ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/14303.06.11
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1
Простягнення 26 300,92 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. № б/н від 29.03.2011 року;
від третьої особи: не з'явився;
Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 26 300,92 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовляється відшкодувати позивачу розмір сплаченого останнім страхового відшкодування своєму страхувальнику.
Ухвалою від 05.05.2011 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_1 та призначено її розгляд на 23.05.2011 року.
Представник позивача в судове засідання 23.05.2011 року не з'явився, однак подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та подав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.
В судовому засіданні 23.05.2011 року представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнав частково та надав усні пояснення по справі.
Представник третьої особи в судове засідання 23.05.2011 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.06.2011 року.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 03.06.2011 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 03.06.2011 року представник відповідача надав усні пояснення по справі.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 03.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
20 квітня 2010 року о 08-40 год. в с. Гряда, Жовківського району, Львівської області за участю автомобіля Hyundai Santa FE 2.2D, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4 та за участю автомобіля Chevrolet Tacuma, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника вищезгаданого транспортного засобу ОСОБА_1, сталася дорожньо -транспортна пригода.
Як вбачається з довідки про дорожньо -транспортну пригоду № 2264 від 26.04.2010 року та постанови Жовківського районного суду Львівської області від 17.05.2010 року у адміністративній справі № 3-1046/2010, дорожньо -транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Згідно Договору № 5-729/09.001 добровільного страхування наземного транспорту від 18.06.2009 року страховиком автомобіля Hyundai Santa FE 2.2D є Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія».
Відповідно до висновку № 216 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту від 15.05.2010 року та ремонтних калькуляцій № 06/05/10, вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Santa FE 2.2D, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 становить 26 609,90 грн.
Відповідно до Договору № 5-729/09.001 добровільного страхування наземного транспорту від 18.06.2009 року розмір безумовної франшизи за завданий збиток складає 0,00 грн.
Як вбачається з страхового акту № 584 від 16.07.2010 року загальний розмір страхового відшкодування становить 24 112,00 грн.
На виконання умов Договору позивач сплатив страхувальнику 24 112,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 275 від 08 червня 2010 року на суму 12 988,00 грн., № 343 від 13 липня 2010 року на суму 3 928,00 грн., № 1175 від 20 липня 2010 року на суму 7 196,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначене правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи цивільно -правова відповідальність водія автомобіля Chevrolet Tacuma була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6507105.
У зв'язку з цим, позивач 18.11.2010 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу, а саме в розмірі 24 112,00 грн. до якої додав весь пакет необхідних документів, яка була вручена 29.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно по частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування»франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як вбачається, з пункту 2 Полісу обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6507105 страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 0,00 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 24 112,00 грн.
Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Позивач керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»нарахував та просить стягнути з відповідача за період з 29.12.2010 року по 21.04.2011 року пеню в сумі 1 167,29 грн.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням пунктів 1 та 2 статті 37 вищезазначеного Закону, дати вручення регресної вимоги та прострочення сплати страхового відшкодування, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1 146,81 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 225,93 грн. 3 % річних за період з 29.12.2010 року по 21.04.2011 року та 795,70 грн. інфляційних втрат за період з 29.12.2010 року по 21.04.2011 року.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дати вручення регресної вимоги та прострочення сплати страхового відшкодування, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 221,96 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 795,70 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Також, позивач просить стягнути з відповідача окрім витрат на сплату держаного мита та на інформаційно-технічне забезпечення, адвокатських витрат в сумі 4 822,40 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
В обґрунтування стягнення витрат у розмірі 4 822,40 грн. позивач посилається на Договір про надання правової допомоги від 01.04.2008 року, Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 01.04.2008 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1328 від 26.03.2008 року та платіжне доручення № 2026 від 29.12.2010 року на суму 29 596,74 грн.
Як вбачається з тексту зазначеного договору, він укладений між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, який одночасно є адвокатом.
Однак сплата коштів Фізичній особі -підприємцю, не можна розцінювати як сплата коштів адвокату, оскільки порядок їх оподаткування різний, а тому сплачені кошти в сумі 4 822,40 грн. не є адвокатськими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(місцезнаходження: 01032, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) 24 112 (двадцять чотири тисячі сто дванадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 146 (одну тисячу сто сорок шість) грн. 81 коп. -пені, 795 (сімсот дев'яносто п'ять) грн. 70 коп. -інфляційних втрат, 221 (двісті двадцять одну) грн. 96 коп. -3% річних, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 76 коп. -державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 78 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
08.06.2011 року