ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/25921.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг"
До 1. Приватного підприємства "Дольче Віта Продакшн"
2. Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою
відповідальністю "Телерадіокомпанія НБМ"
Про стягнення 532 800,00 грн. компенсації за порушення авторського права
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1- предст. (дов.від 01.01.2010р.)
від відповідача-1 ОСОБА_2- предст. (дов. від 15.12.2010р.)
від відповідача-2 ОСОБА_3- предст. (дов.від 04.01.2011р.)
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" заявлені про стягнення з Приватного підприємства "Дольче Віта Продакшн" та Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія НБМ" 532 800,00грн. компенсації за порушення авторського права (444 000,00гррн. - з відповідача-1 та 88 800,00грн. -з відповідача-2).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.08.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/259, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 31.08.2010р.
25.08.2010р. судом одержано клопотання позивача про відкладення розгляду справи, в зв'язку із знаходженням представника позивача в судовому засіданні в Київському апеляційному господарському суді.
30.08.2010р. судом отримано від відповідача-1 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з знаходженням представника відповідача-1 у відпустці.
31.08.2010р. через канцелярію суду відповідачем-2 подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача-2 знаходиться в судовому засіданні в Господарському суді Київської області, в підтвердження чого додано копію ухвали Господарського суду Київської області від 27.07.2010р. №16/070-10.
У судовому засіданні 31.08.2010р. клопотання позивача та відповідача-1 судом не задоволені, оскільки сторонами не додано доказів в підтвердження викладених у клопотаннях обставин.
Клопотання відповідача-2 судом задоволено.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача, відповідача-1, враховуючи задоволення клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 31.08.2010р. відкладено.
15.09.2010р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача-2, відповідно до якого відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на неналежність наданого позивачем диску із записом частини ефіру телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», як доказу по справі.
15.09.2010р. судом одержано клопотання від відповідача-2 про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст-медіа», у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки зазначеним підприємством було надано позивачу запис частини ефіру телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»на електронному носії, що відповідач-2 розцінює як піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав.
У судовому засіданні 15.09.2010р. представник відповідача-1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач не має статусу суб'єкта авторського права і його права не можуть бути порушеними; позивач, за умови наявності статусу суб'єкта авторського права, може просити компенсацію лише у зв'язку з порушенням його виключного майнового права на представлення твору публіці, шляхом тимчасової синхронізації з візуальними образами у продукті мультімедіа; у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»було використано 34 - секундний фрагмент з твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є незначною частиною даного твору, відповідно даний фрагмент твору не може бути об'єктом авторського права та дане використання не потребує дозволу автора; позивач не міг набути особисті немайнові права автора, відповідно не може посилатись на порушення цілісності твору та немайнових прав автора твору.
У судовому засіданні 15.09.2010р. клопотання відповідача-2 про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Контекст-медіа», у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору судом не задоволено, оскільки надані позивачем електронні носії підлягають оцінці судом як докази по справі. При цьому, за наявності у сторін обґрунтованих підстав припускати наявність ознак монтажу, фальсифікації наданих доказів, належність та допустимість таких доказів визначається судом, з урахуванням висновку експертизи відеозвукозапису. Крім того, відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -на свій вибір. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
З метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи 15.09.2010р. відкладено.
04.10.2010р. судом одержано від відповідача-2 заяву, в якій повідомляється, що позивач звернувся до відповідача-2 зі скаргою щодо змісту передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка транслювалась 04.07.2009р., при цьому скарга позивача отримана відповідачем-2 29.07.2009р., тобто через 25 днів з дня можливої ефірної трансляції.
У судовому засіданні 05.10.2010р. представник позивача надав заперечення на відзив відповідача-2, в якому позивач зазначає, що крім довідки інформаційного агентства «Контекст-медіа»№28 від 04.07.2010р. з доданим диском із записом фрагменту телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», на доведення факту використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»в передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», позивачем подано копію Акту моніторингу, складеного уповноваженою організацією колективного управління ОП «Український музичний альянс»з додатком, лист відповідача-2, в якому, як зазначає позивач, не заперечується факт використання твору та підтверджується, що випуски телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»транслюються на Телеканалі «5». Крім того, позивач зазначає, що у п.3 відзиву, відповідач-1 визнає факт використання в телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»фрагменту твору.
