ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/34420.06.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом асоціації "Укрліссервіс"
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас"
2) відкритого акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь"
про визнання недійсним правочину
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № б/н від 18.01.2011 року;
Чикирис А.І. -президент (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким
РУГМВС України в м. Києві від 29.02.1996)
від відповідача-1: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № б/н від 01.07.2009 року;
від відповідача-2: не з'явився.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги асоціації "Укрліссервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" та відкритого акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь" про визнання недійсним правочину, оформленого рахунком-фактурою № СФ-0000441 від 29.10.2009 року відкритим акціонерним товариством "Клеванський лісозавод "Промінь" щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас", з моменту його укладення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що протоколом зборів засновників Асоціації «Укрліссервіс»від 26.09.2007 року було прийняте рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" за участю асоціації "Укрліссервіс" і передачу до його статутного капіталу майнового внеску у розмірі 1 210 992,00 грн., тобто 100% своєї частки у вигляді групи приміщень № 4; 5; 6; 7; 10 (в літ. А) загальною площею 435,6 кв.м., будівлі (літ. Б, В, Г, Д, Ж, 3) загальною площею 1458.1 кв.м., інші основні засоби (огорожа, вентиляційна система, дві кабельні лінії, пожежний водогін), розташовані в м. Києві по вул. Електриків, 29, та групи приміщень (в літ. А) 3 - 4 поверхи загальною площею 908,9 кв.м., інші основні засоби (пожежна сигналізація, дві телефонні лінії), розташовані в місті Києві по вул. Братиславська, 50, і які належали позивачу на праві приватної власності.
За протоколом № 1 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" 27.09.2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 і асоціація «Укрліссервіс» прийняли рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас»зі статутним капіталом у сумі 2 421 984,00 грн., розподіливши частки наступним чином: ОСОБА_4 -25%, що становить 605 496,00 грн., ОСОБА_3 -25%, що становить 605 496,00 грн. та асоціація «Укрліссервіс»- 50%, що становить 1 210 992,00 грн.
На виконання рішення учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" за вищевказаним протоколом асоціація «Укрліссервіс»внесла до його статутного капіталу майновий внесок у розмірі 12 10 992,00 грн., тобто 100% своєї частки у вигляді групи приміщень № 4; 5; 6; 7; 10 (в літ. А) загальною площею 435,6 кв.м., будівлі (літ. Б, В, Г, Д, Ж, 3) загальною площею 1458,1 кв.м., інші основні засоби (огорожа, вентиляційна система, дві кабельні лінії, пожежний водогін), розташовані в місті Києві по вулиці Електриків. 29. та групи приміщень (в літ. А) 3-4 поверхи загальною площею 908,9 кв. м., інші основні засоби (пожежна сигналізація, дві телефонні лінії), розташовані в м. Києві по вул. Братиславська, 50.
17.06.2010 року позивач отримав повідомлення, про порушення справи про банкрутство щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас»за заявою відкритого акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь".
Так, 29.10.2009 року відкрите акціонерного товариства "Клеванський лісозавод "Промінь" передало товариству з обмеженою відповідальністю «Грандітас», директором якого є гр. Герасимчук В.М., рахунок-фактуру № СФ-0000441, на суму 200 107,99 грн. виданого на підставі договору про спільну інвестиційну діяльність №88/07 від 10.10.2007 року.
Згідно п. 2.6 договору про спільну інвестиційну діяльність результати спільної діяльності можуть передаватись третім особам тільки Інвестором - юридичною особою «Zelenio Ltd»Республіки Кіпр, директором якого є також гр. Герасимчук В.М., і на основі окремих договорів.
Відповідно до п. 5 та п. 3.2 договору про спільну інвестиційну діяльність передбачено, що відповідач-2 організовує тільки виробництво меблів без права будь-якого відчуження. Додаткових окремих договорів між вищевказаною іноземною фірмою та відповідачем -1 не укладалось.
Таким чином з умов договору вбачається відсутність у відповідача-2 права реалізації будь-яких товарів на користь третіх осіб. Також, як вбачається з тексту самого рахунку - фактури, його дія припинилась 29.10.2009 року, що вказує на безпідставність вимог відповідача-2 до відповідача-1 за документом, який не є чинним.
У відповідності до вищевикладеного позивач звернувся до суду про визнання правочину недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.09.2010 року порушено провадження у справі № 33/344 та призначено розгляд справи на 05.10.2010 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.10.2010 року зупинено провадження у справі № 33/344 до вирішення пов'язаної з нею справи № 38/286 за позовом асоціації "Укрліссервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання недійсними установчих документів.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2011 року поновлено провадження у справі № 33/344, розгляд справи призначено на 07.06.2011 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено до 20.06.2011 року.
В судове засідання 20.06.2011 року з'явились представники позивача та відповідаса-1. Представники позивача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримують заявлені позовні вимоги та просять задовольнити позов.
Представник відповідача-1 заперечує проти позову та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Протоколом зборів засновників асоціації «Укрліссервіс»від 26.09.2007 року було прийняте рішення про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" за участю асоціації "Укрліссервіс" і передачу до його статутного капіталу майнового внеску у розмірі 1 210 992,00 грн., тобто 100% своєї частки у вигляді групи приміщень № 4; 5; 6; 7; 10 (в літ. А) загальною площею 435,6 кв.м., будівлі (літ. Б, В, Г, Д, Ж, 3) загальною площею 1458.1 кв.м., інші основні засоби (огорожа, вентиляційна система, дві кабельні лінії, пожежний водогін), розташовані в м. Києві по вул. Електриків, 29, та групи приміщень (в літ. А) 3 - 4 поверхи загальною площею 908,9 кв. м., інші основні засоби (пожежна сигналізація, дві телефонні лінії), розташовані в місті Києві по вул. Братиславська, 50, і які належали позивачу на праві приватної власності.
