ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 57/11114.06.11
За позовом Державної екологічної інспекції в місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРА"
про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства на суму 4095360,00 грн
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (Дов.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (Дов.)
У судовому засіданні 14.06.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач - Державна екологічна інспекція в місті Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРА"про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства на суму 4095360,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем вимог чинного природоохоронного законодавства, чим завдано шкоду державі на суму 4095360,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у справі № 57/111 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.05.2011 р.
Згідно відзиву на позов від 06.04.2011 р. відповідач проти позову заперечує повністю з в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення в сфері природоохоронного законодавства.
06.05.2011 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 31.05.2011р. о 11:00.
07.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач навів додаткові обґрунтування в заперечення позовних вимог.
31.05.2011 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 14.06.2011 р. о 11:50.
Розглянувши матеріали справи додані до позовної заяви та надані в судове засідання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд
Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.2006 р. за № 548 Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.
Як зазначає позивач на виконання Наказу Державної екологічної інспекції в м. Києві від 09.04.2010 р. за №334 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Юргіним Д.В., із залученням помічника прокурора Солом'янського району м. Києва Ліщука B.C. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства на території схилів «Протасового яру»за адресою: вул. Амосова, 8, м. Київ, про що було складено акт від 12.04.2010 р.
З матеріалів справи, а саме Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010 р. вбачається, що за результатами перевірки було встановлено, що на орендованій відповідачем земельній ділянці площею 32301 м2 (кадастровий номер 8000000000:72:213:0038), яка згідно договору оренди земельної ділянки (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 22.08.2007 р. за № 72-6-00442 у книзі записів державної реєстрації договорів), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА»була надана останньому для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торгівельного комплексу з паркінгом, розташоване стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів різного морфологічного складу. Площа засміченої ділянки становить 2400 м2, товщина шару відходів становить близько 15 см., об'єм відходів дорівнює 360 м3.
Позивач в позовній заяві стверджує, що в результаті несанкціонованого розміщення твердих побутових відходів, на орендованій відповідачем земельній ділянці, відповідачем було порушено вимоги ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи», ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Таким чином, позивач вважає, що стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства є необхідним, оскільки в діях відповідача вбачається повний склад правопорушення виходячи з наступного.
- пункт 10 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель»передбачає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від засмічення. Несанкціоноване розміщення відходів свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків. Невжиття всіх можливих заходів для виконання обов'язку є протиправною поведінкою.
- оскільки на земельних ділянках наявні сторонні предмети і матеріали, що зафіксовано актом, то наявне засмічення земельних ділянок, а отже, згідно ст. 43 Закону України «Про відходи», Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, повинна розраховуватись шкода. Власне шкода полягає у тривалому знаходженні та земельній ділянці сторонніх предметів, що призводить до потрапляння до ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря небезпечних речовин, що виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на відходи (гниття, окислення, розчинення тощо). При можливому горінні сміття в атмосферу виділяються небезпечні речовини.
- причинний зв'язок між діями відповідача і шкодою полягає у тому, що відповідач допустив розміщення відходів на орендованій земельній ділянці і саме це призводить до засмічення (знаходження на земельних ділянках сторонніх предметів).
- вина відповідача полягає у допущенні розміщення відходів на земельних ділянках при усвідомленні порушення при цьому вимог законодавства.
Судом встановлено, що розмір шкоди було визначено позивачем згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Мінприроди від 04.04.2007 р. за №149. Згідно розрахунку позивача, сума збитків, нанесених державі відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, становить 4095360 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Позивач в якості доказу порушення відповідачем Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»надав суду Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010р.
Що стосується вищевказаного Акту, то суд враховує, що даний акт не може бути визнаний належним доказом в якості підтвердження неправомірної поведінки відповідача та розміру заподіяної шкоди, оскільки суперечить вимогам частини 4 статті 11 та частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що поширюється також на правовідносини в сфері контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, а саме: при проведенні перевірки не був присутній керівник чи уповноважена особа суб'єкта господарювання, акт складено в односторонньому порядку, оскільки його не підписано уповноваженою особою відповідача, відсутні відомості та записи про відмову відповідача підписати акт перевірки.
Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. №464, для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.
Згідно з розділом 3 №464 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.
Відповідно до розділу 4 п. 4.1 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень). Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення. Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.
З урахуванням зазначеного при проведенні перевірки факту засмічення земельної ділянки позивачем не було витребувано пояснень від керівництва ТОВ «Бора»та не було встановлено коло осіб, винних у засміченні вказаної земельної ділянки.
Пунктами 1.2 та 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.07, на яку посилається позивач визначено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від засмічення земель будь-якого цільового призначення, що сталося, зокрема, внаслідок самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Відповідно до пункту 3 цієї Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.
З Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010 р. неможливо встановити дані щодо способу та засобів вимірювання глибини шару засмічення землі, що зумовлює неможливість точного, обґрунтованого та достовірного розміру шкоди, завданої засміченням земель, оскільки в акті позивачем зазначено, що товщина шару відходів становить близько 15 см., об'єм відходів дорівнює 360 м3. Таким чином суд дійшов до висновку, що точних даних позивачем в акті не зафіксовано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи»побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
З аналізу змісту статей 1, 8 Закону України «Про відходи»вбачається що речовини, матеріали та предмети, що підпадають під поняття відходів, є об'єктом права власності суб'єктів права, які володіють, користуються та розпоряджаються ними в межах, визначених законом; вказані речовини, матеріали та предмети підлягають обов'язковій утилізації чи видаленню у разі перебування їх поза межами об'єктів поводження з відходами.
Перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, наведений у статті 42 Закону України «Про відходи», включає, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; цивільна відповідальність за таке порушення передбачена статтею 43 цього Закону та може бути застосована до будь-якої особи, що підпадає під регулювання вказаного Закону та зобов'язана додержуватися встановленого порядку.
Згідно ч.І ст. 12 Закону України «Про відходи», відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи.
Судом встановлено, що на спростування висновків позивача викладених в позовній заяві, відповідачем надано суду постанову слідчого СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві Зеленської О.В. про закриття кримінальної справи від 15 листопада 2010 року, згідно якої кримінальна справа № 59-2778, порушена за фактом забруднення земель відходами по вулиці Амосова (на схилах Протасового Яру), за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 239 КК України - закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину.
В зазначеній постанові слідчим встановлено наступні обставини, що виключають відповідальність відповідача щодо порушення вимог природоохоронного законодавства України.
Так, слідчий встановив, що згідно Наказу №149 від 04.04.2007 Міністерства охорони навколишнього природного середовища, в якому викладена методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, вказано, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, то сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Забруднення або псування земель в даному випадку має місце тільки тоді коли с порушення спеціальних правил поводження із відходами, токсичними речовинами чи іншими матеріалами.
В ході досудового слідства встановлено те, що згідно акту обстеження засміченої земельної ділянки від 12.04.2010 року, виявлено засмічення побутовими відходами різкого морфологічного складу. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства обрахунок шкоди проводився саме по засміченню побутовими відходами земельної ділянки, а не забруднення. Тобто було встановлено факт засмічення, а не забруднення
Під час проведення досудового слідства підтверджено факт засмічення земельної ділянки побутовими відходами, тобто відходами, які не належать до діяльності товариства, тобто безхазяйні відходи.
Згідно ст. 12 Закону України «Про відходи» відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.
Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей
Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними.
Згідно матеріалів кримінальної справи ТОВ «Бора»повідомляло органи виконавчої влади Солом'янського району про виявлення ними відходів, які не відносяться до діяльності товариства.
Враховуючи те, що товариство лише орендувало земельну ділянку та не вело на ній будь якої господарської діяльності - то порушення ним спеціальних правил поводження з відходами, токсичними речовинами та іншими матеріалами не виявлено.
Крім цього в ході досудового слідства не було виявлено створення небезпеки для життя та здоров»я людей або довкілля, тобто не виявлено реальної загрози заподіяння шкоди охоронюваним соціальним цінностям внаслідок порушення спеціальних правил та не встановлено наслідків.
З урахування зазначених обставин суд враховує, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про відходи»та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998, № 1217 "Про затвердження Порядку виявлення та обліку безхазяйних відходів" відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Отже, відходи про які зазначає позивач в Акті обстеження засміченої земельної ділянки від 12.04.2010 року, є безхазяйними, не пов'язаними з діяльністю ТОВ «Бора»та такими, що вивезені спеціалізованими підприємствами з орендованої ТОВ «Бора»ділянки, що виключає підстави для задоволення позову.
Вищевикладене свідчить про те, що виявлені Державною екологічною інспекцією в м. Києві побутові відходи, по-перше, ТОВ «Бора»не належать, по-друге, жодним чином не можуть бути пов'язані з діяльністю Товариства, виходячи з наведеного в Законі України «Про відходи»визначення самого поняття «побутові відходи».
До того ж, як вбачається з матеріалів справи після виявлення невідомих відходів на орендованій земельній ділянці, керівництво ТОВ «Бора»повідомило органи державної влади, органи внутрішніх справ та вжило всіх необхідних заходів для очищення земельної ділянки та попередження можливого засмічення в майбутньому. 17.05.2010р. відповідачем було підготовлено офіційне звернення до Солом'янської РДА в м. Києві та до Солом'янського РУ ГУ в м. Києві з проханням допомогти виявити особу фізичну та юридичну, яка забруднює орендовану ТОВ «Бора»земельну ділянку. Також, аналогічне звернення було підготовлено та направлено до КП «Київблагоустрій»та було надано запит щодо отримання дозволу на встановлення тимчасової огорожі на земельній ділянці з метою додержання санітарно-екологічного стану земельної ділянки.
Також враховуючи, що відходи є безхазяйними, відповідач очистив земельну ділянку, організував їх вивезення, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2010 р. підписаним між відповідачем та ПП «СпецБудінвест»про вивезення сміття 8м. куб. з ділянки по вул. М. Амосова та квитанцією від 27.05.2010 р. про оплату 1500 грн. за надані послуги третій особі.
Згідно Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 07.06.2010р. в результаті перевірки встановлено: з виїздом на місце по вул. Амосова виявлено, що несанкціоноване звалище побутових відходів на території схилів Протасового Яру було прибрано ТОВ «Бора».
Щодо посилань позивача на постанову про накладення адміністративного стягнення від 18.05.2010 р. №003023, то постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути врахована господарським судом в якості преюдиційного доказу, а оцінюється судом в сукупності поряд з іншими доказами в межах даної справи.
Отже, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, які, безпосередньо засмітили земельну ділянку. Якщо відходи є безхазяйними - виключається відповідальність власника чи користувача земельної ділянки.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено порушення відповідачем законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, тому підстави для відшкодування шкоди відсутні.
Таким чином, позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення 20.06.2011 р.