ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/25721.06.11
За позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»
доприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Згода»
простягнення 33 033,24 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:представник ОСОБА_1.(довіреність від 25.01.2010 року)
від відповідача:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Згода»заборгованості за договором про співпрацю в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 року у сумі 33 033,24 грн.
Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором перестрахування ризиків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 року порушено провадження у справі № 23/257 та призначено її розгляд на 21.06.2011 року.
Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвала про порушення провадження у справі була відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
Позивачем та Відповідачем 23 квітня 2007 року було укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) № ФП 009/04/07, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків взаємно переданих сторонами на факультативній (необов'язковій) основі. Пунктами 1.2 договору №ФП009/04/07 від 23.04.2007 року передбачено, що на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику.
Передані у перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, що уклав договір страхування (пункт 1.7 договору №ФП 009/04/07).
Сторонами 22 травня 2008 року відповідно до умов договору №ФП009/04/07 було укладено ковер-нот №05-24/000259-18, за яким Позивачем було перестраховано ризик виконання власних зобов'язань за укладеним ним договором страхування транспортних засобів. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Таким чином, судом встановлено, що договір № ФП009/04/07 від 23.04.2007 року та договір перестрахування відповідає вимогам чинного законодавства в частині суб'єктного складу учасників цих правовідносин та за своєю формою -вимогам статті 981 Цивільного кодексу України.
Згідно ковер-нот №05-24/000259-18 від 22.05.2008 року Позивач застрахував ризики виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу №05-16/000259 від 21.05.2008 року. Предметом договору добровільного страхування наземного транспорту №05-16/000259 від 21.05.2008 року визначені майнові інтереси страхувальника (ОСОБА_2.), пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Nissan Navara (державний реєстраційний номер НОМЕР_1). Пунктом 2.1 договору добровільного страхування наземного транспорту №05-16/000259 від 21.05.2008 року страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов'язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається пошкодження автотранспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
11 січня 2009 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль Nissan Navara (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження.
Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України «Про страхування»виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.
02 червня 2009 року Позивачем складено страховий акт №05-17/146, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком. Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №05-16/000259 від 21.05.2008 року у Позивача виник обов'язок виплатити на користь страхувальника суму страхового відшкодування.
Позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником, виплативши 132 571,26 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковими касовими ордерами.
03 вересня 2009 року Позивач надіслав Відповідачу письмове повідомлення вих. №05/1499 з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 24 809,54 грн. та комплектом документів.
Відповідно до вимог пункту 7.2 договору № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 року Відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування Позивачу протягом 12 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання повного пакету документів.
Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов'язання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі сплати суми страхового відшкодування за договором № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 року і ковер-нот №05-24/000259-18 від 22.05.2008 року у сумі 24 809,54 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 11.2 договору № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 встановлено відповідальність у випадку затримки виконання зобов'язання. У випадку неналежного виконання свого зобов'язання, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми, за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних.
Суд перевірив наданий Позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних і вважає їх обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Згода»(03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8, ідентифікаційний код 34731055) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, ідентифікаційний код 31725819), 24 809,54 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот дев'ять гривень 54 копійок) основного боргу; 2 131,92 грн. (дві тисячі сто тридцять одну гривню 92 копійки) пені; 4 856,06 грн. (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят шість гривень 06 копійки) інфляційних втрат; 1 235,72 грн. (одна тисячу двісті тридцять п'ять гривень 72 копійки) трьох процентів річних; 330,33 грн. (триста тридцять гривень 33 копійки) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання 22.06.2011 року