Як встановлено судом 27.09.2007 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" затверджений статут товариства. Відповідно до п.1.2. статуту учасниками товариства є ОСОБА_4, ОСОБА_3. та асоціація «Укрліссервіс».
10.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Клеванський лісозавод «Промінь»(далі - відповідач-2, підприємство за договором) та юридичною особою відповідно до законодавства Республіки Кіпр фірма «Zelenio Ltd»(інвестор за договором) укладено договір про спільну інвестиційну діяльність № 88/07-СД, предметом якого є спільна інвестиційна діяльність сторін щодо створення в ВАТ «Клеванський лісозавод «Промінь»виробництва меблів.
Згідно п. 2.6. договору, рішенням інвестора за погодженням з підприємством, права володіння, користування і розпорядження іноземною інвестицією, а також результатами спільної діяльності можуть бути передані іншим фізичним чи юридичним особам, яку не є учасниками спільної діяльності. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються інвестором і третіми особами самостійно на основі договорів.
У відповідності до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандітас»26.10.2009 року звернулось до відкритого акціонерного товариства «Клеванський лісозавод «Промінь»з комерційною пропозицією № 26/10-1, згідно якої просило здійснити продаж меблів, згідно переліку, загальна вартість яких не повинна перевищувати 203 000,00 грн. Відповідач-1 зобов'язався здійснити оплату на підставі виставленого рахунку по факту відвантаження меблів.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0000621 від 29.10.200 року, відкрите акціонерне товариство «Клеванський лісозавод «Промінь»здійснило поставку меблів товариству з обмеженою відповідальністю «Грандітас»
29.10.2009 року виставлено рахунок-фактури № СФ-0000441 на загальну суму 200 107,99 грн.
За твердженнями позивача вказаний рахунок-фактури є правочином та підлягає визнанню недійсним, оскільки договором про спільну діяльність № 88/07-СД від 10.10.2007 року не передбачено права відкритого акціонерного товариства «Клеванський лісозавод «Промінь»поставки товарів або інше відчуження на користь третіх осіб.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
У відповідності до положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно листа Державного казначейства України № 15-08/527-2652 від 20.02.2009 року "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені вищезазначеними Законом України та Положенням.
Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунка (рахунка-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено (листи-роз'яснення Міністерства фінансів України від 27.11.2006 р. N 31-34000-20-23/25136 та від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/4800).
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна та інше.
Отже відповідно до вищевикладеного, рахунок-фактури № СФ-0000441 від 29.10.2009 року не є правочином, в розумінні пункту 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України, оскільки відповідне набуття, зміна чи припинення прав та обов'язків між відкритим акціонерним товариством «Клеванський лісозавод «Промінь»та товариством з обмеженою відповідальністю «Грандітас»виникає згідно з договору про спільну діяльність № 88/07-СД від 10.10.2007 року на підставі видаткової накладної № РН-0000621 від 29.10.200 року, про що зазначено в самому рахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, щодо змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача, що відкритим акціонерним товариством "Клеванський лісозавод "Промінь", відповідно до п.п. 1, 2 ст.14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порушено строки звернення з кредиторськими вимогами, оскільки дане питання є предметом іншого спору, а саме по справі № 44/33-б за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Варварюк Людмили Вікторівни про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас».
Згідно з ст.1 Господарського процесуального кодексу України особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Згідно з ст.10 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Відповідно до п.51 постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” від 24.10.08р. N 13 законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
З наведених норм вбачається, що учасник товариства має певні корпоративні права за захистом яких він може звертатись до суду. При цьому законодавство розрізняє корпоративні права учасника товариства та права й інтереси самого товариства. За захистом прав та інтересів товариства його учасник може звертатись лише у разі, коли він представляє інтереси товариства та звертається до суду від його імені.
Як встановлено судом відповідно до п.1.2. статуту товариства “Грандітас” позивач є учасником відповідача-1. Як встановлено судом 10.10.2007 року між відкритим акціонерним товаром «Клеванський лісозавод «Промінь»та юридичною особою відповідно до законодавства Республіки Кіпр фірма «Zelenio Ltd»укладено договір про спільну інвестиційну діяльність № 88/07-СД. 29.10.2009 року відкритим акціонерним товаром «Клеванський лісозавод «Промінь»виставлено рахунок-фактури № СФ-0000441 із зазначенням постачальника - договір № 88/07-СД про спільну інвестиційну діяльність, та одержувача (платника) -товариство з обмеженою відповідальністю «Грандітас».
З наведеного вбачається, що позивач не є стороною господарських відносин, що виникли між відповідачем-1 та відповідачем-2, будь-які права чи обов'язки у позивача не виникають, не змінюються та не припиняються.
У відповідності до Узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008 року щодо практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якщо під час судового розгляду встановлено відсутність у позивача права на задоволення позову про визнання оспорюваного правочину недійсним, суд має відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.
Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав, які є у нього, як учасника відповідача-1, проте будь-які права позивача ніяким чином не порушені.
Отже, позовні вимоги позивача про визнання недійсним правочину, оформленого рахунком-фактури, визнаються судом такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 23.06.2011 року