Представник відповідача-2 в усних поясненнях зазначив, що запис телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка транслювалась 04.07.2009р., станом на 05.10.2010 не збережено.
У запереченні на відзив відповідача-1 позивач просить суд не брати до уваги доводи відповідача-1 з огляду на наступне:
- відповідач-1 стверджує, що позивач не є суб'єктом авторського права, оскільки на підтве рдження своєї правосуб'єктності позивач надав договір про передачу права на використан ня твору, а не про передачу (відчуження ) виключних майнових прав, проте, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне право на викорис тання твору, відповідно до ч. 1 ст. 15 цього закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положен нями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Отже, відповідно до ч. 1. ст. 15 право на використання твору є майновим правом автора.
- майнові права на твір належать позивачу і не були повернуті ОСОБА_4, оскільки фонограма була оприлюднена і видана на компакт-диску, що крім пояснень позивача під тверджується диском з записом фонограми твору.
- твердження відповідача-1 про те, що інші способи використання твору мають бути вста новлені законом є безпідставним і необгрунтованим, оскільки ст. 15 Закону встановлює, що перелік способів використання тво ру є невичерпним і не містить посилання на те, що інші способи використання мають бути визначені законом.
- твердження відповідача-1 про те, що використання частини твору можливо без дозволу суб'єкта авторського права є безпідставним, оскільки ні ст. 9 Закону, ні жодною іншою нормою законодавства не встановлено, що використання частини твору можливо без дозволу суб'єкта авторського права, навпаки, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону використання твору будь-якою особою допускається ви ключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання.
Також позивач зазначає, що відповідач-1 не надав доказів на підтвердження виконання ним вимог Закону при використанні ним об'єкта авторського права -твору “ІНФОРМАЦІЯ_1” у виконанні ОСОБА_4.
В усних пояснення в судовому засіданні представник відповідача-1 зазначив, що твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” було використано журналістом при створенні передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2” в особистих цілях та для кола сім'ї, що не заборонено ст. 25 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Докази публічного сповіщення відповідачем-2 такої передачі -відсутні.
З огляду на те, що відповідач-2 посилається на неналежність наданого позивачем диску із записом частини ефіру телевізійної передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2”, як доказу по справі, а відповідач-1 вказує на те, що докази публічного сповіщення відповідачем-2 передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2”, в якій твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” було використано журналістом в особистих цілях та для кола сім'ї - відсутні, суд вважав за необхідне призначити у справі судову експертизу наданих позивачем у якості доказу матеріалів відеозвукозапису.
Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 12.10.2010р., для надання можливості представникам сторін підготувати питання, які сторони вважають за доцільне поставити перед експертом.
11.10.2010р. судом одержано від відповідача-2 питання, які останній вважав за доцільне поставити перед експертом та визначив експертну установу, якій вважав за доцільне доручити проведення експертизи.
У судовому засіданні 12.10.2010р. представник відповідача-1 подав суду питання, які вважав за доцільне поставити перед експертом.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі. Оскільки для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору необхідні спеціальні знання, ухвалою від 12.10.2010р. суд призначив у справі №20/259 судову експертизу матеріалів відеозвукозапису, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
У зв'язку з наведеним, провадження у справі №20/259 зупинено.
23.05.2011р. судом одержано матеріали справи №20/259 з експертної установи із супровідним листом, відповідно до якого повідомляється, що ухвала суду про призначення експертизи відеозвукозапису залишена без виконання, оскільки оплата експертного дослідження не була здійснена.
У зв'язку з наведеним, ухвалою від 23.05.2011р. суд поновив провадження у справі та призначив справу №20/259 до судового розгляду на 07.06.2011р.
Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2011р. надав суду для долучення до матеріалів справи роздруківки з мережі Інтернет із програмою 5 каналу за 03.07.2009р.
Представником позивача надані суду письмові пояснення щодо підстав нездійснення оплати експертного дослідження. Так, позивач зазначає, що крім диску з фрагментом відеозапису, експертизу якого призначено, факт використання твору підтверджується і іншими засобами доказування, тому необхідності в експертизі немає. Позивач не є заінтересованою стороною у проведенні експертизи, оскільки ініціативу у проведенні експертизи подали відповідачі, намагаючись шляхом поставлення під сумнів доказів, наданих позивачем, обґрунтувати свої заперечення.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
За наведених обставин, ухвалою від 07.06.2011р. розгляд справи відкладено.
