ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/11417.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»
ДоДочірнього підприємства «Грім»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті -Сіті»
Інспекція державного архітектурно -будівельного контролю в місті Києві
Провизнання права власності та зобов'язання вчинити дії
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н вд 12.01.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: ОСОБА_2 -дов. № 7/26-3716/07 від 14.06.2011 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Грім»про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 07.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.04.2011 року.
В судовому засіданні 29.04.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 29.04.2011 року не з'явився, однак подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнав повністю та крім того, просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 20.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 20.05.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.
В судове засідання 20.05.2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті - Сіті»(04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 16 -21) та Інспекцію державного архітектурно -будівельного контролю в місті Києві (01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, 7 поверх), а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.06.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.
В судове засідання 03.06.2011 року представник відповідача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні 03.06.2011 року подав відзив на позовну заяву,згідно якого просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник третьої особи 2 надав усні пояснення по справі.
Крім того, в судовому засіданні 03.06.2011 року учасники процесу подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/114, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 03.06.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.06.2011 року.
В судовому засіданні 17.06.2011 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи 1 в судове засідання 17.06.2011 року не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 17.06.2011 року представник третьої особи 2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечував.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
27 грудня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Науково -виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріелті -Сіті»(покупець) було укладено Договір купівлі -продажу, згідно якого продавець продав, а покупець купив незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна -лабораторно - стендовий корпус (корпус 46 блок «А»), що знаходиться в м. Києві по вул. Старокиївська, 10 (об'єкт нерухомого майна) і розташований на земельній ділянці (вказана в додатку до Договору).
Позивачем надано Договір № 23 купівлі -продажу від 23 липня 2003 року, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелті -Сіті»(продавець) без будь -якого примушення, як фізичного так і морального, зобов'язалося передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»(покупець), а останній зобов'язався прийняти та оплатити, на умовах визначених цим Договором незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, а саме лабораторно -стендовий корпус (корпус 46 блок «А»), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (об'єкт нерухомого майна).
В подальшому, як стверджує позивач, ТОВ «Господарник»передало до статутного капіталу ТОВ «ГК Інвест»незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, а саме лабораторно -стендовий корпус (корпус 46 блок «А»), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10.
З метою належного оформлення права користування земельною ділянкою, 06 березня 2008 року між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»(орендар, позивач) було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року за № 85/1919, за актом приймання -передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі -об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- місце розташування -вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва;
- розмір -5 442 кв.м.;
- цільове призначення -для реконструкції об'єкта незавершеного будівництва під торговельний комплекс з подальшою його експлуатацією та обслуговуванням;
- кадастровий номер - 8 000 000 000:88:135:0034.
Згідно з пунктом 2.2 Договору відповідно до витягу з технічної документації № Ю-18137/2008 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 04.02.2008 року за № 144 нормативна грошова оцінка становить 2 351 705,60 грн.
Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що договір укладено на 5 (п'ять) років.
14 березня 2008 року орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування -вул. Старокиївська, 10 у Шевченківському районі м. Києва; розмір -5 442 кв.м.; цільове призначення -для реконструкції об'єкта незавершеного будівництва під торговельний комплекс з подальшою його експлуатацією та обслуговуванням; кадастровий номер -8 000 000 000:88:135:0034, що засвідчується актом приймання -передачі земельної ділянки.
19 жовтня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна мережа» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»(замовник) було укладено Договір підряду № б/н, згідно якого підрядник зобов'язався у відповідності із завданням, яке надається підряднику замовником, поетапно виконати будівельно -монтажні роботи (роботи), в нежилому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 (об'єкт), а замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх.
24 березня 2008 року між Українським державно -кооперативним проектно -вишукувальним та науково -дослідним об'єднанням «УкрНДІагропроект»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»(замовник) було укладено Договір № 42-08 на створення (передачу) науково -технічної продукції, умовами якого сторони погодили, що замовник доручає і зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання робіт зі створення (передачі) науково -технічної продукції: розробка проектної документації (стадія «П») по об'єкту «Реконструкція незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна лабораторно -стендового корпусу (корпус 46, блок «А») під торговельно -громадський комплекс вул. Старокиївська, 10, Шевченківський р -н, м. Києва.
11 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГК Інвест»(далі -замовник, позивач) та Дочірнім підприємством «Грім»(далі -виконавець, відповідач) було укладено Договір № 11-П/09 про надання послуг (далі -Договір) пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що за цим Договором замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати наступні послуги:
- одержати від замовника за відповідним актом приймання -передачі на відповідальне зберігання з охороною об'єкт нерухомого майна орієнтовною площею 4 973,2 кв.м. по вул. Старокиївській, 10 у м. Києві, для надання послуг, передбачених даним Договором;
- за дорученням замовника здійснити технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна у Комунальному підприємстві Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та одержати технічний паспорт на такий об'єкт нерухомого майна;
- провести підготовку документації та за дорученням замовника здати об'єкт нерухомого майна в експлуатацію Державній приймальній комісії (Інспекції ДАБК) у встановленому законодавством порядку;
- підготувати документацію та за дорученням замовника оформити у відповідних державних органах правовстановлювальні документи про право власності замовника на об'єкт нерухомого майна;
- передати всю одержану за цим Договором документацію замовнику, а також повернути за відповідним актом приймання -передачі з відповідального зберігання з охороною об'єкт нерухомого майна орієнтовною площею 4 973,2 кв.м. по вул. Старокиївській, 10 у м. Києві.
Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання в порушення умов укладеного між сторонами Договору не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у м. Києві по вул. Старокиївській, 10 та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у місті Києві по вул. Старокиївській, 10 а саме: нежитлову будівлю торговельного комплексу під літерою «Ю»загальною площею 4 973,2 м?.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач в порушення умов Договору № 11-П/09 про надання послуг від 11.06.2008 року не виконує взятих на себе зобов'язань, а саме не здійснює реєстрацію права власності на нерухоме майно -нежитлову будівлю під літ. «Ю», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старокиївська, 10 та не повертає об'єкт з відповідального зберігання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено,право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Статтею 332 Цивільного кодексу України визначено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. Право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду. Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов'язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частинами 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна.
Слід зазначити, що позивачем у спорі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Відповідачем в даному спорі може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Тобто, позовні вимоги щодо визнання права власності, зокрема, на нерухоме майно можуть бути заявлені до особи, яка не визнає або оспорює таке право позивача. Разом з тим, право власності такої особи повинно підтверджуватись відповідними правовстановлюючими документами, на підставі яких у встановлених законом випадках проводиться реєстрація права власності.
У Додатку № 1 до п. 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, якими, зокрема, є:
- договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності;
- свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, що видаються нотаріусами.
- свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусами;
- свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), видані нотаріусами;
- свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусами;
- свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування;
- свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
- свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України;
- договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання;
- рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності;
- ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
- рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації;
- дублікати правовстановлювальних документів, видані нотаріусами, органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами;
- свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна;
- свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.
Жодних правовстановлюючих та будь -яких інших документів, а саме договорів на виконання робіт, платіжних доручень, актів виконаних робіт, дозволів на виконання робіт, а також, затвердженої в установленому порядку проектно -технічної документації, що засвідчують правомірність будівництва чи створення нового об'єкту позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надано.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Таким чином, з урахуванням того, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача його законних і охоронюваних прав та інтересів, а також їх наявність у позивача, господарський суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
22.06.2011 року