ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/5415.06.11
За позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Київського
відділення Центральної філії
до Концерну «Ін Юре»
про стягнення 10 601 360,27 грн.
За зустрічним позовом Концерну «Ін Юре»
До Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Київського
відділення Центральної філії
Про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки
Суддя М.Є. Літвінова
Представники за первісним позовом:
Від позивача ОСОБА_1 -предст. за довір.;
Від відповідача ОСОБА_2 -предст. за довір.
Представники за зустрічним позовом:
Від позивача ОСОБА_2 -предст. за довір.;
Від відповідача ОСОБА_1 -предст. за довір.;
Рішення прийняте 15.06.2011, у зв»яку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 27.04.2011 по 29.04.2011, з 29.04.2011 по 30.05.2011, з 30.05.2011 по 15.06.2011, на підставі ст.77 ГПК України.
В судовому засіданні 15.06.2011, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Київського відділення Центральної філії до Концерну «Ін Юре»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 10 601 360,27 грн. шляхом звернення стягнення на майно відповідача, а саме на нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 1927,70 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, продавши їх на прилюдних торгах.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором №5 від 20.09.2007 року та додатковими договорами №№ 1 -8 до нього, а саме неповерненням суми кредиту - 4 980 000 грн. та несплатою відсотків за користування кредитом у сумі -2 414 908,44 грн. У зв'язку з цим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача, окрім зазначених сум, також 1 221 700,50 грн. - пені, 1 812 720 грн. - упущеної вигоди, 139 440 грн. -3% за користування кредитними коштами; 32 591,33 грн. -втрат банку за рахунок інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2011 порушено провадження у справі №35/54. Розгляд справи призначений на 06.04.2011.
06.04.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011 №35/54, розгляд справи відкладений на 27.04.2011.
27.04.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх.
В судовому засіданні 27.04.2011 представник відповідача подав суду доповнення до відзиву.
В судовому засіданні 27.04.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 29.04.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 №35/54 прийнято зустрічну позовну заяву Концерну «Ін Юре»до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Київського відділення Центральної філії про визнання недійсними кредитного договору №5 від 20 вересня 2007 року та додаткових договорів до нього №№1-8, а також Договору іпотеки від 27.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1660 та додаткових договорів до нього.
Зустрічний позов обґрунтовується тим, що при укладанні кредитного договору №5 позивач за зустрічним позовом був введений в помилку щодо обставин які мають істотне значення і ця помилка стосується прав та обов'язків сторін правочину. Як стверджує позивач за зустрічним позовом, кредитний договір №5, а також кредитний договір №18 від 21 березня 2007 бралися для реалізації інвестиційного проекту з реконструкції нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21. Фактичним замовником цієї реконструкції був Банк.
Помилці сприяла винна необережна поведінка іншої сторони правочину, а саме відповідача за зустрічним позовом, яка полягала у тому, що банк замовляв Концерну будівництво 5-го та 6-го поверхів будівлі і реконструкцію всієї будівлі з метою подальшого викупу новозбудованих приміщень, а також окремих приміщень існуючої будівлі, але після завершення будівництва відмовився від купівлі цих приміщень. Також позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідач за зустрічним позовом на момент укладання кредитного договору замовчував існування перешкод у наступному викупі приміщень, чим навмисно цілеспрямовано ввів Концерн «Ін Юре»в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 №35/54, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 30.05.2011.
25.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов.
25.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача за зустрічним позовом надійшла довідка.
25.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом надійшли додаткові письмові пояснення.
30.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача за зустрічним позовом надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій додатково до заявлених вимог, просить застосувати до кредитного договору №5 від 20.09.2007 року та додаткових договорів до нього №№1-8 наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Зокрема у заяві Концерн «Ін Юре»стверджує, що ним сплачено Банку 295 073,60 грн., у тому числі 211 373,60 грн. -відсотків, 75 000 грн. -комісії за кредит, 8 700 грн. -комісії за управляння кредитом.
Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»зустрічні позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в зустрічному позові Концерну «Ін Юре»у справі №35/54 повністю.