У судовому засіданні 21.06.2011р. представник позивача надав суду програму передач, які транслювались 04.07.2009р. в ефірі телеканалу «5 канал».
Представник позивача надав суду витребуваний ухвалою суду Акт приймання-передачі до договору №АВ-1/04 від 01.01.2004р.
Відповідачем-1 надано письмові пояснення по справі, у яких зазначається, що у раніше поданому відзиві містилась помилка, яка полягала у твердженні про начебто використання відповідачем-1 твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»при створенні передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», чого в дійсності ніколи не мало місця бути. Відповідач-1 при підготовці відзиву не звертався до першоджерел, не дослідив архівних матеріалів передач. Детальний аналіз та вивчення першоджерел дану тезу спростував, встановивши, що у дійсності такого твору з такою назвою відповідач-1 при створенні своїх передач ніколи не використовував, в тому числі, шляхом синхронізації, більше того, такого роду музичного твору не виявилося у базі даних відповідача-1.Відповідно, відповідач-1 не міг надати будь-якому права на публічне сповіщення такого твору. Наданий позивачем диск, акт моніторингу не є належними доказами у справі. У позивача відсутні права за договором як на надання дозволу на включення музичного твору до передачі, накладення голосу ведучої, використання твору у рекламі, так і на заборону вчинення вказаних дій іншим особам.
В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідачів проти позовних вимог заперечили.
У судовому засіданні 21.06.2011р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення -22.06.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -
01.01.2004р. між ОСОБА_5., як Автором та ОСОБА_4., як Артистом, яка виступає під іменем ОСОБА_4, укладено Авторський договір №1, відповідно до умов якого сторони, визнаючи та не заперечуючи, що Автор є особою, яка створила текст, зокрема, до музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», домовились, що Автор передає Артисту на виключній основі всі майнові авторські права, які Автор вправі передавати на використання пісні на території усіх країн світу. При цьому, авторські права, які передаються включають право на виконання, публічне сповіщення, запис, тиражування та продаж запису, а також будь-яке інше використання, яке не суперечить Закону України «Про авторське право і суміжні права», включаючи право на збір та отримання авторської винагороди. Права передаються Автором Артисту на весь строк охорони авторських прав, який передбачений законодавством України. Права можуть бути передані Артистом третій особі у повному обсязі або частково.
01.01.2004р. між позивачем, як видавцем та ОСОБА_4., як Автором, яка виступає під іменем ОСОБА_4, укладено договір №АВ-1/4 про передачу виключних майнових прав на використання твору, відповідно до умов якого Автор передає видавцю на строк (весь передбачений законодавством України період охорони авторських прав) виключні майнові права, які автор вправі передати, на всі роботи, включаючи пісні та/або слова та/або музичні твори автором або співавтором яких є Автор, а також виключні майнові права на всі аранжування, адаптації та переклади вказаних робіт. Видавець приймає вказані права та виплачує Автору винагороду у розмірі та на умовах, які передбачені даним договором.
Під терміном «роботи»у договорі визначено всі роботи, які перераховані у Додатку №1 до договору, які створені Автором у якості автора пісень та/або аранжувальника, самостійно або у співавторстві з іншими авторами до укладення даного договору.
Згідно з п. 2.1 вказаного договору Автор передав видавцю на Строк право забороняти або дозволяти використання робіт третім особам всіма способами, які перелічені у договорі (копіювання, відтворення, публічне сповіщення, створення аранжування, адаптації і перекладів музики та/або слів).
Даний договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 9.4 договору).
У додатку №1 до договору перераховані композиції, які є роботами за договором, зокрема, твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики ОСОБА_4, автор слів ОСОБА_5).
У додатку №1 передбачено, що поки не повідомлено іншого, видавець має право вважати, що всі роботи, які вказані у додатку №1, включають в себе музику та слова.
Відповідно до п. 2.3 договору передача виключних майнових прав на роботи оформлюється у вигляді передачі Автором видавцю матеріального носія з екземплярами робіт, які перераховані у додатку №1 до даного договору, про що сторони складають відповідний Акт приймання-передачі.
01.01.2004р. сторонами складено Акт приймання-передачі до договору, у якому підтверджено факт передачі виключних майнових авторських прав на роботи, які перераховані у Додатку №1 до договору, передачі Автором матеріального носія Видавцю.
