ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/11717.06.11
За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Київщина -Інвест»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина -капітал»
Провизнання договору від 13.08.2009 року недійсним
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 21/208 від 21.09.2010 року;
від відповідача 1: ОСОБА_2 -дов. № 01-08/05 від 18.05.2011 року;
від відповідача 2: ОСОБА_3 -дов. № 01-11 від 07.02.2011 року;
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина -Інвест»та Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Київщина -капітал»про визнання договору від 13.08.2009 року недійсним.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 13.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 06.05.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про уточнення змісту позовної заяви, згідно з яким просив суд вважати вірним кодом ЄДРПОУ відповідача 1 -32847935.
В судове засідання 06.05.2011 року представник відповідача 1 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, однак подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник відповідача 2 в судове засідання 06.05.2011 року не з'явився, однак подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відпусткою уповноваженого представника.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 06.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 27.05.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2011 року подав письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 27.05.2011 року представник відповідача 1 підтримав подане 24.05.2011 року через канцелярію суду клопотання про зупинення провадження по даній справі.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні просив суд задовольнити подане відповідачем 1 клопотання про зупинення провадження по даній справі, а також надав усні пояснення по справі.
Суд розглянув та відхилив вищезазначене клопотання, так як розгляд справи № 6/326 не унеможливлює та не перешкоджає розгляду даної справи.
Крім того, в судовому засіданні 27.05.2011 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/117, яке судом розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні 27.05.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.06.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачів 1, 2 надали усні пояснення по справі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-
13 серпня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі -позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина -Інвест» (далі -відповідач 1, сторона 2) було укладено Договір міни, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстровано за № 2303 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що за цим Договором сторона 1 передає стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно в обмін на належні стороні 2 земельні ділянки, а сторона 2 передає стороні 1 у власність належні їй земельні ділянки в обмін на належні стороні 1 майнові права на нерухоме майно. Міна проводиться з грошовою доплатою.
Відповідно до пунктів 1.2.1 та 1.2.2 Договору у власність сторони 1 переходить наступне нерухоме майно: земельна ділянка № 1: площею 4,5141 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0058, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р -н, смт. Козин, ТІЗ «ГРІН-ЗУНД»; земельна ділянка № 2: площею 1,0887 га, кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Київська обл., Обухівський р -н, смт. Козин, ТІЗ «ГРІН-ЗУНД».
Пунктом 1.2.6 Договору сторони узгодили, що згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності -ТОВ «ТАНДЕМ ЕКСПЕРТ», експертна грошова оцінка земельних ділянок № 1 та № 2 (кадастровий номер 3223155400:03:033:0055, кадастровий номер 3223155400:03:-33:0058, що є предметом міни за цим договором, станом на 12 червня 2009 року становить 179 813 722,68 грн.
Згідно з пунктом 1.3 Договору у власність сторони 2 перейшли майнові права на трикімнатні квартири під номерами 271, 222, 264, 284, 278, 277, кожна з них загальною площею 128,20 кв.м. в будинку під номером 4-Б, що будується в м. Києві по вул. Драгомирова.
Відповідно до пункту 1.4 Договору оскільки загальна вартість майна, яке передається стороною 2 у власність сторони 1 складає 176 267 730,00 грн., а загальна вартість майнових прав, що передаються стороною 1 у власність сторони 2 складає 13 197 176,52 грн., то сторона 1 зобов'язується доплатити стороні 2 грошові кошти в сумі 163 070 553,48 грн. без ПДВ.
13 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина -Інвест» (далі -первісний кредитор, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київщина -Капітал» (далі -відповідач 2, новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (далі -Договір 1), пунктом 1 якого сторони узгодили, що цей Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, первісним кредитором новому кредитору права вимоги, належного первісному кредиторові, в межах яких новий кредитор стає кредитором за Договором міни укладеним 13 серпня 2009 року між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ», посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстраційним № 2303 на загальну суму боргу 163 070 553,48 грн.
Відповідно до пункту 2 Договору 1 до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з пунктом 3 Договору 1 моментом переходу права вимоги первісного кредитора за Договором, визначеним у п. 1 цього Договору, до нового кредитора є момент укладення цього Договору.
Пунктом 5 Договору 1 сторони узгодили, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду в сумі 163 070 553,48 грн., яка дорівнює сумі зобов'язань за договорами вказаними у п. цього Договору.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № б/н, укладеного між відповідачами 13 серпня 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Договір про відступлення права вимоги № б/н від 13.08.2009 року не був нотаріально посвідчений та запис про його вчинення не було внесено до Державного реєстру правочинів, а тому даний договір у відповідності до статтей 210 та 513 ЦК України є недійсним.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно із частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).
Частиною 3 статті 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зі статтею 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Абзацом 1 пункту 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 671 визначено, що державній реєстрації підлягають такі правочини договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Згідно зі статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Частиною 1 статті 220 ЦК України сторони визначили, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тобто, незважаючи на те, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договору, необхідних для його виконання, вони не дотрималися інших необхідних вимог чинного законодавства для укладення спірного Договору.
Частинами 1-4 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Крім того, частинами 1 та 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Таким чином, враховуючи те, що договір про відступлення права вимоги № б/н від 13 серпня 2009 року нотаріально не посвідчений та не зареєстрований, господарський суд приходить до висновку, що спірний договір у відповідності до статей 210 та 640 ЦК України є неукладеним, тобто відсутній, що в свою чергу позбавляє можливості визнати його недійсним.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
22.06.2011 року