ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/10806.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкая жизнь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВТРАНСГРУП"
Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"
про відшкодування шкоди 50 535,85 грн.;
Суддя Якименко М.М.
Представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність від 04.01.2011р;
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: ОСОБА_2 -довіреність №169 від 01.01.2011;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сладкая жизнь" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВТРАНСГРУП" та Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про відшкодування шкоди 50 535,85 грн.
Ухвалою від 04.04.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.05.2011.
28.04.2011 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача-2 матеріальної шкоди у розмірі 16 977,25 грн., у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем-2, яку представник позивача підтримав у судовому засіданні 12.05.2011, а також клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, у задоволені якого судом було відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.
12.05.2011 представник відповідача-2 у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити з задоволенні позовних щодо стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування, відшкодування решти збитків покласти на відповідача-1.
12.05.2011 представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача-1 розгляд справи було відкладено на 23.05.2011.
23.05.2011 розгляд справи було відкладено на 06.06.2011, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів.
06.06.2011 представник відповідача-1 у судове засідання повторно не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, у зв'язку з його необгрунтованістю та процесуальним обмеженням строків розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог щодо стягнення 8 012, 75 грн. матеріальної шкоди у розмірі ліміту відповідальності за полісом ОМЦПВ заперечив.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, -
02.06.2010р. між відповідачем-2 та гр. ОСОБА_4 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0479802, за яким було застраховано відповідальність власника автомобіля Daf XF 95, д/н НОМЕР_1.
03.08.2010р. за участю забезпеченого транспортного засобу та автомобіля ГАЗ 3307, д/н НОМЕР_2, що належить позивачу, сталася ДТП, внаслідок якої транспортному засобу позивача було завдано механічних ушкоджень.
Постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 28.10.2010 винним визнано гр. ОСОБА_3, який на момент ДТП перебував за кермом транспортного засобу Daf XF 95, д/н НОМЕР_1.
У результаті вказаного ДТП позивачу було завдано матеріальної шкоди, яка згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №1173/12 від 29.12.2010р. становить 40 424,47 грн.
06.12.2010р. позивач звернувся до відповідача-2 з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у розмірі 25 500, 00 грн. матеріальної шкоди у розмірі ліміту відповідальності за страховим полісом №ВЕ/ 0479802 від 02.06.2010р.
Листом від 07.12.2010р. за вих. № 3719 відповідач-2 повідомив позивача про неможливість виплати страхового відшкодування за даним випадком, оскільки в нього відсутні докази перебування третьої особи (гр. ОСОБА_3) за кермом забезпеченого транспортного засобу на момент ДТП на законних підставах.
23.02.2011р. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) було здійснено інформаційний запит до відповідача-2 про надання пояснень з приводу скарги позивача щодо невиплати страхового відшкодування за випадком, що стався 03.08.2010р.
01.03.2011р. відповідачем-2 було надано до Держфінпослуг пояснення, відповідно до яких позивача було проінформовано про неможливість здійснити виплату страхового відшкодування за даним випадком, оскільки відсутні докази перебування водія ОСОБА_3 на момент ДТП за кермом забезпеченого транспортного засобу на законних підставах.
12.03.2011р. Держфінпослуг було складено Акт № 933/42/1 про порушення відповідачем-2 законодавства у сфері страхування в частині нездійснення виплати позивачу страхового відшкодування за випадком, що стався 03.08.2010р.
Приписом № СК-421/11-307 від 31.03.2011р. Держфінпослуг зобов'язало відповідача-2 усунути відповідні порушення.
18.04.2011р. відповідачем-2 було складено Страховий акт № 126-501/11ЦВ, за яким розмір страхового відшкодування становив 16 977,25 грн.
На виконання вимог Припису Держфінпослуг 19.04.2011р., згідно платіжного доручення № 411, на рахунок позивача відповідачем-2 було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 977,25 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в розмірі 16 977,25 грн. підлягають припиненню, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідач-2 заперечує проти стягнення з нього решти виплати у розмірі 8 012, 75 грн. стверджуючи, що підлягає виплаті саме різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в обгрунтування своїх заперечень посилаючись на 30.1 та 30.2. ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно п. 30.1. вказаного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно п. 30.2. якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, судом встановлено, що позивачем пошкоджений транспортний засіб визнано фізично знищеним та він списаний згідно Акту списання автотранспортних засобів від 30.04.2011р.
Пунктом 30.3, ст. 30 того ж Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Вищевикладеним спростовуються заперечення відповідача-2 щодо виконання ним своїх зобов'язань зі сплати страхового відшкодування виконаними. У рамках ліміту відповідальності (25 500,00 грн.) з урахуванням безумовної франшизи, що підлягає сплаті відповідачем-1 (510,00 грн.), з відповідача-2 підлягає до стягненню на користь позивача 8 012,75 грн.
Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 28.10.2010р. по справі №3-1736/2010 ОСОБА_3 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем-1.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В позовній заяві позивач вказує на те, що шкода завдана йому у результаті ДТП становить 49 935,85 грн. (40 424,47 грн. - матеріальна шкода завдана транспортному засобу + 9 511,38 грн. - вартість знищеного у результаті ДТП товару).
Однак, матеріалами справи підтверджується лише завдання позивачу матеріальної шкоди у розмірі 40 424,47 грн. (висновк експертного автотоварознавчого дослідження №1173/12 від 29.12.2010р.)
Позивачем не надано доказів того, що товар (пиво), який було пошкоджено на момент ДТП перебувало в його власності.
Згідно Акту інвентаризації ТМЦ № ИЭ ТМЦ-4974 від 03.08.2010р., комісією позивача було встановлено, що матеріальні збитки у вигляді розбитих пляшок пива виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання менеджером транспортної логістики ОСОБА_5 своїх посадових обов'язків.
Таким чином, позивачем самостійно було визначено особу, відповідальну за заподіяний збиток.
Враховуючи викладене, з відповідача-1 підлягають стягненню на користь позивача у якості відшкодування матеріальної шкоди різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 24 945,85 грн. з урахуванням франшизи у розмірі 510, 00 грн. та 600,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, яке позивач оплатив звернувшись з метою захисту свого порушеного права та для визначення розміру матеріальної шкоди судового експерта ОСОБА_6 (належним чином завірена копія в матеріалах справи).
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВТРАНСГРУП" (юр. адреса: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пер. Г. Бреста, 44А, факт. адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Московська, 6, код ЄДРПОУ 33510046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкая жизнь" (86123, м. Київ, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайгова, 1к, приміщення 1, код ЄДРПОУ 30936954) 24 945 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 85 коп. - шкоди, 600 (шістсот) грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 46 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сладкая жизнь" (86123, м. Київ, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайгова, 1к, приміщення 1, код ЄДРПОУ 30936954) 8 012 (вісім тисяч дванадцять) грн. 75 коп. - шкоди, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
4. В частині стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в розмірі 16 977,25 грн. підлягають припиненню, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
5.В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М.Якименко