Таким чином, позивачем набуто виключні майнові авторські права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики ОСОБА_4, автор слів ОСОБА_5), у тому числі, право забороняти або дозволяти використання робіт третім особам всіма способами, які перелічені у договорі (копіювання, відтворення, публічне сповіщення, створення аранжування, адаптації і перекладів музики та/або слів). Доказів того, що видавцем на підставі п. 2.5 договору №АВ-1/04 були повернуті Автору роботи, що перелічені у договорі із правами на них, зокрема твір «ІНФОРМАЦІЯ_1», матеріали справи не містять.
Як зазначає позивач, 04.07.2009р. о 00:40год. під час трансляції в ефірі «5канал»(ПП ТОВ «Телерадіокомпанія «НБМ») телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»відбулось неправомірне публічне сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор музики ОСОБА_4, автор слів ОСОБА_5) без дозволу позивача, який володіє виключними майновими авторськими правами на використання вказаного твору. Авторські права на вказану передачу належать Приватному підприємству "Дольче Віта Продакшн", яким здійснено неправомірне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом включення твору до передачі, здійснення тимчасової синхронізації з візуальними образами, накладення на нього голосу телеведучої, надання дозволу на публічне сповіщення твору у складі передачі іншим особам, а саме, відповідачу-2; використання для рекламування третьої особи.
На підтвердження факту неправомірного сповіщення, позивач надав суду запис на матеріальному носії із довідкою від 04.07.2009р. Інформаційного агентства «Контекст-медіа»; Акт проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу «5 канал чесних нових», який складений Об'єднанням підприємств «Український музичний альянс»та позивачем із додатком до нього -компакт-диском із відеозаписом.
Позивач зазначає, що відповідачем-1, якому належать авторські права на програму «ІНФОРМАЦІЯ_2»допущено таке неправомірне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», як: включення твору до передачі, здійснення тимчасової синхронізації з візуальними образами, накладення на нього голосу телеведучої, надання дозволу на публічне сповіщення твору у складі передачі іншим особам, а саме, відповідачу-2; використання для рекламування третьої особи. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 444 000,00грн. компенсації за порушення авторського права.
Позивач також зазначає, що відповідачем-2 допущено неправомірне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»шляхом публічного сповіщення, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача-2 88 800,00грн. компенсації за порушення авторського права.
Відповідач-1 у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач не має статусу суб'єкта авторського права і його права не можуть бути порушеними; позивач, за умови наявності статусу суб'єкта авторського права, може просити компенсацію лише у зв'язку з порушенням його виключного майнового права на представлення твору публіці, шляхом тимчасової синхронізації з візуальними образами у продукті мультімедіа; у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_2»було використано 34 - секундний фрагмент з твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», що є незначною частиною даного твору, відповідно даний фрагмент твору не може бути об'єктом авторського права та дане використання не потребує дозволу автора; позивач не міг набути особисті немайнові права автора, відповідно не може посилатись на порушення цілісності твору та немайнових прав автора твору. В усних пояснення представник відповідача-1 зазначив, що твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” було використано журналістом при створенні передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2” в особистих цілях та для кола сім'ї, що не заборонено ст. 25 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Докази публічного сповіщення відповідачем-2 такої передачі -відсутні. У письмових поясненнях, які подано до суду 21.06.2011р., відповідач-1 зазначив, що у раніше поданому відзиві містилась помилка, яка полягала у твердженні про начебто використання відповідачем-1 твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»при створенні передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», чого в дійсності ніколи не мало місця бути. Відповідач-1 при підготовці відзиву не звертався до першоджерел, не дослідив архівних матеріалів передач. Детальний аналіз та вивчення першоджерел дану тезу спростував, встановивши, що у дійсності такого твору з такою назвою відповідач-1 при створенні своїх передач ніколи не використовував, в тому числі, шляхом синхронізації, більше того, такого роду музичного твору не виявилося у базі даних відповідача-1. Відповідно, відповідач-1 не міг надати будь-якому права на публічне сповіщення такого твору. Наданий позивачем диск, акт моніторингу не є належними доказами у справі. У позивача відсутні права за договором як на надання дозволу на включення музичного твору до передачі, накладення голосу ведучої, використання твору у рекламі, так і на заборону вчинення вказаних дій іншим особам.
