ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/18616.06.11
За позовом Спільного українсько-польського підприємства в формі
товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Експо»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фракталіс-Україна»
про стягнення 31 614,00 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Мостовенко М.В.
Представники:
від позивача: Матвійчук;
ОСОБА_1 (довіреність № 695 від 25.05.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 14.06.20111р.);
ОСОБА_3. (технічний спеціаліст).
В судовому засіданні 16 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Спільне українсько-польське підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Експо»(позивач, Покупець або Отримувач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фракталіс-Україна»(відповідач, Продавець або Постачальник) заборгованості в розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було поставлено неякісне обладнання, яке не можливо використовувати за призначенням, а отже кошти, сплачені за нього в розмірі 31 614,00 грн. підлягають поверненню позивачу.
Під час розгляду справи в суд позивач подав до суду уточнення (зменшення) позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за неякісне обладнання в розмірі - 31 613,64 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 29.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.05.2011р. Ухвалою від 26.05.2011р. розгляд справи було відкладено до 14.06.2011р. В судовому засіданні 14.06.2011р. по справі було оголошено перерву до 16.06.2011р., про що сторін було повідомлено під розписку.
Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2010 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печаткою видатковою накладною № РН-0000104 (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).
Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю за накладною становить -63 999,98 грн.
Позивач зазначає, що серед обладнання, яке було поставлено Продавцем наявний був розточний набір KIT BHF MB 50-80 вартістю - 31 613,64 грн. (далі по тексту - обладнання). Після випробовування обладнання було встановлено, що воно не відповідає технічним характеристикам зазначеним у каталозі наданому Постачальником, про що був складений акт виявлених недоліків № 65 від 21.12.2010р. (копія акту в справі). Відтак, у зв'язку з поставкою неякісного товару відповідач має повернути позивачу сплачені Покупцем за відповідний товар кошти, які були перераховані на рахунок Постачальника 7.10.2010р. (копія банківської списики в справі).
З матеріалів справи вбачається, що 3 лютого 2011 року Покупець звернувся до Продавця з вимогою в строк до 11 лютого 2011 року повернути сплачені за відповідний неякісний товар кошти шляхом перерахування на поточний рахунок Отримувача. Позивач вказує, що на надіслану вимогу Продавець не відреагував та грошові кошти в сумі 31 613,64 грн. на рахунок Покупця не перерахував.
З відповідними твердженнями позивач відповідач не погоджувався та у своєму відзив на позовну заяву вказав, що позивачем не доведено та не надано доказів, що відповідне обладнання не відповідає заявленим характеристикам та є непридатне для використання. Крім цього вказав, що у позивача не має підстав для вимог щодо повернення відповідачем грошових коштів за товар.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 678 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки передання товару неналежної якості за договором купівлі-продажу.
Так, позивач зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення). Покупець має право за своїм вибором: відмовитися від Договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Відтак, відповідач повинен сплатити на користь позивача 31 613,64 грн. -вартості неякісного обладнання.
В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу норми ч. 4 ст. 678 ЦК України положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Застосовуючи до спірних відносин сторін положення ст. 678 ЦК України, позивач не надав належну юридичну оцінку відносинам сторін з урахуванням того, що обладнання придбавався Покупцем для використання в господарській діяльності, на що також звернув увагу відповідач в відзиві на позов, що є характерною рисою договору поставки (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Таким чином ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655 - 697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки. Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення ст. ст. 655 - 697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.
Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГК України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Згідно положень ч. ч. 5 - 8 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами (технічними умовами) на основний виріб. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Таким чином, у разі виявлення недоліків протягом гарантійного строку покупець за договором поставки не отримує прав, передбачених ст. 678 ЦК України, але має право вимагати від постачальника (виробника) усунення дефектів виробів за його рахунок.
При цьому, у всіх випадках, коли виявляється неналежна якість або некомплектність товарів, поставлених на підставі договору поставки, в тому числі і при виявленні дефектів виробів в період гарантійного строку, з постачальника може бути стягнуто штраф в порядку ч. 7 ст. 269 ГК України.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості неякісного обладнання в розмірі - 31 613,64 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заявлених відповідачем вимог про стягнення з позивача судових витрат за послуги адвоката в розмірі 4 000,00 грн. слід зазначити таке.
Судом встановлено, що 2 березня 2011 року між відповідачем (Клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги (копія договору міститься в справі).
Відповідно до п. 2 укладеної між Адвокатом і Клієнтом додаткової угоди від 2 березня 2011 року (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи) передбачено, що гонорар Адвоката складає: 3 000,00 грн. -вивчення та аналіз справи № 10/186 за позовом Спільного українсько-польського підприємства в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Експо»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фракталіс-Україна»та 500,00 грн. за кожне виїзд чи кожне представництво.
У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивачем конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси в суді, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку, що вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат за послуги адвоката в сумі 4 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що порушення провадження по справі № 10/189 відбулося -29.04.2011р., позовна заява була надіслана позивачем на адресу відповідача -5.04.2011р., що підтверджується розрахунковим документом про відправку та описом вкладення у цінний лист (копії документів в справі), а додаткова угода, якою встановлюється розмір гонорару Адвоката за по вивчення та аналізу справи № 10/189 була укладена - 2.03.2011р., тобто за довго до порушення провадження у справі № 10/189.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков
Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2011р.