У відзиві на зустрічну позовну заяву від 24 травня 2011, Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», не заперечуючи факт існування обставин, на які посилається Концерн «Ін Юре», а саме існування між сторонами домовленостей щодо реконструкції будівлі, зокрема здійснення надбудови 5-го та 6-го поверхів для потреб банку, вважає, що на момент укладання кредитного договору жодної помилки щодо сприйняття умов та обставин, прав та обов'язків сторін, встановлених цим правочином, не існувало. На думку Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»при укладанні кредитного договору сторони чітко усвідомлювали, що реалізація будь-яких намірів залежить від низки чинників, як залежних від сторін, так і таких, що знаходяться поза їхнім контролем. Також, Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»вважає, що обставини, на які посилається Концерн, не мають істотного значення для оспорюваного правочину. Крім того, жодних обставин, що могли б перешкодити вчиненню кредитного договору на момент його укладання також не існувало, відповідно обман з боку Банку не може мати місце.
30.05.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача за зустрічним позовом надійшли письмові заперечення на відзив.
В судовому засіданні 30.05.2011, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 15.06.2011.
03.06.2011 через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення.
В судовому засіданні 15.06.2011, на підставі ст.85 ГПК України, з виходом до нарадчої кімнати, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
20 вересня 2007 між Концерном «Ін Юре»(позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», був укладений кредитний договір №5 (надалі - кредитний договір).
Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору №18 Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією в сумі 5 000 000,00 грн. під 16% річних, на строк до 19 вересня 2008 для поповнення обігових коштів.
Додатковими договорами №1 -8 до кредитного договору сторони зменшили максимальний кредит заборгованості за кредитною лінією до 4 980 000,00 грн. та встановили процентну ставку 26% річних, неодноразово пролонгували кредит на новий строк та змінювали інші умови кредитного договору.
Відповідно до додаткового договору №8 від 11.12.2009 датою остаточного повернення кредиту встановлено 11.02.2010.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторонами був укладений договір іпотеки від 27.07.2007 і додаткові договори до нього, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1660 (надалі-договір іпотеки).
Згідно договору іпотеки предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ А) загальною площею 1927,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська 17-21 та належать Концерну на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 21 липня 2003 серія МК №010007469 на підставі наказу від 17.07.2003 за №831-В, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»31.07.2003, записану у реєстрову книгу №д.2з-113 за реєстровим номером №170-з.
Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та Концерном до укладення кредитного договору був укладений кредитний договір №18 21.03.2007, згідно якого Банк видав Позичальнику, а Позичальник прийняв кредит у сумі 40 860 000,00 грн. для фінансування витрат, пов'язаних з реконструкцією нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська 17-21. Як зазначено у зустрічній позовній заяві, враховуючи, недостатність грошових коштів для сплати процентів за договором №18, а також розрахунків з будівельниками у зв'язку з реконструкцією зазначеної вище будівлі сторонами був укладений спірний кредитний договір.
З наданих відповідачем за первісним позовом банківських виписок вбачається, що кредитні кошти були спрямовані саме на сплату процентів за кредитним договором №18 та для розрахунку за будівельні роботи.
Також, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами існували домовленості щодо можливості розширення площі приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21 та їх наступним викупом Банком, які були закріплені у договорі про співробітництво від 24.07.2006, предметом якого є, зокрема, реалізація спільних інвестиційних проектів по створенню бізнес-центру у м. Києві по вул. Багговутівській, 17-21, літера «А»; договорі оренди від 05.09.2006 нежилого приміщення по вул. Багговутівській, 17-21; попередньому договорі від 15.11.2006 купівлі-продажу підвального приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21. Крім того, сторонами велась переписка щодо розширення існуючих приміщень і перебазування в них підрозділів Банку, про що свідчить листування між сторонами.
Суд вважає, що надані відповідачем за первісним позовом документи свідчать, про те, що позивач за первісним позовом виступав ініціатором реконструкції будівлі та надбудови до існуючої чотирьох поверхової будівлі по вул. Багговутівській 17-21 ще і 5-го та 6-го (мансардного) поверхів. Проектні та будівельні роботи здійснювалися під контролем Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»про що, зокрема, свідчить лист банку №15/2-4529/07 від 03.05.2007 та додаток №1 до нього, а також проектна документація, яка була погоджена представником банку -начальником управління інвестицій Лозинським Р.