Відповідач-2 у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на неналежність наданого позивачем диску із записом частини ефіру телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», як доказу по справі.
З огляду на те, що відповідач-2 посилався на неналежність наданого позивачем диску із записом частини ефіру телевізійної передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2”, як доказу по справі, а відповідач-1 вказав на те, що докази публічного сповіщення відповідачем-2 передачі “ІНФОРМАЦІЯ_2”, в якій твір “ІНФОРМАЦІЯ_1” було використано журналістом в особистих цілях та для кола сім'ї - відсутні, суд призначив у справі судову експертизу наданих позивачем у якості доказу матеріалів відеозвукозапису, проведення якої доручив Київському НДІ судових експертиз. Витрати по проведенню експертизи було покладено на позивача.
Проте, 23.05.2011р. судом одержано матеріали справи №20/259 з експертної установи із супровідним листом, відповідно до якого повідомляється, що ухвала суду про призначення експертизи відеозвукозапису залишена без виконання, оскільки оплата експертного дослідження не була здійснена.
У письмових пояснення щодо підстав нездійснення оплати експертного дослідження позивач зазначив, що крім диску з фрагментом відеозапису, експертизу якого призначено, факт використання твору підтверджується і іншими засобами доказування, тому необхідності в експертизі немає. Позивач не є заінтересованою стороною у проведенні експертизи, оскільки ініціативу у проведенні експертизи подали відповідачі, намагаючись шляхом поставлення під сумнів доказів, наданих позивачем, обґрунтувати свої заперечення.
Відповідачами не надано згоди на здійснення оплати експертного дослідження.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди.
Позивач посилається на допущення відповідачем-2 неправомірного публічного сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»у складі передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», а відповідачем-1, якому належать авторські права на вказану передачу -неправомірного використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом включення твору до передачі, здійснення тимчасової синхронізації з візуальними образами, накладення на нього голосу телеведучої, надання дозволу на публічне сповіщення твору у складі передачі іншим особам, а саме, відповідачу-2; використання твору для рекламування третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ч. 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чим відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
П.п 2, 3 Роз'яснення ВАСУ від 10.12.96 р. N 02-5/422 «Про судове рішення»зазначає, що у відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю, встановленими господарським судом. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно із пп. 4, 5 ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.
У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.
Як вбачається із матеріалів справи (арк. справи 21, 70), позивач звернувся до відповідача-2 з листом щодо змісту передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»та проведення переговорів. Даний лист датований 15.07.2009р. та отриманий відповідачем-2 згідно вхідного штампу 29.07.2009р., що не заперечується позивачем. Оскільки лист було отримано відповідачем-2 не у межах встановленого строку - 14 днів від дати розповсюдження передачі, такий запис, як стверджує відповідач-2, не збережено.
Враховуючи те, що на підтвердження факту публічного сповіщення відповідачем-2 твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2»позивачем надані компакт-диски із записом програми за 04.07.2009р., які зафіксовані ТОВ «Контекст-медіа»та ОП «Український музичний альянс», а відповідачі заперечили проти наданих записів як належних доказів у справі, судом було призначено експертизу матеріалів відеозвукозапису, з метою встановлення, зокрема, наявності ознак монтажу наданих позивачем відеозаписів.
Проте, експертне дослідження позивачем не оплачено, із посиланням, зокрема, на те, що позивач не є заінтересованою особою, яка повинна оплачувати вартість експертизи та зазначаючи, що факт використання твору підтверджується і іншими засобами доказування, тому необхідності в експертизі немає. Відповідачі не надали згоди на здійснення оплати експертного дослідження. Таким чином, висновок експертизи матеріалів відеозвукозапису у матеріалах справи відсутній.
При дослідженні матеріалів справи №20/259 судом встановлено наступне.
