ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/11621.06.11
За позовом Прокурора міста Біла Церква в інтересах держави в особі Управління
комунальної власності Білоцерківської міської ради
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 10 356,60 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від прокуратури не з'явився
Від позивача ОСОБА_2 -по дов. № 12-1-27/771 від 17.06.2011
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора міста Была Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 9 621,20 грн. основного боргу по орендній платі та 735,40 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 251 від 16.08.2007.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 порушено провадження у справі № 3/166 та призначено її до розгляду на 21.06.2011.
Прокуратура в судове засідання 21.06.2011 не з'явилась, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.06.2011 не виконала.
Позивач в судовому засіданні 07.06.2011 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 21.06.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.06.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та є адресою місця проживання згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 29.04.2011: АДРЕСА_1 та за адресою об'єкта оренди : АДРЕСА_2.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 21.06.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).
16.08.2007 між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 251 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 327 кв. м., яке розташовано в підвалі дев'ятиповерхового панельного будинку за адресою АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі Житлово-експлуатаційної контори № 7, для розміщення складу.
Згідно п. 2.1. договору передача нежитлового приміщення в оренду здійснюється за актом прийому-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди згідно акту прийому-передачі від 01.08.2007.
Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства щодо оренди державного та комунального майна було встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з липня 2010 року по 04.10.2010, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 621,20 грн. та нарахована пеня в сумі 735,40 грн.
Оцінюючи подані прокуратурою і позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір діє з 01.08.2008 по 30.06.2010.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Згідно п. 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Білої Церкви і становить 4 690,80 грн. (в т.ч. ПДВ -781,80 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати змінюється у разі зміни Методики, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради.
16.08.2007 сторонами укладено додаткову угоду № 1, згідно якої відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 15.05.2007 за № 371 «Про надання пільг»внесено зміни до договору, а саме з 01.08.2007 при здійсненні розрахунку орендної плати за об'єкт оренди встановлено орендну ставку в розмірі 5% та становить 1 954,50 грн. Додаткова угода діє з 01.08.2007 по 31.12.2007.
25.01.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 567 від 20.12.2007 «Про надання пільг»дію додаткової угоди № 1 продовжено по 31.12.2008.
27.02.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 3, згідно якої відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 942 від 18.02.2009 «Про надання пільг»продовжено дію орендної ставки в розмірі 5%, встановленої додатковою угодою № 2 продовжено по 31.12.2009.
28.01.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 3/1, згідно якої відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1247 від 22.12.2009 «Про надання пільг»продовжено дію орендної ставки в розмірі 5% по 31.12.2010.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За умовами п. 3.5. договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю.
Матеріали справи свідчать, що орендар повернув, а орендодавець прийняв об'єкт оренди по акту прийому-передачі 04.10.2010.
Згідно п. 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.
Всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати, в результаті чого виникла заборгованість за період з липня 2010 року по 04.10.2010, що становить за обґрунтованими розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, 9 621,20 грн.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 9 621,20 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Умовами пункту 8.2. договору передбачено, що за несвоєчасне винесення орендної плати орендар сплачує пеню від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу. Пеня з сум недоїмки нараховується із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, у розмірі 0,05% за кожний день прострпоченя платежу. У разі зміни облікової ставки НБУ. Відповідно змінюється і розмір пені.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати, та як вбачається з розрахунку розмір пені позивачем розрахований з врахуванням розміру подвійної ставки НБУ у відповідний період.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.
Враховуючи, що в силу умов пункту 3.8. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі до 1 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 735,40 грн.
Вимоги прокуратури в частині стягнення пені в сумі 735,40 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Прокурора міста Біла Церква є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 1/23, код ЄДРПОУ 20577351) 9 621 (дев'ять тисяч шістсот двадцять одну) грн. 20 коп. боргу по орендній платі, 735 (сімсот тридцять п'ять) грн. 40 коп. пені.
3. Стягнути Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 103 (сто три) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
СуддяВ.В. Сівакова
Рішення підписано 23.06.2011.