Після здійснення реконструкції приміщення позивач за первісним позовом відмовився від викупу приміщень у зазначеній будівлі. При чому під час укладання кредитного договору банк замовчував існування будь-яких обставин, які могли б перешкодити викупу приміщень.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що кредит використовувався на фінансування витрат, пов'язаних з реконструкцією нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21, яку ініціював саме позивач за первісним позовом, і сплатою процентів за кредитним договором №18.
Таким чином, позивач за первісним позовом шляхом замовчування та доведення до відповідача за первісним позовом не повної інформації про існування обстави, які могли б перешкодити подальшому викупу ним існуючих та новозбудованих приміщень, ввів відповідача в оману.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 2) частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, як вольова дія, являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин. Волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз.
Оспорюваний правочини відноситься до правочинів, в яких внутрішня воля сформована невірно під впливом обману.
За змістом ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правовий аналіз чинного законодавства свідчить про те, що обман - це активна поведінка сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, або пасивна поведінка, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин. При цьому, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби особа дізналася про їх існування. При цьому, неправильне уявлення стосовно правочину, яке сформувалося у сторони під впливом обману, стосується більш широкого кола обставин, ніж у випадку застосування положень ст.229 Цивільного кодексу України. Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (ст.229 Цивільного кодексу України), так і обставин, що можуть знаходитися за межами правочину.
Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи, Концерн довів, що його зустрічні позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Зокрема суд вважає доведеним, що Банк на момент укладання кредитного договору №5 замовчував існування перешкод у наступному викупі приміщень за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська,17-21, робив це не через свою помилку, а саме з умислом. Зазначені обставини є істотними оскільки, вони могли б перешкодити вчиненню правочину -укладенню кредитного договору і стосуються прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування зустрічних позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У зв'язку з цим недійсність кредитного договору №5 від 20.09.2007 та додаткових договорів до нього тягне за собою недійсність договору, що забезпечує виконання зобов'язання, а саме договору іпотеки від 27.09.2007 і додаткових договорів до нього, посвідчених приватними нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1660.
З огляду на це зустрічні позовні вимоги про визнання зазначених вище договорів недійсними підлягають задоволенню.
У зв'язку з задоволенням зустрічного позову витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по зустрічному позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк».
За змістом ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тому, суд дійшов до висновку, що у в даному випадку відсутні належні правові підстави для застосування господарським судом судового захисту позивача за первісним позовом, що зумовлює відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»про стягнення з Концерну «Ін Юре»заборгованості в розмірі 10 601 360,27 грн. шляхом звернення стягнення на майно відповідача, а саме на нежилі приміщення (в літ.А) загальною площею 1927,70 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, продавши їх на прилюдних торгах.
Згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним.
Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України при реституції кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Як підтверджується матеріалами справи, згідно спірного кредитного договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом кредитну лінію у сумі 4 980 000,00 грн., у свою чергу, відповідач за первісним позовом сплатив позивачу за первісним позовом 295 073,60 грн., у тому числі 211 373,60 грн. -відсотків, 75 000 грн. -комісії за кредит, 8 700 грн. -комісії за управляння кредитом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсними кредитний договір №5 від 20.09.2007 року та додаткові договори №№1-8 до нього, а також договір іпотеки від 27.09.2007 року та додаткові договори до нього, посвідчені приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1660.
Застосувати реституцію:
- стягнути з Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул.Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) 4 980 000,00 грн.
- стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул. Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) на користь Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) 295 073,60 грн.
5. Стягнути з ПАТ «Кредобанк» в особі Київського відділення Центральної філії (03150, м. Київ, вул.Горького 91/14, код ЄДРПОУ 22360822) на користь Концерну «Ін Юре»(04107, м. Київ, Вул. Багговутівська 17-21, код ЄДРПОУ 32162949) 170,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.Є. Літвінова
Дата підписання
повного тексту рішення 22.06.2011