Так, матеріали справи містять довідку №28 від 04.07.2009р. ТОВ «Контекст-медіа», у якій підтверджується факт трансляції на каналі «5 канал»04.07.2009р. з 00:39:43 до 00:59:41 телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також, факт сповіщення вказаної передачі підтверджується наданими позивачем витягами із телевізійної програми 5 каналу за 03.07.2009р. (роздруківки з мережі Інтернет). Проте, зазначена довідка №28 від 04.07.2009р. ТОВ «Контекст-медіа»та витяги з телевізійної програми не підтверджують факту публічного сповіщення твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»під час демонстрації в ефірі «5канал»аудіовізуального твору -телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Також, позивачем у якості доказу надано суду Акт №24 проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програми телеканалу «5 канал чесних нових» від 04.07.2009р., який складений ОП «Український музичний альянс»та позивачем. У даному Акті встановлено, що 04.07.2009р. починаючи з 00:40 здійснювалось публічне сповіщення відеограм, а також наступних зафіксованих у них опублікованих комерційною метою фонограм і зафіксованих у них виконань, музичних творів: назва твору -«ІНФОРМАЦІЯ_1», виконавець -ОСОБА_4. Всі записи здійснювались, шляхом фіксації трансляції програм телеканалу «5 канал чесних новин», на підтвердження чого до Акту додано компакт-диск із записом. Відповідач-2 заперечив проти вказаного запису, як належного доказу у справі.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Таким чином, чинне законодавство не забороняє здійснення фіксування телепрограми, трансляція якої мала місце, для надання суду у якості доказу на підтвердження заявлених позовних вимог.
Належність та допустимість такого доказу оцінюється судом.
Проте, за відсутності можливості встановити наявність чи відсутність ознак монтажу наданих позивачем відеозаписів, у якості доказів, які є невід'ємною частиною Довідки №28 від 04.07.2009р. та Акту №24 від 04.07.2009р., суд приходить до висновку, що надані позивачем відеозаписи, які зафіксовані на компакт-дисках, не є належними та допустимими доказами у справі. Суд не володіє спеціальними знаннями, які необхідні для здійснення дослідження матеріалів відеозвукозапису. Безпосередньо Акт №24 проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програми телеканалу «5 канал чесних нових»від 04.07.2009р. без запису фіксації моніторингу, який було б визнано судом належним та допустимим доказом, не визнається судом належним доказом у справі.
При цьому, суд звертає увагу на наступне.
Належним доказом публічного сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»в ефірі відповідача-2 може бути ефірна копія, яка, за відсутності скарги позивача у визначений Законом України «Про телебачення і радіомовлення»строк, відповідачем-2 не збереглась. Позивачем також не надано суду доказів звернення до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, як уповноваженого органу, з приводу збереження запису ефіру відповідача-2 за 04.07.2009р. та доказів того, що такий запис збережено вказаною організацією і може бути надано на вимогу суду.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, у тому числі на припущенні того, що відповідачем-2 було допущено порушення виключних майнових авторських прав позивача, шляхом публічного сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1». Беззаперечних доказів того, що 04.07.2009р. відповідачем-2 було здійснено публічне сповіщення музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»у складі аудіовізуального твору -передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», матеріали справи не містять.
За відсутності належних та допустимих доказів публічного сповіщення відповідачем-2 музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики ОСОБА_4, автор слів ОСОБА_5) під час демонстрації в ефірі на телеканалі «5 канал»програми «ІНФОРМАЦІЯ_2», відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-2 компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача (факт якого не доведений) у розмірі 88 800,00грн.
Щодо позовних вимог, які пред'явлені позивачем до відповідача-1, якому належать авторські права на програму «ІНФОРМАЦІЯ_2», суд зазначає наступне.
У письмових поясненнях, які одержані судом 21.06.2011р., відповідач-1 зазначив, що у дійсності відповідач-1 музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»при створенні своїх передач «ІНФОРМАЦІЯ_2»ніколи не використовував, в тому числі, шляхом синхронізації, більше того, такого роду музичного твору не виявилося у базі даних відповідача-1. Відповідно, відповідач-1 не міг надати будь-якому права на публічне сповіщення такого твору.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем-1 допущено таке неправомірне використання твору «ІНФОРМАЦІЯ_1», як: включення твору до передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2», здійснення тимчасової синхронізації з візуальними образами, накладення на нього голосу телеведучої, надання дозволу на публічне сповіщення твору у складі передачі іншим особам, а саме, відповідачу-2; використання для рекламування третьої особи. Тобто, позивачем не доведено, що безпосередньо передача, як аудіовізуальний твір, записи якої містяться на доданих до позовної заяви дисках, створена саме відповідачем-1 та не містить ознак монтажу.
За відсутності доказів допущення відповідачем-1 порушення виключних майнових прав позивача, відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 компенсації у розмірі 444 000,00грн.
За наведених обставин, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.
Суддя В.В. Палій
Повне рішення складено 22.06.2011р.