства, з якими б закон пов'язував підстави для стягнення 364229,46 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.
Крім того, вимоги щодо визнання за Відділом освіти Макарівської РДА заборгованості в розмірі 364229,46 грн. на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України не відповідають способам захисту порушеного права, які передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладаються на позивача.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Лопатін А.В.
Дата підписання: 21.02.11р.