ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/13622.06.11
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Ріелті»
Про стягнення 94 743, 07 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача ОСОБА_2. -по довіреності №31152 від 30.08.2010р.
Від відповідача ОСОБА_3 - по довіреності №б/н від 27.04.2011р.
В судових засіданнях 11.05.2011р., 30.05.2011р., 06.06.2011р., 15.06.2001р, 20.06.2011р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Ріелті»94 743,07 грн., із яких: 56 471,06 грн. заборгованості по орендній платі, 10 036, 61 грн. -заборгованість по експлуатаційним витратам, 10 668,88 грн. -компенсації за електричну енергію, 10 184, 45 грн. -пеню за прострочку платежу, 5 474, 07 грн. сума інфляційних втрат, 1 90, 77 грн. -3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу орендну плату, експлуатаційні витрати, компенсацію за електричну енергію за період з 01.06.2010р. по 11.06.2011р.
Відповідач в наданому суду письмовому відзив та представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують посилаючись на те, що договір оренди припинив свою дію 31.05.2010р., а тому нарахування орендних та інших платежів є безпідставним.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача Господарський суд міста Києва, суд-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01 січня 2008 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арка Ріелті” (надалі відповідач) було укладено Договір оренди №11 (надалі Договір).
На умовах Договору (розділ 2 Договору) орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідачу) в платне строкове користування без права викупу приміщення разом з правами користування комунікаціями, сходами, та іншими подібними правами, що пов'язані чи необхідні для використання приміщень за їх призначенням. Об'єкт оренди використовується орендарем для розміщення офісних приміщень.
Об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 1526, 36 кв.м., що розташовані на третьому поверсі будинку адміністративного та громадського призначення за адресою: АДРЕСА_1.
01.01.2008р. між сторонами був підписаний акт приймання -передачі приміщення загальною площею 1526, 36 кв.м. в оренду.
Строк дії договору сторони визначили в розділі 1 договору -строк договору дорівнює 2 рокам та 360 дням і визначається згідно положень п. 2.2 договору.
Відповідно до п. 2.2 договору строк оренди обчислюється з дня підписання цього договору оренди. Строк дії договору оренди - 2 роки та 360 днів.
Договір оренди припиняється по закінченню строку його дії (п. 7.1 Договору).
05 травня 2010 року між сторонами було підписано додаткову угоду №9 до Договору, відповідно до якої строк (термін) оренди приміщення діє до 31.05.2010р.
Відповідно до п. 3.14 договору, в редакції додаткової угоди №9, відповідач зобов'язувався передати за катом прийому -передачі позивачу приміщення не пізніше 15 (п»ятнадцяти) календарних днів з дати припинення ст. року оренди за цим договором в належному стані, враховуючи природний знос приміщень.
Згідно п. 2 додаткової угоди №9 повернення приміщення позивачу здійснюється у такому порядку:
31 травня 2010р. відповідач повертає позивачу частину приміщення загальною площею 806,58 кв.м., що оформляється відповідним актом приймання -передачі, який підписується сторонами.
не пізніше 15 червня 2010 р. відповідач повертає позивачу іншу частину приміщення загальною площею 719,78 кв.м., що оформляється відповідним актом приймання -передачі, який підписується сторонами.
Отже, враховуючи умови укладеної між сторонами Додаткової угоди № 9, частину приміщення загальною площею 719,78 кв.м. відповідач повинен був повернути відповідачеві до 15 червня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, останніми було підписано тільки Акт приймання -передачі (повернення) приміщення загальною площею 806,58 кв.м. від 31.05.2010р.
10 червня 2010 року відповідач повідомив представників позивача про готовність повернення вищевказаної частини орендованого приміщення загальною площею 719,78 кв.м., та попередило про вивіз свого майна з приміщення 12-13 червня 2010 року.
Акт приймання -передачі (повернення) приміщення загальною площею 719,78 кв.м. від 11.06.2010р. було підписано лише з боку позивача.
Протягом 12-13 червня 2010 року позивач звільнив приміщення від своїх речей.
Перебування позивача в орендованому приміщенні до 13 червня 2010 року підтверджується отриманими на запит відповідача листами охоронної фірми ТОВ “Персей -Безпека”, яка здійснює централізовану охорону в офісному центрі за адресою: АДРЕСА_1 та обслуговуючої компанії ТОВ “ОКСІ”, яка забезпечує контроль доступу до приміщень у зазначеному офісному центрі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.09.2010р. по справі №35/389 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арка Ріелті” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії судом встановлено, що відповідачем спірне орендоване приміщення площею 719,78 кв.м. було звільнено 12-13 червня 2010 року.
Відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи не підлягають доказуванню факти, що були встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 24.09.2010р. по справі №35/389, а саме факт звільнення відповідачем приміщення площею 719,78 кв.м. 12-13 червня 2010 року.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач не виконав основного обов'язку Орендаря по договору №11 від 01.01.2008р. щодо внесення орендної плати та плати за надані послуги у період з 01.06.2010р. по 11.06.2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 77 176,55 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 2.4.1. Договору оренди (в редакції додаткової угоди № 8 від 18.12.2009р.) Орендна ставка за користування Приміщенням з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року дорівнює сумі у гривнях, яка еквівалентна 22,5 доларам США без урахування ПДВ за 1 кв.м. місячна Орендна плата розраховується шляхом множення площі Приміщення на Орендну ставку і сплачується в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. Орендна плата сплачується з додатковим нарахуванням податку на додану вартість -20%.
Згідно з п. 2.5. Договору оренди орендна плата сплачується на підставі наданих Орендодавцем рахунків не пізніше 5 числа місяця, за який проводиться розрахунок.
В п. 2. 5 договору сторони передбачили, що фактичне використання відповідачем приміщення закінчується поверненням позивачу, що підтверджується відповідним актом прийому -передачі.
Таким чином, відповідач у спірний період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно Договору (п.2.5) та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі за користування приміщенням в період з 01.06.2010р. по 11.06.2010р. в сумі 56471,06 грн. документально підтвердження, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача в частині того, що відповідач в спірний період не користувався приміщенням, оскільки договір оренди припинив свою дію 31.05.2010р., а тому не повинен сплачувати орендну плату, судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 036,61 грн. заборгованості по експлуатаційним витратам та 10 668, 88 грн. компенсації оплати електричної енергії за період з 01.06.2010р. по 11.06.2010р. грн.
Відповідно до п. 2.4.2. Договору оренди (в редакції додаткової угоди № 8 від 18.12.2009р.) відповідач зобов'язаний сплачувати експлуатаційні витрати з урахуванням площі Приміщення в розмірі, еквівалентному 4 доларам США без урахування ПДВ за 1 кв.м.. Експлуатаційні витрати сплачуються в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день виставлення рахунку з додатковим нарахуванням податку на додану вартість - 20%.
Також, згідно з п. 2.6. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.01.2008р.) відповідач зобов'язаний окремо від орендної плати та компенсації експлуатаційних витрат здійснювати оплату за використання електроенергії, водопостачання на підставі окремих рахунків Орендодавця які складаються з урахуванням фактичних обсягів використання зазначених ресурсів. Плата за використання електроенергії та водопостачання визначаються на підставі показників лічильників, спеціально встановлених позивачем у приміщеннях.
Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторони в договорі не обумовили строки оплати відповідачем вартості експлуатаційних витрат та вартості за використання електроенергії, доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату даних послуг або вимоги відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України позивач не надав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог частині стягнення 10 036,61 грн. заборгованості по експлуатаційним витратам та 10 668, 88 грн. компенсації оплати електричної енергії за період з 01.06.2010р. по 11.06.2010р. грн.
Посилання позивача на виставлення відповідачу рахунків на оплату експлуатаційних витрат та вартості за використання електроенергії, в яких зазначені строки оплати, судом до уваги не приймаються оскільки позивачем не надано належних доказів вручення відповідачу або направлення на адресу відповідача зазначених рахунків.
Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 184, 45 грн. -пені за прострочку платежу, 5 474, 07 грн. - інфляційні втрати, 1 90, 77 грн. -3% річних, що нараховані на загальну суму заборгованості по орендній платі, експлуатаційним витратам та компенсації оплати електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в договорі передбачено, що будь -яка сума, що підлягає сплаті позивачу згідно умов цього договору оренди, не сплачена в день сплати, орендар відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Нарахування штрафних санкцій (пені) не обмежується шестимісячним строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а здійснюється за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 3.3 договору).
Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати орендних платежів по договору оренди суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 10 184, 45 грн. пені підлягає задоволенню частково в сумі 7 488, 99 грн. з огляду на задоволення судом позовних вимог в частинні стягнення заборгованості по орендній платі та відмові в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам та компенсації оплати електричної енергії.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1401, 72 грн. -3% річних, 4 421, 17 грн. -інфляційні у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову.
В зв'язку з задоволенням позову частково відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арка Ріелті” (01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75 літера А, 3 -поверх, код 34601233) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (02094, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 56 471 грн. 06 коп. заборгованості по орендній платі, 7 488 грн. 99 коп. пені за прострочку платежу, 1401 грн. 72 коп. -3 % річних, інфляційні - 4 421 грн. 17 коп., 697 грн. 83 коп. державного мита та 173 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяТрофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено
23.06.2011р.